Нормативні акти по забезпеченню розвитку регіонів та міст

Велике число кризових територій нашої країни, безпрецедентна диференціація регіональних показників, що заглибилася за останні 10 років, породжені тривалою системною кризою, загальною стагнацією економіки. Ринкові механізми не завжди здатні попереджати і долати серйозні територіальні відмінності в рівнях життя населення, ефективності регіональної економіки. У цьому випадку держава виявляється перед необхідністю підтримувати певну однорідність територіального економічного і соціального простору.

У Західній Європі регіональна політика направлена головним чином на підтягнення відносно відсталих регіонів до рівня середніх з акцентом на територіях з найгіршими економічними і соціальними показниками. При цьому нерідко використовується перерозподіл коштів від відносно багатих до відносно бідним країнам через механізми ЄС (структурні фонди та інше).

Тим часом загальноекономічна і соціальна середа, в якій доводиться вирішувати задачі регіонального вирівнювання, в нашій країні принципово інша, чим в багатьох індустріально розвинених країнах, де стан економіки при всіх обмовках, пов'язаних передусім з високим рівнем безробіття і наявністю проблем циклічного розвитку, загалом можна визнати здоровим. Існування в них окремих проблемних ареалів є, швидше, виключенням із загального правила і може розглядатися як свого роду трудності зростання. Необхідність підтримки окремих територій за рахунок перерозподілу ресурсів на їх користь хоч і не спричиняє захоплення у населення, але і не приводить до масових протестів.

Ефективне управління економічними і соціальними процесами в суспільстві повинно переслідувати не тільки і, можливо, з урахуванням сучасного положення країни не стільки мети розділу, в тому числі між регіонами, скудного суспільного багатства, скільки задачі його творення.