Кластери як модель регіональної економічної політики

У останнє десятиріччя кластери і регіональна політика, заснована на них служать найбільш успішним інструментом економічного розвитку регіонів в західних країнах. Кластерні ініціативи, що підтримуються форми кооперації між підприємствами, державним сектором і інституціями (університетами, дослідницькими центрами) рухають економічним зростанням і зростанням зайнятості багатьох регіонів світу. Для України, яка тільки починає будувати свою регіональну політику, представляється особливо актуальним вивчення регіональної політики розвинених країн, заснованої на кластерному підході в світлі орієнтації на європейську інтеграцію.

У останні три десятиріччя в світі намітилася тенденція до переважання регіонального підходу в економічній політиці. Однією з причин є наявність в більшості країн нерівності розвитку регіонів. У також час після успішного американського експеримента впровадження кластерного підходу в регіональну політику (Силіконова Долина), хвиля кластеризації захопила і Європу. Новий, альтернативний неокласичному, кластерний підхід бачення економіки регіону прийшов і в Україну. Тому основною задачею нашої регіональної політики повинне стати збагнення потенціалу нових виробничих кластерів, а також найшвидша підтримка їх майбутнього розвитку заходами економічної політики.

Кластери – це сконцентровані по географічній ознаці групи взаємопов'язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств по стандартизації, а також торгових об'єднань) в певних областях, конкуруючих, але разом з тим і ведучих спільну роботу. З визначення видно, що даний підхід в корені відрізняється від звичного для нас бачення економіки країни крізь призму галузевої структури. Кластери відрізняються і від промислової політики держави, яка основною своєю задачею бачить надання підтримки певним галузям промисловості, регіонам або великим підприємствам. Тому промислова політика має тенденцію до порушення конкуренції на користь певного регіону, в той час як теорія кластерів фокусується на усуненні обмежень, що накладаються на продуктивність і зростання продуктивності. Теорія кластерів надає особливе значення не частці ринку, а його динамічному розвитку. Для України, що не має достатнього досвіду в розробці і застосуванні регіональної політики в умовах ринкової економіки (Концепція Державної Регіональної Політики була прийнята лише в червні 2001 р.), кластерна теорія регіонального розвитку може послужити опорною базою. Адже очевидно, що галузевий розподіл економіки, що зберігся з часів Радянського Союзу, не виправдовує себе, оскільки воно привело до того, що Україна займає лідируючі позиції по показнику субсидування збиткових галузей серед всіх постсоціалістичних країн.

Кластери сприяють розвитку інновацій: інноваційний капітал дуже швидко розповсюджується на всі підприємства кластера через активну взаємодію учасників кластера. Для України це представляє особливу важливість: якщо велика частина прямих зарубіжних і внутрішніх інвестицій буде направлена на розвиток інноваційного виробництва, на високотехнологічні розробки, це дозволить українським підприємствам конкурувати на світовому рівні, розвивати згодом і традиційні галузі з урахуванням нововведень, а також забезпечити стабільне економічне зростання. Дана теза підтверджується досвідом промислово розвинених країн і моделлю економічного зростання Солоу: для забезпечення економічного зростання, а також стійкого розвитку країни необхідно наявність не тільки таких чинників виробництва як труд і капітал, але і технології. Крім того, технологічна развиненість одного регіону часто приводить до економічного зростання країни загалом. Отже, головною задачею для України повинне стати розвиток нової національної інноваційної системи, яка зможе з'єднати «стару» і «нову» економіку.

Як експериментальний регіон можна взяти Одеський. Одна з основних спеціалізацій морська, однак явно морському кластеру, що склався в регіоні поки не приділяється увага з боку уряду і не виявляється підтримка зі сторони бізнес асоціацій. Крім того, створена недавно нова бюрократична структура Укрморпорт під керівництвом міністра транспорту України покликана не тільки додатково контролювати роботу всіх морських портів, але і «зрівняти» їх. Дана структура ніби забезпечить згладжування існуючої нерівномірності розвитку окремих сфер морського транспорту регіону. Досвід західних країн показує, що економічно обгрунтованим кроком сьогодні буде «побудова інтегрованої системи торгових відносин» між морськими портами України, «засновану на конкурентних, а не на порівняльних перевагах», а тим більше створених штучно. Тому на нашій думку, зараз доцільна основна увага і капітал зосередити на формуванні і підтримці кластера нових високих технологій, залучити іноземні і внутрішні інвестиції, що виведе з тіні національний капітал і дозволить розвиватися середньому класу. Тут необхідно вивчити і спробувати застосувати досвід фінського міста-порту Оулу – побратима Одеси. У 80-х роках, намагаючись вийти з кризи, що охопила Фінляндію, місто почало інвестувати кошти в нові технології і галузі, що базуються на знаннях, сподіваючись збільшити, тим самим зайнятість і добробут. «Nokia Electronics, а також зростання масштабів телекомунікаційний галузі зіграли важливу роль в розвитку Оулу як технологічного центра, який після отримав назву Феномен Оулу». Як і в більшості випадків впровадження кластерів в практику, в Оулу ініціатива регіонального розвитку не надовго затрималася в руках уряду, а перейшла в руки регіональної влади і підприємств. У свою чергу, біля 40 менеджерів і інших відомих людей регіону зіграли активну роль в розробці регіональної економічної політики.

Таким чином видно, що недосконалість існуючої системи може бути використана як початкова точка розвитку інноваційної регіональної політики, заснована на кластерах. Існуюча система галузевого підходу фокусується на горизонтальних зв'язках, в той час як кластерний підхід фокусується також і на важливості вертикальних відносин між підприємствами різних сфер і на взаємозалежному симбіозі, заснованому на синергизмі. Крім того, кластерна перспектива змінює роль уряду і характер державного втручання. А це важливий момент для України, яка повинна побудувати свою регіональну політику відповідно до певних нею стратегічних пріоритетів, а саме європейською інтеграцією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кластерний підхід як технологія управління регіональним економічним розвитком	\|	Суть кластерної системи для України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.