• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тарифне регулювання

Тарифне(мито) і нетарифне регулювання ЗЕД

Суб'єкти ЗЕД України

Вони визначені в законі України "Про ЗЕД" і поділяються на: 1. Держава:

o Законодавча влада - Верховна Рада, яка розглядає і приймає основні принципові рішення щодо ЗЕД України.

o Президент та його Адміністрація.

o Кабінет Міністрів України.

2. Фізичні особи:

o Громадяни України, що здійснюють ЗЕД, зареєстровану місцевими органами влади.

o Іноземні громадяни, що здійснюють ЗЕД, зареєстровану місцевими органами влади.

o Особи без громадянства, що здійснюють ЗЕД, зареєстровану місцевими органами влади.

3. Юридичні особи:

o Підприємства, організації, відомства, які займаються ЗЕД на основі державної, приватної, акціонерної, муніципальної, колективної форм власності.

4. Об'єднання фізичних осіб.

o Об'єднання юридичних осіб.

o Об'єднання фізичних та юридичних осіб.

o Спільні підприємства.

o Представництва іноземних фірм в Україні.

o Іноземні підприємства із 100% капіталом, які діють на території України.

o Місцеві органи влади.

o Інші держави, які діють на території України через своїх представників.

В україні ЗЕД поділяється:

1. Лібералізму – мах зняття обмежень в торгівлі – вільна торгівля

2. Протекціонізму – захист національних інтересів і виробників.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

· селективний — скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

· галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

· колективний — проводиться об´єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об´єднання;

• прихований — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

3. Також ЗЕП поділяється:

1. Наступальна – полягає у захопленні нових ринків і закріпленні старих ринків збуту, збільшення асортименту та обсягу експорту. Здійснюється через підтримку експортерів шляхом надання їм експортного кредитування, страхових контрактів та ін.

2. Захисна – полягає у захисті національного ринку. Збільшенні обсягів внутрішнього виробництва, створення нових виробництв, що досягається через тарифні обмеження, державні дотації, субсидії.

Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

· зовнішньоторгова політика – вплив на торгівлю через податки, субсидії, пряме обмеження експорту і імпорту.;

· інвестиційна політика;

· валютно-фінансова політика – вплив на валютний курс та валютні відносини;

· митно-тарифна політика

Митний тариф— це систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок мит, якими обкладаються товари під час перетину митного кордону держави.

Під митним кордономрозуміється кордон митної території, на якій держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи.

Митна територія країни може не збігатися з географічною територією в таких випадках:

—при утворенні митного союзу двох або кількох держав (наприклад, Бельгія та Люксембург);

—за наявності у країні вільних (спеціальних) економічних зон;

—при вирівнюванні за згодою межуючих держав митних кордонів (коли географічні кордони не сприяють або роблять взагалі неможливим встановлення митного контролю на прикордонній території).

Кордони митної території встановлюються урядом кожної держави.

Митний тариф складається з двох основних елементів:

—товарної номенклатури;

—ставок мит.

Мито— це обов´язковий грошовий внесок, який збирається державою при перетині товаром її митного кордону. Розмір певної плати є ставкою мита.

Мито виконує декілька функцій:

— захищає національних товаровиробників від іноземної конкуренції — протекціоністська функція, яка стосується імпортних мит;

—є джерелом надходження коштів до бюджету держави — фіскальна функція, яка стосується імпортних та експортних мит;

—є засобом покращення умов доступу національних товарів на зарубіжні ринки та запобігання небажаного експорту товарів — балансувальна функція, яка стосується експортних мит;

—раціоналізує товарну структуру — регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит;

—підтримує оптимальне співвідношення валютних доходів та витрат держави — регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит.

Класифікація мит за різними ознаками наведена на рис. 1.5.3.

Адвалорні (advalorem),або вартісні, митанараховуються у процентах до митної вартості товару. Застосування адвалорних мит веде до збільшення митних зборів при зростанні світових цін на високотехнологічну, з великим ступенем обробки продукції. Позитивною стороною адвалорних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише доходи бюджету.

Специфічні митанараховуються у встановленому розмірі з якої-небудь фізичної характеристики товару, наприклад з обсягу, одиниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалорними полягає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Принципова відмінність від адвалорних мит — специфічні мита не залежать від напрямку міжнародної кон´юнктури. Проте рівень митного захисту за допомогою специфічних мит, значною мірою залежить від коливань цін на товари.

Змішані митапоєднують два попередніх види — адвалорний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді процента від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару. Наприклад, 20 % вартості автомобіля, але не більше ніж 2 дол. США з 1 см³ двигуна автомобіля.

Імпортні митанакладаються на імпортні товари під час їх завезення у країну. Мета — захист національних виробників від іноземної конкуренції.

Експортні митанакладаються на експортні товари під час їх вивезення за межі митної території держави. Застосовуються у разі значних відмінностей у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари.

Їхня мета — скоротити експорт і поповнити бюджет.

Транзитні митанакладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію країни. Є засобом торговельної війни.

Сезонні мита— діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину. Їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай строк їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється.

Антидемпінгові митазастосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у додаток до звичайних мит.

Компенсаційні митанакладаються на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів.

Дія цих мит обмежена у часі і вводяться вони після проведення особливих квазісудових процедур. Вони збираються у додаток до звичайних мит.

Автономні митавстановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов´язань. Рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом (в Україні — Верховною Радою), а конкретні ставки мит встановлюються відповідним відомством (зазвичай Міністерством торгівлі, фінансів або економіки) та схвалюється урядом.

Конвенційні (договірні) митавстановлюються і закріплюються в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (ГАТТ/ВТО). У зв´язку із поширенням у міжнародному торговельному праві принципу режиму найбільшого сприяння (РНС), конвенційні ставки, значення яких застосовується щодо країн, з якими держава має закріплений принцип РНС, отримали назву ставок РНС. Значення ставки РНС нижче, ніж значення автономної ставки. Конвенційні мита найбільш поширені у сучасній системі міжнародної торгівлі.

Преференційні мита— це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються. Мета преференційних мит — сприяти економічному розвитку цих країн, перш за все, за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефіціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП передбачає значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита фіксуються зазвичай в окремому стовпчику тарифу.

Постійні мита— митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись залежно від обставин. Більшість країн мають такі мита.

Змінні мита— митний тариф, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках (наприклад, зі зміною рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

Номінальні мита— тарифні ставки, зазначені у митному тарифі.

Ефективні мита— реальний рівень мит на кінцеві товари, розраховані з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів. Наприклад, країна-імпортер оподатковує ровери, вартість яких становить 200 дол. США, адвалорним митом у 10 % (номінальний тариф) і окремо оподатковує 5 % адвалорним митом сталь, гуму та інше, із яких складається ровер.

В узагальненому вигляді рівень ставки ефективного тарифу розраховується за формулою

(1.5.1)

де Т_еф — ефективний рівень митного захисту, %;

Г_ном — номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію, %;

T_мп — номінальна ставка тарифу на імпортні частини та компоненти, %;

А— частка вартості імпортних компонентів у вартості кінцевого продукту.

Тарифна квота— це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті у межах певних кількостей (квот) він оподатковується за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за більш високою, понадквотовою ставкою тарифу. Тарифне квотування є інструментом комбінованого характеру, який поєднує елементи економічного і адміністративного впливу. Активно застосовується в ЄС, а також передбачено Угодою із сільського господарства у рамках ГАТТ/ВТО.

Структура тарифів багатьох країн передусім забезпечує захист національних виробників готової продукції, особливо не перешкоджаючи ввезенню сировини та напівфабрикатів.

Для захисту національних виробників готової продукції та стимулювання ввезення сировини та напівфабрикатів використовується тарифнаескалація— підвищення рівня митного оподаткування товарів у міру зростання ступеня їх обробки.

Наприклад, у США шкала тарифної ескалації у ланцюжку "шкура — шкіра — продукти зі шкіри" становить 0,8 — 3,7 — 9,2 %, в Японії: 0 — 8,5 — 12,4 %, в ЄС: 0 — 2,4 — 5,5 %. За даними ГАТТ/ВТО тарифна ескалація особливо сильна у розвинених країнах.

Митний режим – комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. ^[1]. З метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими:

1. імпорт (випуск для вільного обігу);

2. реімпорт;

3. експорт (остаточне вивезення);

4. реекспорт;

5. транзит;

6. тимчасове ввезення;

7. тимчасове вивезення;

8. митний склад;

9. вільна митна зона;

10. безмитна торгівля;

11. переробка на митній території;

12. переробка за межами митної території;

13. знищення або руйнування;

14. відмова на користь держави.

Читайте також:

1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
2. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
3. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
4. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
7. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
8. Автоматичне регулювання.
9. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
10. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
11. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

Переглядів: 604