• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Рішення завдань автоматизованого проектування складних

Діалоговий (інтерактивний) режим режим взаємодії користувача з обчислювальною системою, при якому людина і обчислювальна система обмінюються даними в темпі, сумірному з темпом обробки даних людиною.

Режими роботи обчислювальних систем

Ідея розподілу ресурсів займає центральне місце при побудові операційних систем на основі різних принципів. У ідеалі будь-яка прикладна програма повинна мати можливість одержувати необхідні ресурси у будь-який час. Проте бувають ситуації, коли загальна потреба в ресурсах перевищує можливості системи. У цьому випадку операційна система повинна знайти компромісне рішення і задовольнити ті запити, які вона вважає найбільш важливими. З погляду користувача (наприклад, проектувальника САПР) можна виділити пакетний і діалоговий режими роботи обчислювальної системи. Режим пакетної обробки завдань режим виконання певної сукупності завдань, при якому ці завдання обробляються в основному автоматично без синхронізації з подіями, що відбуваються зовні обчислювальної системи, зокрема без зв’язку з особами, що представили завдання для виконання. Пакет завдань утворює вхідний потік, який містить їх опис на мові управління завданнями; цей опис може містити вхідні набори даних. Операційна система автоматично виконує безперервний потік завдань, що зменшує необхідність ручного втручання оператора у процес обробки.

При пакетній обробці кожне завдання може використовувати всі ресурси системи, за винятком основної пам’яті, яка зайнята резидентною частиною управляючої програми операційної системи. У цьому режимі операційна система перевіряє правильність завдання, виділяє потрібні йому ресурси, визначає програму, яка повинна виконуватися у даному завданні, передає їй управління, стежить за ходом виконання програми до її завершення (нормального або аварійного). При цьому допускається суміщення виконання програми одного завдання з операціями вводу-виводу програми того ж або іншого завдання. У випадку, якщо пристрій виводу зайнятий результати розміщуються у системній бібліотеці, звідки вони виводяться управляючою програмою при звільненні пристрою виводу. Одним з недоліків режиму пакетної обробки є простоювання ресурсів, що виникає через те, що завдання поступають на обробку у порядку їх проходження.

Обмін інформацією у діалоговому режимі здійснюється за допомогою спеціальних діалогових мов. Розрізняють пасивний і активний діалог. При пасивному діалозі ініціатива належить обчислювальній системі, вона «веде» за собою користувача, вимагаючи відного у точках розгалуження обчислювального процесу додаткової інформації, необхідної для ухвалення закладених в алгоритм рішень. У цьому режимі обчислювальна система забезпечує користувача інформаційними повідомленнями (зокрема результатами розрахунків) і підказками, що полегшують використання діалогової системи. Запити до користувача формуються або у вигляді меню, або у вигляді шаблонів. Меню є списком альтернативних можливостей, що виводиться на екран дисплея, для продовження рішення в поточній точці обчислювального процесу, користувач повинен вибрати одну з можливостей вказавши відповідний рядок меню, курсором або введенням з клавіатури номера цього рядка. Шаблоном називається форматований кадр зображення, що виводиться на екран дисплея, який містить тексти запитів до користувача і спеціальні поля призначені для занесення у них відповідей користувача у вигляді текстів або чисел. Активний діалог характеризується рівноправ’ям його учасників. Для організації такого діалогу зазвичай використовуються формальні директивні (командні) мови або мови близькі до природних. Діалоговий режим роботи, що забезпечується сучасними обчислювальними системами, в даний час використовується у САПР частіше ніж режим пакетної обробки. Проте в деяких випадках, коли час реакції системи на запити користувача дуже великий, діалоговий режим стає менш ефективним, оскільки людина не автомат і для організації ланцюга перерваних тривалою бездіяльністю міркувань їй потрібен час. У цьому випадку доречний режим пакетної обробки. Пакетній режим застосовують також в простих випадках, коли існує можливість проектування об’єкту без участі проектувальника (САПР засновані на рішенні повністю формалізованих завдань автоматичне проектування).

З погляду організації роботи обчислювальних систем можна відзначити однопрограмний і багатопрограмний (мультипрограмний) режими роботи.

Однопрограмний режим роботи це режим, при якому ресурси обчислювальної системи одночасно використовуються тільки одним програмним процесом.

Мультипрограмний режим роботи режим у якому виконується декілька програм одночасно. Сучасні обчислювальні системи як правило функціонують у цьому режимі. Для обчислювальних систем з декількома процесорами кількість одночасно виконуваних програм істотно перевершує кількість використовуваних процесорів.

У режимі мультипрограмування у основній пам’яті одночасно знаходиться декілька програм, завантажених для виконання. Число одночасно виконуваних програм визначає рівень мультипрограмування. Центральний процесор в кожен момент часу може виконувати лише одну програму. Таким чином, паралельно виконувані програми конкурують між собою за володіння ресурсами обчислювальної системи і за час центрального процесора. Кожна програма представляється в системі як завдання (процес). Таким чином прийнято говорити про одночасно виконувані завдання (або процеси), основою яких є відповідні програми, причому завдання є одиницею мультипрограмування.

Задача, яка у поточний момент часу володіє центральним процесором, називається активною. Вона виконується до тихий пір, поки не перейде у стан очікування будь-якої події (наприклад, завершення операції вводу-виводу) або не буде перервана з будь-яких причин операційною системою. Решта завдань (крім активного) знаходиться у стані готовності використання центрального процесора або очікування якої небудь події (завершення операції вводу-виводу, закінчення заданого інтервалу часу, завершення виконання програми і т.д.). Після перекладу активного завдання в стан очікування вибирається одна з готових для виконання задач.

Програми, що одночасно претендують на використання центрального процесора, в мультипрограмному режимі упорядковуються по пріоритетах. У разі конфліктів управління одержує програма з найвищим пріоритетом. Вона переводитися в активний стан. Решта конкуруючих програм, що знаходяться у стані готовності отримує управління, якщо програми з вищими пріоритетами опиняться у стані очікування.

Основою мультипрограмування є поєднання операцій центрального процесора з операціями вводу-виводу. Таке поєднання можливе у зв’язку з тим, що центральній процесор не займається виконанням операцій вводу-виводу, а тільки ініціює їх. Після цього операції вводу-виводу виконуються каналами або процесорами вводу-виводу за самостійними програмами паралельно з іншими каналами і центральним процесором.

Режим розподілу часу – це режим при якому ресурси обчислювальної системи надаються кожному процесу з групи процесів обробки даних, що знаходяться в обчислювальній системі на інтервали часу тривалість і черговість, яких визначається управляючою програмою цієї системи з метою забезпечення одночасної роботи в інтерактивному режимі. Основним критерієм оптимального планування проходження потоку завдань є не ефективність використання обчислювальної техніки, а найменша тривалість обслуговування одного користувача при обмеженому терміні очікування.

Механізм розподілу часу дозволяє одночасно виконувати декілька завдань шляхом виділення для кожної з них певного кванта часу центрального процесора. Завдання різних користувачів утворюють чергу, яка розміщується в зовнішній пам’яті ЕОМ (наприклад, на магнітних дисках). У оперативній пам’яті для завдань виділяються спеціальні розділи. Завдання з черги послідовно вводяться в розділи оперативної пам’яті і обробляються протягом певного кванта часу, після закінчення якого завдання «згортаються» і поміщаються в зовнішню пам’ять. Завдяки процесам згортки і розгортки одночасно можуть виконуватися завдання великої кількості користувачів. При оптимальному розмірі кванта часу у кожного користувача створюється враження безперервної роботи з ЕОМ.

Режим реального часу режим обробки даних, при якому забезпечується взаємодія обчислювальної системи із зовнішніми по відношенню до неї процесами у темпі співмірному з швидкістю протікання цих процесів.

Режими розподілу часу і реального часу найбільш важливі для САПР режими, використовуючи їх деяке число користувачів одночасно мають доступ до обчислювальної машини за допомогою віддалених терміналів.

Крім використання стандартних операційних систем ЕОМ можливо створення спеціалізованих операційних систем, орієнтованих тільки на автоматизоване проектування. Універсальні операційні системи мають ряд функцій, які не використовуються САПР, що веде до збільшення об’єму оперативної пам’яті, яка займає ядро операційної системи і час, який система витрачає на виконання цих не використовуваних функцій. Крім того, в спеціалізованій опера ційній системі можуть бути відсутні деякі системно обробляючі програми (наприклад транслятори) якщо її робота пов’язана тільки із забезпеченням процесу автоматизованого проектування і не пов’язана з розробкою програм. У зв’язку з цим застосування спеціалізованих операційних систем дозволяє підвищити продуктивність функціонування САПР і понизити рівень вимог до системного програмного забезпечення. Проте спеціалізована операційна система дуже складний і дорогий програмний продукт, що обмежує можливості її широкого застосування. 6.2. Спеціальне програмне забезпечення

У системах автоматизованого проектування крім програмного забезпечення ЕОМ, може існувати системне програмне забезпечення, яке відіграє роль сполучної одиниці між операційною системою і програмами автоматизованого проектування.

Системне програмне забезпечення САПР може бути використане для різних САПР близьких по функціональному призначенню, що розроблені на основі загальних концепцій, наприклад для САПР різних технічних об’єктів. Системне програмне забезпечення САПР розробляється з чіткою орієнтацією на конкретні ЕОМ і операційні системи. Воно є продовженням операційної системи і забезпечує:

· управління процесом обчислень;

· ввід, вивід, контроль і обробку інформації;

· оперативне коректування інформації;

· зберігання, пошук, аналіз і захист інформації;

· діалоговий зв’язок користувача з ЕОМ у процесі проектування;

· контроль і діагностику виконуваних проектних операцій.

Системне програмне забезпечення САПР відповідно до перерахованих функцій включає: ,

· управляючу програму;

· програму вводу і обробки вхідної інформації;

· транслятори проблемно орієнтованих вхідних мов;

· системи або програми управління базами даних;

· програми обробки і видачі проектної документації включаючи креслення.

При створенні конкретних САПР може виникнути необхідність у інших програмах, що реалізовують певні функції. Але у кожному випадку при розробці системного програмного забезпечення САПР враховується технологія проектування виробу або групи виробів, вимоги і склад спеціального програмного забезпечення, структура і об’єм переробки інформації і т.д.

До складу спеціального програмного забезпечення САПР включаються прикладні програми або пакети прикладних програм, орієнтовані на вирішення конкретних завдань і сервісні програми, що виконують в рамках САПР сервісні функції і забезпечують використання отриманих результатів.

Таким чином, спеціальне програмне забезпечення САПР направлено на вирішення певних проектних завдань. Саме це програмне забезпечення є предметом розробки системи. Від його характеристик і особливостей визначальним чином залежать функціональні можливості САПР.

Спеціальне програмне забезпечення не може функціонувати без загальносистемного програмного забезпечення, тому його можна розглядати як вузькоспеціалізоване продовження загальносистемного забезпечення ЕОМ і САПР.

об’єктів неможливо організувати в рамках одного програмного модуля. При створенні САПР складних об’єктів необхідно використовувати блочно-ієрархічний підхід, в основу якого покладена декомпозиція (розбиття) складної задачі на ряд простіших. Схожий принцип закладений у організацію спеціального програмного забезпечення САПР. Модульний принцип програмування припускає розбиття проекту на окремі програмні модулі в початковій стадії проектування і об’єднання незалежно розроблених програмних модулів на кінцевій стадії.

Програма поділяється на частини або модулі, виходячи із зручності розробки і використання програм. Кожна з них може розроблятися з використанням різних мов і засобів операційної системи. Після підготовки початкового тексту програми кожен модуль обробляється транслятором, який виробляє об’єктні модулі, а потім компонувальником, який з об’єктних модулів формує завантажувальні.

Зручність модульної побудови полягає у тому, що в даний час існує велика кількість стандартних програм, що реалізовують різні математичні методи і типові проектні процедури. Такі програми, як правило існують у вигляді бібліотек об’єктних модулів і їх використання істотно скорочує час і зменшує вартість розробки програмного забезпечення.

Структура завантажувального модуля може бути простою і динамічною. У простих структурах один завантажувальний модуль містить всі коди необхідні для виконання завдання, тобто він не передає управління ніякому іншому модулю, а завантажується у пам’ять ЕОМ як єдине ціле. При цьому неважливо, чи був модуль єдиним чи він отриманий шляхом об’єднання декількох модулів.

Завантажувальний модуль простої структури динамічно не використовує інші завантажувальні модулі. Проте програми простої структури можна динамічно викликати з інших (динамічних) завантажуваних модулів. Програми простої структури ефективні за швидкістю виконання, оскільки не вимагають додаткового завантаження інших програм. У разі, коли завдання дуже велике і всі її програми не можна завантажити у оперативну пам’ять ЕОМ одночасно, замість простої структури слід використовувати динамічну.

Динамічні структури не вимагають одночасної присутності в пам’яті усіх модулів програми при виконанні. Модулі динамічно завантажуються в пам’ять при потребі. Розрізняють динамічно послідовні і динамічно паралельні структури. У динамічно послідовних структурах модуль виконується послідовно; це означає, що викликаний модуль не виконується до завершення виконання попереднього модуля. У динамічно паралельних структурах модулі, що викликаються і вже викликані виконуються паралельно.

Створення і використання програмного забезпечення САПР вимагає дотримання певних основоположних принципів, одним з яких є принцип модульності системи.

Модуль спеціального програмного забезпечення САПР можна розглядати як сукупність певних програмних і операційних компонентів, якими є:

· операція ЕОМ;

· макрооперація, що представляє типову сукупність декількох операцій;

· стандартна програма;

· підпрограма рішення функціональної підзадачі;

· функціональна програма;

· набір функціональних програм.

Слід зазначити, що при модульній побудові комплексу програмтривалість їх виконання може зростати.На рис. 6.1 представлена структура САПР об’єкту, що працює під управлінням базової операційної системи ЕОМ.

Програмне забезпечення у цьому випадку представлене у формі проблемноорієнтованого пакету прикладних програм, що працює під управлінням базової операційної системи. Пакет програм складається з управляючої програми, лінгвістичного процесора, прикладних і обслуговуючих програм. У пам’яті ЕОМ постійно знаходиться основна частина управляючої програми кореневий сегмент (монітор). Всі інші програми завантажуються у пам’ять і виконуються послідовно в міру необхідності.

Управляюча програма призначена для управління загальним виконанням роботи і після введення пароля виробляє повідомлення системи про допуск до роботи з тими чи іншими програмами. Кореневий сегмент управляючої програми формує дані, необхідні базовій операційній системі для виклику відповідної частини пакету і передачі їй управління.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
4. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
5. VII. Етап проектування
6. VII. Етап проектування
7. Автоматизація проектування напівзамовлених ВІС.
8. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою
9. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
10. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
11. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
12. Варіантне проектування будівельного виробництва.

Переглядів: 1123