• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дослідження поняття і динаміки соціальних установок

ЛЕКЦІЯ № 16. Соціальна установка. Визначення та класифікація

Поняття, яке певною мірою пояснює вибір мотиву, який спонукає особистість до діяльності, є поняття соціальної установки.

Проблема установки була предметом дослідження в школі Д. Н. Узнадзе.

Д. Узнадзе визначив установку цілісним динамічним станом об'єкта, станом готовності до певної активності.

Цей стан обумовлюється факторами потреби суб'єкта і відповідної об'єктивної ситуацією.

Налаштованість на поведінку для задоволення даної потреби і в даній ситуації може закріплюватися в разі повторення ситуації, тоді виникає фіксована установка на відміну від ситуативної.

Установка в контексті концепції Д. Узнадзе стосується питання реалізації найпростіших фізіологічних потреб людини.

Ідея виявлення особливих станів особистості, що передують її реального поведінки, присутня у багатьох дослідників.

Це коло питань розглядалося І.Н. Мясищева в його концепції відносин людини.

Ставлення, що розуміється «як система тимчасових зв'язків людини як особистості суб'єкта з усією дійсністю або з її окремими сторонами», пояснює спрямованість майбутньої поведінки особистості.

Традиція вивчення соціальних установок склалася в західній соціальній психології та соціології.

Для позначення соціальних установок використовується термін «аттітюд».

У 1918 р. У.Томас і Ф.Знанецкий встановили дві залежності, без яких не можна було описати процес адаптації: взаємозалежність індивіда і соціальної організації.

Вони запропонували характеризувати обидві сторони вищенаведеного стосунки за допомогою понять «соціальна цінність» (для характеристики соціальної організації) і «соціальна установка», «аттітюд» (для характеристики індивіда).

Вперше було внесено поняття аттитюда - «стан свідомості індивіда щодо певної соціальної цінності».

Після відкриття феномена аттитюда почався бум в його дослідженні.

Виникло кілька різних тлумачень аттитюда: певний стан свідомості та нервової системи, що виражає готовність до реакції, організоване на основі попереднього досвіду, що надає направляюче і динамічний вплив на поведінку.

В якості основного методу були використані різні шкали, запропоновані Л.Тернстоуном.

Опції аттитюдов:

1) приспособительная (адаптивна) - аттітюд направляє суб'єкта до тих об'єктів, які служать досягненню його цілей;

2) функція знання - аттітюд дає спрощені вказівки щодо способу поведінки по відношенню до конкретного об'єкта;

3) функція вираження (функція саморегуляції) - аттітюд виступає як засіб звільнення суб'єкта від внутрішнього напруження, висловлювання себе як особистості;

4) функція захисту - аттітюд сприяє вирішенню внутрішніх конфліктів особистості.

У 1942 р. М.Смітом визначена структура аттитюда:

1) когнітивний компонент (усвідомлення об'єкта соціальної установки);

2) афективний компонент (емоційна оцінка об'єкта);

3) поведінковий компонент (послідовна поведінка по відношенню до об'єкта).

Стереотип - це надмірне узагальнення якогось явища, що переходить у стійке переконання і впливає на систему відносин людини, способи поведінки, розумові процеси, думки і т. д.

Процес формування стереотипів називається стереотипізацією.

В результаті стереотипізації формується соціальна установка - схильність людини сприймати що - то певним чином і діяти тим чи іншим способом.

Особливості формування соціальних установок пов'язані з тим, що вони володіють деякою стійкістю і несуть в собі функції полегшення, алгоритмізації, пізнання, а також інструментальну функцію (прилучення індивіда до системи норм і цінностей даної соціального середовища).

Установка може допомагати сприймати образ іншої людини більш правильно, діючи за принципом збільшувального скла при атракції, а може і блокувати нормальне сприйняття, підкоряючись принципу спотворює дзеркала.

Д. Н. Узнадзе вважав, що установка лежить в основі виборчої активності людини, а значить, є показником можливих напрямків діяльності.

Знаючи соціальні установки людини, можна прогнозувати його дії.

Зміни установок залежать від новизни інформації, індивідуальних особливостей суб'єкта, порядку надходження інформації і системи установок, які вже є у суб'єкта.

Оскільки установка визначає виборчі напрями поведінки індивіда, вона регулює діяльність на трьох ієрархічних рівнях: змістовому, цільовому і операциональном.

На смисловому рівні установки носять найбільш узагальнений характер і визначають ставлення особистості до об'єктів, що мають особисті значення для індивіда.

Цільові установки пов'язані з конкретними діями і прагненням людини довести розпочату справу до кінця.

Вони визначають відносно стійкий характер протікання діяльності.

Якщо дія перервано, то мотиваційний напруга все одно зберігається, забезпечуючи людині відповідну готовність до його продовження.

Ефект незавершеного дії був відкритий К.Левіним і більш грунтовно вивчений у дослідженнях В. Зейгарник (ефект Зейгарник).

На операциональном рівні установка обумовлює прийняття рішення в конкретній ситуації, сприяє сприйняттю та інтерпретації обставин на основі минулого досвіду поведінки суб'єкта в подібній ситуації та відповідного прогнозування можливостей адекватного та ефективного поведінки.

Ж. Годфруа виділив три основних етапи у формуванні соціальних установок у людини в процесі соціалізації.

Перший етап охоплює період дитинства до 12 років.

Установки, що розвиваються в цей період, відповідають батьківським моделями.

З 12 до 20 років установки набувають більш конкретну форму, їх формування пов'язане із засвоєнням соціальних ролей.

Третій етап охоплює період від 20 до 30 років і характеризується кристалізацією соціальних установок, формуванням на їх основі системи переконань, яка є досить стійким психічним новоутворенням.

До 30 років установки відрізняються значною стабільністю, змінити їх украй важко.

Кожна з диспозицій, якими володіє конкретний суб'єкт, може змінюватися.

Ступінь їх змінності і рухливості залежить від рівня тієї чи іншої диспозиції: чим складніше соціальний об'єкт, стосовно якого існує у особистості певна диспозиція, тим більш стійкою вона є.

Висунуто багато різних моделей пояснення процесам зміни соціальних установок.

Більшість досліджень соціальних установок здійснюється в руслі двох основних теоретичних орієнтацій - бихевиористской і Когнітивістська.

У бихевиористский орієнтованої соціальної психології (дослідження соціальних установок К. Ховланд як пояснювального принципу для розуміння факту зміни аттитюдов (позначення «соціальної установки» в західній соціальній психології)) використовується принцип навчання: аттітюди людини змінюються в залежності від того, яким чином організовується підкріплення тієї або іншої соціальної установки.

Змінюючи систему винагород і покарань, можна впливати на характер соціальної установки.

Якщо аттитюд формується на основі попереднього життєвого досвіду, то зміна можлива лише за умови «включення» соціальних факторів.

Підпорядкованість самої соціальної установки більш високих рівнів диспозицій обгрунтовує необхідність при дослідженні проблеми зміни аттитюда звертатися до всієї системи соціальних факторів, а не тільки до «підкріпленню».

У Когнітивістська традиції пояснення зміни соціальних установок дається в термінах так званих теорій відповідності Ф. Хайдера, Г. Ньюкома, Л. Фестингера, Ч. Осгуда.

Зміна установки відбувається в тому випадку, коли в когнітивній структурі індивіда виникає невідповідність, наприклад стикається негативна установка на який-небудь об'єкт і позитивна установка на особу, що дає цьому об'єкту позитивну характеристику.

Стимулом для зміни аттитюда є потреба індивіда у відновленні когнітивного відповідності, упорядкованого сприйняття зовнішнього світу.

Феномен соціальних установок обумовлений як фактом його функціонування в соціальній системі, так і властивістю регуляції поведінки людини як істоти, здатної до активної, свідомої, перетворюючої виробничої діяльності, включеного в складне переплетіння зв'язків з іншими людьми.

Тому на відміну від соціологічного опису зміни соціальних установок, недостатньо виявити тільки сукупність соціальних змін, що передують зміні аттитюдов і пояснюють їх.

Зміна соціальної установки повинно бути проаналізовано як з точки зору змісту об'єктивних соціальних змін, які зачіпають даний рівень диспозицій, так і з точки зору змін активної позиції особистості, викликаних не просто у відповідь на ситуацію, але в силу обставин, породжених розвитком самої особистості.

Виконати ці вимоги аналізу можна за однієї умови: при розгляді установки в контексті діяльності. Якщо соціальна установка виникає в певній сфері людської діяльності, то зрозуміти її зміну можна, проаналізувавши зміни в самій діяльності.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Автоматизація насосних установок.
5. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
9. Актуальність дослідження
10. Алгоритм дослідження кон’юктури
11. Аналіз динаміки і структури валового нагромадження.
12. Аналіз динаміки і структури витрат підприємства

Переглядів: 1788