• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОРГАН ЗОРУ

План

ТЕМА: АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ЧУТТЯ. ШКІРА.

ЛЕКЦІЯ №6

1. Анатомо-функціональна характеристика органів чуття. Периферійні приймачі, провідники й кіркові центри аналізаторів.

2. Орган зору. Очне яблуко: оболонки, ядро, додаткові структури.

3. Вухо. Частини вуха. Зовнішнє вухо. Слухові кісточки. Слухова труба. Внутрішнє вухо. Кістковий та перетинчастий лабіринт

4. Орган нюху. Нюхова частина слизової оболонки носа.

5. Орган смаку. Смакові сосочки язика, їх топографія, функції.

6. Загальний покрив. Шкіра. Похідні шкіри: волосся, нігті, залози шкіри.

Самостійне вивчення теми:

Провідні шляхи аналізаторів зору,слухуі рівноваги,нюху,смаку.

Структурні основи чутливості шкіри.Місця підшкірного введення ліків.

Виконайте завдання № збірника позааудиторної самостійної роботи

Література:

ОсновнаЛ – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968.

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с.

Органи чуття (organa sensuum) - це анатомічні утвори, які

• сприймають енергію зовнішнього подразнення,

• трансформують її в нервовий імпульс і

• пере­дають його в мозок, де цей імпульс аналізується.

Процес чуттєвого пізнання у людини відбувається по п’ятьох каналах: дотик, слух, зір, смак, нюх. Відповідно до цього існують органи чуття: око, вухо, шкіра, слизова оболонка носа, язик.

Сприйняття подразнень із зовнішнього та внутрішнього середовища відбува­ється за допомогою рецепторів (спеціалізованих утворів), які трансформують енергію подразнення в нервовий імпульс

Розрізняють рецептори:

• екстерорецептори - несуть інформацію в центральну нервову систему про зміни зовнішнього середовища;

• пропріорецептори - несуть інформацію про положення тіла в просторі; 3) у внутрішніх органах знаходяться інтерорецептори, які уловлюють найтонші зміни внутрішнього середовища організму;

• хеморе­цептори - реагують на зміни хімічного та газового складу крові;

• осморецеп­тори - сприймають зміни осмотичного тиску крові;

• терморецептори - сприймають зміни температури;

• волюмрецептори - сприймають об’єм крові, що протікає до лівого передсердя

• механорецептори - реагують на тиск та розтягування органа.

Для того, щоб виникало відчуття, потрібні такі ланки одного процесу,

Ланки аналізатора:

• утвори, що сприймають подразнення,

• нерви, по яких передається це подраз­нення

• мозок, де воно перетворюється у факт свідомості.

Увесь цей апарат І.П. Павлов назвав аналізатором.

Поняття “органи чуття” і “аналізатори” відмінні.

Органи чуття - це око, вухо, шкіра, язик, ніс, у яких знаходиться лише периферична частина відповідного аналізатора, а значить відбувається тільки сприйняття сенсорних подразнень.

Розрізняють аналізатори - зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, дотико­вий. Крім того,виділяють сенсорну систему болю, сприйняття положення тіла і його окремих частин у просторі

Робота аналізаторів починається зі сприйняття рецепторами фізичної чи хімічної енергії, які потім трансформуються у нервові імпульси. По чутливих (афе­рентних) шляхах імпульси проводяться до відповідних сенсорних зон кори головно­го мозку, де формується специфічне відчуття - зорове, слухове, тактильне тощо.

Орган зору у людини уловлює картини зовнішнього світу, трансформує світлове подразнення у нервовий імпульс, вищий аналіз якого відбувається в корі півкуль головного мозку.

Орган зору або око знаходиться в очній ямці .

Око складається із очного яблука, зорового нерва та додаткових структур.

Очне яблуко має не зовсім правильну кулясту форму, розташоване у перед­ній частині очної ямки (орбіти).

Очне яблуко складається з :ядра та оболонок.

Оболонки очного яблука:

• зовнішню (фіброзну),

• середню (судинну)

• внутрішню (сітківку)

Зовнішня, фіброзна оболонка, складається з двох частин :

• непрозорої біл­кової оболонки - склери . Склера виконує захисну і опорну функції;

• прозорої - рогівки, яка вкриває передній полюс очного яблука. Місце переходу склери в рогівку називається лімбом. Завдяки особливій будові та хімічному складу рогівка є прозорою. Вона багата нервовими закінченнями, але не містить кровоносних судин.

Середня оболонка, судинна, прилягає до склери і поділяється на три частини:

• власне судинна оболонка,

• війкове тіло

• райдужка.

Власне судинна оболонка вистеляє більшу частину склери, містить велику кількість крово­носних судин.

Війкове (ціліарне) тіло являє собою середній потовщений відділ судинної оболонки, що розташований у вигляді кругового валика в ділянці переходу рогівки у склеру. Епітеліальні клітини, що вкривають ціліарне тіло і його відростки, беруть участь в утво­ренні водянистої вологи. У товщі війкового тіла знаходиться війко­вий м’яз, при скороченні якого відбувається акомодація ока.

Райдужка - це передня час­тина судинної оболонки, епітелі­альні клітини якої містять пігмент.Залежно від кількості пігменту, райдужка має різне забарвлення. При наявності великої кількості пігменту колір очей темний (карий); якщо пігменту мало, то райдужка буде мати світло- сірий або світло-голубий колір; при відсутності пігменту (альбіноси) райдужка має червонуватий відтінок за рахунок просвічування кровоносних судин.

Отвір, що знаходиться в центрі райдужки, має назву зіниці. Діаметр зіниці непостійний, він звужується при сильному освітленні і розширюється в темноті, виконуючи роль

діафрагми очного яблука. Зміна діаметра зіниці відбувається завдяки діяльності м'язів, що лежать у товщі райдужки: м'яза-розширювача та м'яза-звужувача зіниці.

Внутрішня оболонка - сітківка -це світлочутлива частина ока, яка зсередини покриває судинну оболонку. Вона має досить складну будову і містить фоторецептори (палички та колбочки). У центрі сітківки містяться центральна ямка, у якій є тільки колбочки, та сліпа пляма - місце виходу зорового нерва. Сліпа пляма не має фоторецепторів.

Колбочки - рецептори денного кольорового бачення. Вони мають малу світлову чутливість, але більшу роздільну здатність і більшу швидкість відповіді, порівняно з паличками.

Палички - рецептори сутінкового зору.

У фоторецепторах містяться зорові пігменти: у паличках - родопсин, у колбочках - йодопсин.

Ядро очного яблука складається :

• кришталика,

• склистого тіла

• водянис­тої вологи передньої і задньої камер ока.

Разом з рогівкою всі ці утвори є світлозаломлюючим середовищем органа зору.

Кришталикмає форму дво­опуклої лінзи, що розташована позаду камер очного яблука. Речовина кришталика безбарвна, прозора, щільна, не містить судин і нервів.

Склисте тіло ,позаду кришталика знахо­диться склисте тіло - прозора драглиста маса, яка розташована в порожнині між кришталиком і сітківкою, не містить судин і нервів.

Камери ока(передня і задня)

• Порожнина між рогівкою і райдужкою має назву передньої камера ока

• Порожнина між райдужкою і кришталиком називається задня камера ока,вони наповнені рідиною - водянистою вологою,яка виробляється війками війкового тіла і відтікає у венозну систему. Передня камера із задньою сполучається за допомогою зіниці.

Додатковий апарат органа зорускладається :

• Захисні утвори (брови, повіки та вії),

• Слізний апрат

• Руховий апарат.

Брови слугують для захисту очей від поту, що стікає з лоба.

Повіки,основу повік становить сполучнотканинна пластинка, що нагадує хрящ. Зовні вона покрита шкірою, а зсередини кон’юнктивою - прозорою слизовою оболонкою, епітеліальні клітини якої секретують слиз. Остання переходить з повік на очне яблуко, утворюючи кон’юнктивальний мішок, який має верхнє та нижнє склепіння.

Віїзнаходяться на вільних краях верхньої та нижньої повік і захищають око від пилу, снігу, дощу тощо.

Слізний апарат представлений :

• слізною залозою

• сльозовивідними шля­хами

Слізна залоза розміщена у латеральному куті на межі верхньої та бічної стінок орбіти. Вона утворюється з кількох груп складних альвеолярно- трубчастих залоз, серозних за типом секреції. Декілька її вивідних проток відкри­ваються у кон’юнктивальний мішок. Секрет залози - сльоза, слізна рідина - омиває передню частину очного яблука. Потім вона потрапляє у слізне озеро, що знаходиться у медіальному куті ока. Звідси через слізні точки, які розташовані на медіальних кінцях країв повік, сльоза потрапляє спочатку у слізні канальці (верхній та нижній), а потім - у слізний мішок. Останній переходить в носо- слізний канал, по якому сльоза проходить у нижній носовий хід.

Руховий апарат. Кожне око має шість м’язів, які починаються від сухожилкового кільця орбіти навколо зорового нерва і прикріплюються до очного яблука .

Розрізняють :

• верхній, нижній, медіальний і латеральний прямі мязи,

• верхній і нижній косі м’язи ока

• м’яз-підіймач верхньої повіки, від загального сухожилкового кільця починається і прикріпляється до верхньої повіки.

Ці м’язи скорочуються довільно і дають мож­ливість розглядати предмети обома очима.

Аналізатор зору складається з відділів:

• периферійного ,який представлений рецепторним апаратом сітківки, що склада­ється у людини із 120 млн паличок і 6 млн колбочок,

• провідникового,провідниковим апаратом органа зору є зоровий тракт.

• централь­ного відділу,підкіркового - верхні горбики чотиригорбикового тіла, бічне колінчасте тіло, подушка згір’я Аналіз зорової інформації відбувається в кірковому центрі (по краях острогової борозни),зорова зона.

Орган слуха

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. H) Орган з питань конкуренції
4. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
5. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
6. II. Організація і проведення спортивних походів
7. II. Організація перевезень
8. II. Організація перевезень
9. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
10. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
11. PR-відділ організації: переваги і недоліки
12. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.

Переглядів: 1289