Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальна структура, завдання та функції системи управління охороною праці на підприємстві

Державне, регіональне та галузеве управління охороною праці, чисельні наглядові і контролюючі органи не можуть гарантувати повну безпеку ведення робіт на виробництві, якщо питання охорони праці не стануть повсякденним завданням та моральним обов’язком також і роботодавців, керівників виробництв, інженерно-технічних працівників, кожного працюючого. Тому для вирішення всіх проблем у сфері охорони праці необхідним є створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП) на кожному підприємстві, в установі та організації незалежно від форм власності і об’єму виробництва.

Відповідно до ст. 13 Закону “Про охорону праці” функціонування системи управління охороною праці на підприємстві повинен забезпечити роботодавець. Саме він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за функціонування СУОП в цілому.

Щоб ця система діяла, необхідно запровадити відповідний нормативно-правовий акт, який би регулював усі питання, пов᾽язані з підготовкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. При цьому треба пам᾽ятати, що СУОП є складовою загальної системи управління виробництвом і спрямована не тільки на створення оптимальних умов праці, але й на використання резервів виробництва, підвищення продуктивності праці та значне покращання якості продукції.

“Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці” були затверджені Головою Держгірпромнагляду 7 лютого 2008 р. і поширюються на всі підприємства, установи, організації, на яких використовується наймана праця, незалежно від форми власності та виду діяльності

Згідно з Рекомендаціями при створенні СУОП необхідно:

¨ визначити перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів, що містять вимоги щодо охорони праці для даного виду економічної діяльності;

¨ виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, види робіт, об᾽єкти, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, щоб визначити, які з них найсуттєвіше впливають на умови та безпеку праці;

¨ визначити основні завдання в галузі охорони праці та встановити пріоритетні напрями;

¨ розробити організаційну схему для виконання визначених завдань.

Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних підрозділів організації з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників мають бути викладені в Положенні про СУОП підприємства, затвердженому наказом або розпорядженням, або в Настанові з якості, якщо на підприємстві функціонує система якості.

Оскільки суб’єктом управління в СУОП підприємства є роботодавець, в цехах, на виробничих дільницях і в службах – керівники відповідних структурних підрозділів і служб, а об’єктом управління в СУОП підприємства є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб підприємства із забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах і на підприємстві загалом, то типова СУОП підприємства функціонує таким чином. Роботодавець (керівник, технічний директор) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства і зовнішню інформацію (зміни в законодавстві, новітні досягнення, розробки з охорони праці тощо) та приймає рішення, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці. Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Відповідальність за виконання управлінських рішень в цехах, на виробничих дільницях, робочих місцях несуть керівники відповідних структурних підрозділів і служб.

Збуджуючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

У своїй діяльності стосовно охорони праці управлінські структури підприємств взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства (за наявності такої), з профспілками підприємства та уповноваженими трудових колективів.

Завдяки СУОП на підприємстві повинні забезпечуватися вирішення таких основних завдань:

¨ професійнийдобірпрацівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоров᾽я та психофізіологічних показників (відповідальною є служба кадрів (або особа, яка виконує ці функції), яка спільно із установою охорони здоров᾽я, службою охорони праці організує проведення медичних оглядів та психофізіологічної експертизи);

¨ навчаннятапропагандазохоронипраці (відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці центром цих навчань та пропаганди повинен стати кабінет охорони праці (при чисельності працюючих менше ніж 400 осіб кабінет охорони праці поєднується з приміщенням для навчальних занять); відповідальність за своєчасність проведення навчання покладається на керівників структурних підрозділів, а організація навчання – на службу технічного навчання (або особу, яка виконує ці функції); участь в організації та проведенні навчання беруть служби (або окремі фахівці): служба охорони праці та служби, на які покладено функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання, систем енергопостачання, розробки та впровадження технологічної документації);

¨ безпекаобладнання, що експлуатується (забезпечується шляхом приведення його у відповідність до вимог системи стандартів безпеки праці (ССБП) та вимог правил охорони праці, а також своєчасного проведення планово-попереджувальних ремонтів, випробувань, удосконалення систем огороджувальних та запобіжних засобів; відповідальність за організацію цієї роботи покладається на службу (або фахівця), яка виконує функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання; участь в організації цієї роботи беруть служба (фахівці), на яку покладено функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань систем енергопостачання, та служба охорони праці. Відповідальність за безпечну експлуатацію цього обладнання покладається на керівників структурних підрозділів);

¨ безпекавиробничихпроцесів (забезпечується за рахунок: а) відображення вимог безпеки праці у технологічних документах (відповідно до ГОСТ 3.1120-83 “Общие правила отражения й оформления требований безопасности труда в технологической документации”); відповідальність покладається на службу (або фахівця), що забезпечує розробку технологічної документації; участь в організації роботи беруть служба охорони праці та служби, на які покладено функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання та систем енергопостачання; б) дотримання вимог охорони праці під час монтажу, ремонту та поточної експлуатації обладнання, забезпечення працюючих засобами колективного захисту; відповідальність покладається на керівників структурних підрозділів);

¨ безпекабудівельтаспоруд, що експлуатуються (забезпечується завдяки своєчасному проведенню оглядів, ремонтів та реконструкції; відповідальною є служба (або фахівець), що здійснює технічний нагляд за станом будівель та споруд спільно зі службою охорони праці; відповідальність за безпечну експлуатацію будівель та споруд покладається на керівника структурного підрозділу);

¨ забезпеченнянормативнихсанітарно-гігієнічнихумовпраці (досягається за рахунок систематичного контролю стану виробничого середовища, загазованості, запиленості повітря робочої зони, рівнів шуму, вібрації, іонізованого та неіонізованого випромінювання, освітлення, температурного режиму тощо, паспортизації вентиляційних установок, їх своєчасного ремонту і чистки та проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; відповідальним є керівник структурного підрозділу; участь в організації роботи беруть служба охорони праці, санітарно-промислова лабораторія, служби, що забезпечують правильну організацію і своєчасне проведення ремонту і випробування обладнання та систем енергопостачання);

¨ наявністьзасобівіндивідуальногозахисту (ЗІЗ) (забезпечення здійснюється відповідно до Типових галузевих норм безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту для даної галузі; відповідальність покладається на керівників структурних підрозділів; участь в організації цієї роботи бере служба (або фахівці) матеріально-технічного забезпечення охорони праці);

¨ оптимальнірежимипрацітавідпочинку (забезпечуються шляхом додержання режиму праці та відпочинку, проведення оздоровчих заходів щодо зниження нервово-емоційних навантажень; відповідальність покладається на службу (або фахівця) організації праці та заробітної плати спільно з керівниками структурних підрозділів; участь в організації роботи бере служба охорони праці);

¨ лікувально-профілактичнеобслуговуванняпрацюючих (забезпечується за рахунок проведення періодичних медичних оглядів, обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат та проведення оздоровчих і профілактичних заходів; відповідальність покладається на керівників структурних підрозділів спільно з установами охорони здоров᾽я та службою охорони праці);

¨ санітарно-побутовеобслуговування (забезпечується через обладнання та належне утримання гардеробних, душових приміщень, туалетів, кімнат особистої гігієни жінок, умивальників тощо; відповідальність за проведення цієї роботи покладається на керівників структурних підрозділів; участь у її організації беруть служби (або фахівці) матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва та охорони праці).

Таким чином, керівник підприємства в посадових інструкціях працівників зобов’язаний передбачати конкретні обов’язки, права та відповідальність за виконання відповідних функцій з питань охорони праці.

Нагадаємо, що посадові інструкції повинні включати наступні розділи: загальні положення, службові функції, службові обов’язки, права, відповідальність, взаємовідносини з іншими посадовими особами відповідно до займаної посади, і в кожному із вище перелічених розділів обов’язково повинні бути розглянуті питання охорони праці. Складаються посадові інструкції згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджений Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 16.02.98 №24.

СУОП, окрім організації та координації робіт у галізі охорони праці (обов᾽язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи), повинна передбачати такі функції:

¨ прогнозування і планування робіт;

¨ облік, аналіз та оцінка показників охорони праці;

¨ контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;

¨ стимулювання охорони праці.

Планування роботи з охорони праціподіляють на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективнепланування – це найбільш важливі, трудомісткі і довготермінові заходи, виконання яких зазвичай потребує сумісної роботи кількох підрозділів підприємства.

Вихідними для розроблення проекту перспективногоплану і комплексних заходів із охорони праці є результати паспортизації та атестації умов праці на робочих місцях і в цехах, результати вивчення причин травматизму і цільових перевірок стану охорони праці, матеріали аналізу виконання попередніх планів, пропозицій робітників та службовців, матеріали прогнозування та цільових програм з охорони праці.

Перспективий план може містити чисельність працівників, яким будуть поліпшені умови праці, а також загальну вартість їх виконання, план заходів з приведення умов праці у відповідність до вимог і норм охорони праці; план організаційних заходів для попередження виробничого травматизму; план будівництва і розширення санітарно-побутових приміщень, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ тощо.

Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування.

Поточнепланування здійснюють у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі “Охорона праці” колективного договору, зокрема, щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища,підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам з обов’язковим зазначенням обсягів та джерел фінансування зазначених заходів.

Оперативнепланування роботи з охорони праці на квартал і місяць здійснюють за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві загалом. Оперативні заходи щодо усунення виявлених прорахунків зазначаються безпосередньо у наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

Одним з найважливіших завдань планування є розробка планів попередження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій (ПЛАС). Їх формування здійснюється у відповідності до НПАОП 0.00-4.33-99 “Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій”.

Облік, аналіз та оцінка показників охорони праціспрямовані (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів підприємства (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть цієї функції полягає в системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог НПАОП, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених упущень. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо. У результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносять доповнення та уточнення до оперативних, поточних і перспективних планів роботи з охорони праці, а також зі стимулювання діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці.

Контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОПзабезпечує дієве управління охороною праці. Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише за наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об’єкта управління. Отримати таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об’єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП підприємства належать: оперативний, відомчий, громадський, адміністративно-громадський. Крім цих видів контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний нагляд за охороною праці.

Оперативнийконтроль керівники робіт і структурних підрозділів підприємства здійснюють згідно із затвердженими посадовими інструкціями. Вони повинні забезпечити безпечні умови праці на кожному робочому місці, тому проводять постійний контроль за станом засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту, станом виробничого середовища щодо його відповідності нормативним актам з питань охорони праці та вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків. Вони також проводять навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях у вигляді інструктажів та здійснюють контроль за дотриманням працівниками правил експлуатації обладнання та вимог інструкцій з безпеки праці.

Відомчийконтроль проводиться службою охорони праці. Її створюють на підприємствах, на яких працює більше 50 працівників.

Якщо на підприємстві працює від 20 до 50 працівників, то функції служби охорони праці може виконувати за сумісництвом працівник підприємства, який має відповідну підготовку. На підприємствах, де працює менше 20 працівників, для виконання функцій служби охорони праці роботодавець може залучати на договірних засадах сторонніх спеціалістів з охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень мають право:

– видавати керівникам структурних підрозділів та служб підприємства обов’язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків;

– вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли належного медичного огляду, навчання і перевірки знань з охорони праці або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

– зупиняти роботу технологічного обладнання та інших засобів виробництва у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

– надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Громадськийконтроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об᾽єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров᾽ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров᾽ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об᾽єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов᾽язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв᾽язку з виконанням ними обов᾽язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до Типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Адміністративно-громадськийбагатоступеневий контроль є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування зумовлена наявністю співпраці та взаєморозуміння між роботодавцем і профспілками підприємства. Цей контроль проводиться на кількох (зазвичай – трьох) рівнях. На першому рівні контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профспілки щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другому рівні – начальник цеху спільно з громадським інспектором і спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два − чотири рази на місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третьому рівні контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профспілки, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі третього рівня контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

У комбінатах, об’єднаннях тощо може проводитися четвертий і п’ятий рівні адміністративно-громадського контролю.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” існують позавідомчі органи нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю й правил охорони праці, до яких відносяться державні органи й інспекції, які у своїй діяльності не залежать від адміністрації піднаглядних підприємств і їхніх вищих органів.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням закону про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором і підлеглими йому службами.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюють:

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці – Держгірпромнагляд;

– спеціально уповноважений державний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган виконавчої влади з питань пожежної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган виконавчої влади з питань гігієни праці.

Зазначені органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємницької діяльності, політичних формувань, громадських об’єднань, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні та не підконтрольні і діють відповідно до положень, затверджених кабінетом Міністрів України.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

– безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали й інформацію з даних питань;

– направляти керівникам підприємств, а також їхнім посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів, місцевих органів управління, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в області охорони праці;

– призупинити експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, ділянок, робочих місць й устаткування до усунення порушень вимог з охорони праці, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

– піддавати адміністративній відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих або нормативних актів з охорони праці;

– направляти власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаної посади;

– передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці установлюють порядок розробки й затвердження власником положень, інструкцій й інших актів з охорони праці, які діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Власники повинні безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов’язків згідно з законодавством.

Стимулювання охорони праціспрямовано на створення зацікавленості працівників у забезпеченні здорових і безпечних умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення, а також і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов’язань щодо безпеки праці або порушення вимог щодо охорони праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Потрібно визнати, що в нашій країні сьогодні більш дієвими і ефективними, безумовно, є економічні стимули. До них належать премії, винагороди за безпечну працю, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо.

Узагальнену схему методів стимулювання охорони праці на підприємстві представлено на рис. 1.

Щодо підприємства загалом, то при розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Система стимулювання

Методи заохочення

Методи покарання

Матеріальні

Моральні

Матеріальні

Моральні

Систематичні заохочення: – преміювання; – підвищення розмірів надбавок. Разові заохочення: – премії переможцям змагань, конкурсів; – подарунки; – пільгові путівки до санаторіїв, у будинки відпочинку; – кредитні чеки або інші матеріальні заохочення за роботу впродовж певного періоду без нещасних випадків

Подяка (усна чи в наказі). Визнання зразком поведінки (в засобах інформації). Першочерговість професійного зростання. Визнання переможцем (переможцями) змагань чи конкурсів. Нагородження відомчими відзнаками, почесними грамотами, спеціальними вимпелами, винесення на дошку пошани тощо

Штрафи. Зниження виплат на заохочення

Стягнення (усне чи в наказі). Критика в засобах інформації. Співбесіда чи обго-ворення в колективі

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україні	\|	Визначення та призначення тригерів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.