• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

У кожному таборі видавалася українська газета.

5.

Наприкінці 1916 р. на фронтах, у тому числі на Південно-Захід­ному, знову велася позиційна війна.

У серпні 1916 р. у війну проти Німеччини вступила Румунія.

Ма російська армія зайняла м. Луцьк, а 4 червня — м. Чернівці.

Під німецько-австрійську окупаціюпотрапили й українські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і п’ять повітів Волині.

Росій­ське командування, щоб уникнути оточення і розгрому своїх військ у «польському мішку» — між Віслою і Бугом, почало їх відводити.

До осені 1915 р. російські війська залишилиПольщу, Литву, части­ну Латвії і Білорусії.

У 1916 р. найбільш активні й широкі воєнні дії мали місце на Південно-Західному фронті, де розгорнувся успішний контрнаступ.

Під керівництвом командуючого фронтом генерала О. Брусилова було проведено ретельну й добре замасковану підготовку прориву по всьому фронту (він отримав назву Брусиловського).

Після тривалої артиле­рійської підготовки 4 російські армії перейшли в наступ і не­забаром прорвали фронт австрійських військ.

За три дні наступу було взято в полон 100 тис. чоловік.

На середину серпня російські війська підійшли до карпатських перевалів, визволили від австрійських військ усю Буковину й пів­денну Галичину.

Але через нестачу боєприпасів, не маючи підтрим­ки інших фронтів і союзників, війська Південно-Західного фронту просунутися далі не змогли.

Унаслідок Брусиловського прориву ні­мецьке командування вимушене було припинити наступ у Франції на м. Верден і перекинути із заходу на російський фронт 11 дивізій.

Цим була врятована від розгрому Італія.

Звичайно, під час війни населення Галичини й Буковини опи­нилось у скрутному становищі.

Сучасний історик Т. Гунчак зазна­чає: «З одного боку його мордували росіяни, намагаючись вибити з нього почуття національної свідомості й самопошани, з іншо­го — над ним знущалися австрійці та мадяри, звинувачуючи у ру­софільстві».

Лінія фронту залишалась майже незмінною цілий рік.

Тим часом у березні 1917 р. в Росії відбулась революція.

Новий російський уряд, прагнучи зміцнити своє становище, влітку 1917 р. розпочав новий наступ, який завершився повним провалом, новими жертвами і територіальними втратами.

Контрудар айстро-угорських військ примусив росіян відійти навіть далі, ніж у 1915 р.

Ця лінія фронту проіснувала аж до укладення Берестейського миру3 березня 1918 р..

У Львові в серпні 1914 р.з ініціативи Дмитра Донцова, Володимира Дорошенка, Олександра Скоропис-Йолтуховського і Мар'яна Меленевського була утворена політична організація - Союз Визволення України (СВУ).

Метою СВУбуло сприяння поразці Російської імперії і відродженню незалежної Української держави.

1 вересня1914р. була опублікована політична програма СВУ, котра передбачала створення незалежної України.

Майбутня держава представлялася конституційною монархією,

- повинна була мати демократичний устрій,

- забезпечувати вільний розвиток усіх національностей,

- незалежну україн­ську церкву.

Для досягнення поставленої мети СВУ орієн­тувався на Німеччину й Австро-Угорщину.

У1915-1917 рр. він розгорнув широку інформаційну роботу з метою ознайомлення європейської громадськості з історією України, її сучасним становищем і законними вимогами українських політичних партій і організацій.

СВУ видавав:

- періодичні інформаційні вісники,

- «Кобзар» Тараса Шев­ченка,

- «Історію України» М. Грушевського,

- праці М. Косто­марова, В. Антоновича, Ф. Вовка та ін.

Активісти Союзу виступали з лекціями з українського питання перед масо­вими аудиторіями в Німеччині та інших країнах Європи.

Зусиллями членів СВУ українська проблематика все частіше розглядалася на сторінках німецьких, угорських, австрій­ських, турецьких, болгарських, румунських, шведських та італійських газет.

Велика агітаційна робота проводилася членами СВУ в німе­цьких і австрійських концтаборах, у яких утримувалися десятки тисяч військовополонених українців.

Власті Німеч­чини й Австро-Угорщини дозволили СВУзібрати 80 тис. українців у три табори і надали йому опіку над ними для вербування українських військових підрозділів для ар­мії Троїстого союзу.

Союз сприявполіпшенню матеріального становища військовополонених,

- організував у концтаборі десятки шкіл,

- бібліотеки,

- читальні,

- хори,

- оркестри,

- курси української історії і літератури.

Були побудовані церкви, ство­рені кооперативні магазини, відкрита чайна.

У результаті діяльності СВУз військовополонених-українців були сформовані дві дивізії — Синьожупанників і Сірожупанників.

Читайте також:

1. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
2. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
3. Визначення. Якщо кожному натуральному числу n поставлено у відповідність число хn, то говорять, що задано послідовність
4. Власне українська лексика, її фонетичні та словотвірні ознаки
5. Всеукраїнська школа волонтерів
6. З вимогою надати Україні політичну автономію виступила Українська думська громада. У 1905-1907 pp. в Україні виходило понад 30 українських газет і журналів.
7. Західно-Українська Народна Республіка
8. Західноукраїнська Народна республіка
9. Західноукраїнська Народна Республіка
10. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
11. Західноукраїнська Народна Республіка і Закарпаття 1918—1919 рр.
12. Західноукраїнська народна республіка.

Переглядів: 453