• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Процеси і фактори гумусоутворення.

Процес гумусоутворення - це сума біологічних процесів, в яких провідна роль належить синтезу перегнійних речовин (гумусових кислот). В грунті 80 – 90% органічної речовини складає гумус.

Процес гумусоутворення (ПГ) – сукупність процесів розкладення органічних залишків і синтезу вторинних форм за рахунок діяльності мікроорганізмів та їх гуміфікація.

ПГ включає наступні процеси:

- руйнування органічної залишків;

- гідроліз органічних залишків;

- окисло-відповідно процеси;

- мінералізація;

- консервація;

- гуміфікація.

Потрапляючи до грунту органічні рештки піддаються різним механічним, біохімічним, фізико-хімічним перетворенням. Під дією ґрунтової фауни, флори, мікроорганізмів рештки втрачають свою анатомічну будову, складні органічні сполуки трансформуються в простіші і більш рухомі, тобто в проміжні продукти розкладу.

Після першого етапу розкладу органічних решток – їх фізичного руйнування, наступний етап – гідроліз органічних речовин: білки розщеплюються на пептиди, а потім на амінокислоти; вуглеводи такі як целюлоза, крохмаль – на моносахариди; жири – на гліцерин і жирні кислоти; лігнін, смоли, дубильні речовини – на ароматичні сполуки. Третій етап розкладу окисно-відновні процеси, що за допомогою ферменту оксиредуктази викликають повну мінералізацію органічних речовин.

Мінералізація органічних речовин – процес розкладу органічних сполук до вуглекислоти, води та простих солей. В результаті цього процесу елементи азотного і зольного харчування рослин (N, P, K, Mg, S, Ca) переходять у розчинні доступні для рослин сполуки і споживаються ними.

Консервація– процес розкладу органічних залишків в умовах нестачі кисню, при цьому швидкість всіх процесів уповільнюється, анаеробні мікроорганізми виділяють метан, водень, які пригнічують мікробіологічну активність, гумусоутворення майже не відбувається, залишки консервуються у вигляді торфу (болотні грунти).

Гуміфікація– синтез гумусових речовин.

Рівень гуміфікації органічних решток залежить від багатьох факторів, це:

- кількість і хімічний склад рослинних решток;

- водний і повітряний режим грунту;

- склад ґрунтових мікроорганізмів;

- реакція ґрунтового розчину;

- гранулометричний склад тощо.

Повне співвідношення данних факторів і їх взаємодія зумовлюють певний тип гуміфікації органічних решток: фульватний, гуманно-фульватний, фульватно-гуматний і гуматний.

Водно-повітряний режим як фактор гумусоутворення.

1. В аеробних умовах можливі варіанти:

а) при достатній кількості вологи, t = 25–30^oC – розклад і мінералізація йдуть інтенсивно, тому гумусу утворюється мало;

б) при нестачі вологи утворюється мало органічної маси взагалі, сповільнюються її розклад та мінералізація, гумусу утворюється мало.

2. В анаеробнихумовах при постійному надлишку води і нестачі кисню уповільнюється розклад органічних залишків, зменшується мікробіологічна активність, утворення гумусу слабке, органічні залишки не переробляються, а консервуються у вигляді торфу.

3. Зміна оптимальних гідротермічних умов із деяким періодичним висушуванням грунту – найбільш сприятливий варіант для гумусоутворення, йде поступовий розклад органічних залишків, достатньо енергійна гуміфікація, гумус закріплюється в грунті в посушливі періоди (чорноземи).

Характер рослинності є потужним фактором, що впливає на гумусоутворення.

Трав’яниста рослинність щорічно відмирає, що дає найбільший рослинний опад, в основному – безпосередньо в грунті у вигляді кореневих залишків. Це сприяє швидкому з’єднанню продуктів їх розкладу з мінеральною частиною й захисту від надлишкової мінералізації – вміст гумусу в грунті збільшується. Хімічний склад трав’янистої рослинності, багатої на білки, вуглеводи, кальцій, сприяє її швидкому розкладу і утворенню м’якогогумусу – найбільш цінного його типу.

Дерев’яниста рослинність збагачена восками, смолами, дубильними речовинами, які погано розкладаються переважно грибною мікрофлорою, сприяє накопиченню дуже кислих продуктів розкладу решток, процеси йдуть переважно в лісовій підстилці, гумус утворюється грубий, накопичується у верхньому малопотужному горизонті.

Крім того, на гумусоутворення, його напрямок впливають кількість і склад мікроорганізмів, фізичні властивості, грансклад і хімічний склад грунту.

Найкращі умови гумусоутворення створюються в грунтах багатих кальцієм, які мають близьку до нейтральної реакцію середовища, середній гранулометричний склад, добру оструктуреність грунту.

Читайте також:

1. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
2. Абіотичні та біотичні фактори.
3. Агрегування та факторизація
4. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
5. Біологічні фактори
6. Біотичні фактори
7. Біотичні фактори та їх вплив на деревні рослини
8. Блок 1. Соціально-демографічні та міграційні процеси.
9. Важелі впливу на процеси розвитку ринку капіталу.
10. Види та типи факторингових послуг
11. Види тероризму та його вражаючі фактори і збройні напади
12. Види факторингу

Переглядів: 4122