Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.

Фізіологія праці це частина загальної фізіології людини, що вивчає особли-вості фізіологічного та психофізіологічного стану людини під час трудового проце-су. Основна мета фізіології праці - наукове обгрунтування рекомендацій щодо за-безпечення довгочасного підтримання на високому рівні стану здоров'я, працезда-тності та профілактики перевтоми працюючої людини. Досягнення цієї мети, звичайно, потребує вирішення різноманітних задач, найважливіші з котрих – раціона-лізація робочого місця, робочої пози, робочих рухів, фізичного та інформаційного навантаження, розробка фізіологічно обгрунтованих режимів праці та відпочинку.

Людина є найважливішим фактором надійного функціонування різномані-тних технічних засобів на виробництві, проте фізичні та психічні можливості людини обмежені межами «людських можливостей». На жаль, досі при створенні технічного і технологічного обладнання інженер приділяє увагу насамперед його конструктивним та функціональним параметрам і не завжди враховує функціо-нальні можливості людини, а часто і зовсім про них не знає.

Нові форми розвитку промислового виробництва (механізація і автомати-зація) зменшують фізичне напруження людини, але, з іншого боку, висувають все більші вимоги до її психічної та інтелектуальної сфери, вимагають від людини знань та вмінь приймати правильні рішення. Такі вимоги, що виникають зазвичай при управлінні складним технологічним обладнанням, часто перевищують межі людських можливостей і людина стає лімітуючим фактором у розвитку нової техніки, підвищенні ефективності виробництва і надійності функціонування машини чи системи машин, об'єднаних ланцюгом технологічного процесу.

Ми часто стаємо свідками того, що техніка і технологія через свою склад-ність виходять з-під контролю людини. Аналіз таких ситуацій свідчить про не-доліки і дефекти, пов'язані з оволодінням, використанням, управлінням, техніч-ним обслуговуванням верстатів та обладнання, машин, технологічного обладна-ння. Найчастіше це недостатні розміри робочого місця, невпорядкованість сис-тем управління, недостатнє врахування антропометричних даних людини-опера-тора та його рухових, силових, психофізіологічних можливостей, відсутність не-обхідних акустичних, світлових, мікрокліматичних умов для роботи, достатньої обзорності з робочого місця. Ці недоліки часто лімітують роль людини в «люди-но-машинних системах», негативно впливають на її працездатність, здоров'я, обмежують продуктивність таких систем і можуть призводити до виникнення загрози аварійних ситуацій.

Проблеми взаємовідносин людини і техніки нині покликана вирішувати порівняно молода галузь науки – ергономіка ("ергос" – робота, "номос" - закон). Її призначення – гуманізація техніки, пошуки рівноваги між фізіологічними можливостями людини і вимогами виробничого процесу і, нарешті, створення оптимальних умов праці для людини-оператора.

Проведення досліджень фізіологічних змін в організмі людини, що пра-цює, аналіз і оцінка отриманих результатів створюють можливість розроблення заходів з наукової організації трудового процесу, що забезпечують високу працез-датність, збереження здоров'я і подовження трудового довголіття. Вивчення фі-зіологічних зрушень в організмі працюючих проводиться для оцінки режиму праці і відпочинку, робочої пози, робочих рухів, впливу чинників виробничого се-редовища, а також при вирішенні питань профвідбору.

Виробнича санітарія - це система організаційних і технічних засобів, що запобігають чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факто-рів.

До виробничої санітарії відносяться:

1. Гігієна праці - область профілактичної медицини, що вивчає умови збереження здоров'я на виробництві, і заходи, що сприяють цьому.

2. Санітарна техніка - заходи і пристрої технічного характеру, що відно-сяться до виробничої санітарії - системи і пристрої вентиляції, опалення, газо-постачання, водопостачання, каналізації, очищення і нейтралізації викидів шкі-дливих речовин в атмосферу і водойми, висвітлення, захисти людини від вібра-цій, шуму, дії шкідливих випромінювань і полів, санітарні і побутові споруд-ження і пристрої, будівельна теплотехніка, будівельна кліматологія.

Згідно Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» кожний громадянин має право на безпечні для здоро-в'я і життя харчові продукти, питну воду, навчання, виховання, побуту, відпо-чинку, навколишнє природне середовище та умови праці; відшкодування шко-ди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, ор-ганізаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь. Цій Закон базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів Ук-раїни «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про боротьбу із захво-рюванням на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набу-того імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших норматив-но-правових актів та санітарних норм».

Принципи класифікації умов праці. Головним завданням будь-якої га-лузі народного господарства є збільшення продуктивності праці. Продуктивні-сть праці обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізі-ологічно виконувати поставлені задачі і нерозривно пов'язана з умовами праці.

Для об'єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атеста-ція робочих місць. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 1.09.1992 р. атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підпри-ємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де тех-нологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є по-тенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що мо-жуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх на-щадків як тепер, так і в майбутньому.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріоритету в проведенні оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна класифікація пра-ці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середо-вища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджена наказом Мі-ністерства охорони здоров'я України від 27.12.2001 р. № 528.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації умови праці діляться на 4 класи - оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

Перший клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігаєть-ся не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для ін-ших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких не-сприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийня-тих за безпечні для населення.

Другий клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюю-чих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Третій клас – шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 сту-пені:

Перша ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих факторів виробничого середовища та трудового процесу які, як прави-ло, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коли-вань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, пе-рерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здо-ров'я.

Друга ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні вик-ликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працез-датності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше).

Третя ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку профе-сійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності).

Четверта ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюванос-ті з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності).

Четвертий клас – небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризу-ються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудо-вого процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих профе-сійних уражень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спеціальне розслідування нещасних випадків на виробництві.	\|	Небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.