• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Психологічна структура особистості

Особистість слід розглядати як складну систему, в якій диференціюються та інтегруються психічні властивості, що розвиваються в індивіді під впливом соціальних факторів в умовах здійснення ним діяльності та спілкування з іншими людьми. Тому особистість можна вважати "системою систем", на що вказував Г. С. Костюк.

Синтез системного уявлення про особистість має відповідати ознакам системного підходу, таким як наявність цілісної структури елементів, взаємозв'язків між складовими елементами, ієрархічної організації елементів, системо - утворюючих факторів, вхідних та вихідних структурно-функціональних характеристик, рівня розвитку системи тощо. Разом із тим у такій системі має бути врахована соціальна, психологічна, індивідуальна своєрідність, зокрема наявність в особистості такої специфічної підсистеми, як самосвідомість.

Можна виділити три основних аналітичних напрями, у яких здійснювалися спроби формування базових системних засад побудови цілісної психологічної структури особистості, про що вже йшлося у попередніх розділах. Це соціально-психолого-індивідуальний, діяльнісний та генетичний напрями. У дослідженнях О. М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Ф. Лерша, Г, С. Костюка, К. К. Платонова, В. Ф. Моргуна та інших психологів чітко виявляється тенденція до синтезу багатовимірної системної психологічної структури особистості.

Прикладом може слугувати функціональна динамічна психологічна структура особистості К. К. Платонова (1906- 1983).

Цікавий і перспективний проект синтезу інших двох вимірів психологічної структури особистості здійснив у 30- 50-х роках відомий німецький психолог Ф. Лерш. Він запропонував поєднати соціально-психолого-індивідуальний і діяльнісний плани особистості у вигляді двовимірної горизонтально-вертикальної схеми. Цей варіант побудови структури особистості підтримали українські психологи Г. С. Костюк і П.М.Пелех.

За Ф. Лершем, горизонтальний параметр особистості утворюють психічні процеси та функції, що виникають і розвиваються в особистості на основі "закону комунікації". Горизонтальний вимір складається з чотирьох "членів": мотиваційного, чуттєвого (або емоційного), пізнавального, діяльнісного.

Вертикальний параметр остистості розглядається як внутрішній результат "горизонтальної" діяльності, як внутрішні сили особистості, котрі утворюють нашарування у формі диспозиції психічних властивостей, навичок, звичок тощо. Вони динамічні, бо беруть участь у "горизонтальній" діяльності особистості - у відчутті, сприйманні та інших психічних процесах.

Вертикальна структура особистості утворюється такими диспозиціями, як:

а) особистісна надбудова;

б) ендотимна основа особистості - її внутрішні спонукання, прагнення, потреби та почуття як мотиви діяльності;

в) зовнішній обсяг переживань особистості - її відчуття, сприймання, уява, пам'ять, фантазія, мислення, діяльна поведінка тощо;

г) життєва основа особистості - сукупність органічних процесів живої істоти, серед яких найважливішими є фізіологічні процеси у нервовій системі.

Розвиток особистості у горизонтальному та вертикальному вимірах - це єдиний процес. Будь-яка психічна функція горизонтального ряду залишає свої сліди у вертикальному раді нашарувань, диспозицій і навпаки.

Підсумовуючи аналіз наукових даних, можна стверджувати, що в основі системної психологічної структури особистості лежать три базових виміри:

1. соціально-психолого-індивідуальний - вертикальний;

2. діяльнісний - горизонтальний;

3. генетичний - віковий, за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості.

Ці виміри становлять систему основ цілісної психологічної структури особистості.

Особистість – це організм і його вищий представник – мозок, що містить в собі залишки всього, чим ми були, і завдатки того, чим ми будемо. У нім накреслений індивідуальний характер зі всіма своїми діяльними і пасивними здібностями і антипатіями, своїм генієм, талантом і дурістю, доброчесностями і пороками, нерухомість і діяльністю.

Простір особистості має складну структуру і безліч вимірів. Ті події зовнішнього світу, в які включена особистість, і ті стосунки, які у неї встановлюються з об'єктами зовнішнього світу, утворюють зовнішній простір особистості. Уявлення про світ і про себе, переживання різних подій, відношення до самого собі, самоконтроль і саморегуляція, життєві цілі і плани – все це складає внутрішній світ особистості. Соціальний простір, в який включена особистість, представлений на її внутрішньому світі. З іншого боку, в активності, в діяльності, в спілкуванні, так або інакше, виявляється внутрішнє життя особистості.

Спосіб життя людини, що включає в нерозривній єдності певні історичні умови, матеріальні основи його існування і діяльність, направлену на їх зміну, обумовлює психічний образ особистості, яка, у свою чергу, накладає свій відбиток на спосіб життя.

Особистість – перш за все сучасник певної епохи, і це визначає безліч її соціально-психологічних властивостей.

Особистість, як ми добре знаємо, не лише продукт історії, але і учасник її руху, об'єкт і суб'єкт сучасності. Мабуть, найбільш чутливий індикатор соціальних зв'язків особистість – її зв'язок з сучасністю, з головними соціальними рухами свого часу. Але цей зв'язок тісно змикається з більш приватним виглядом соціальних зв'язків – з людьми свого класу, суспільного шару, професії і так далі, однолітками, що є, з якими дана особа разом формувалася в один і той же історичний час, була свідком і учасником подій. Формування спільності покоління залежить від системи суспільного виховання. Приналежність до певного покоління завжди є важливою характеристикою конкретної особистості.

Особистість – суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Тому в характеристиках особи якнайповніше розкривається суспільне єство людини, що визначає всі явища людського розвитку, включаючи природні особливості. Отже, загальною об'єктивною підставою властивостей особи є система суспільних стосунків. У цьому сенсі суспільство породжує особу. Особистість і суспільство не протистоять один одному як дві різні взаємодіючі сили. Особистість – це член суспільства і його продукт. Відношення «індивід – суспільство» є відношення породження, формування особи суспільством. І в той же час породження, формування і розвиток осіб є необхідній складовій самого процесу розвитку суспільства, оскільки без осіб ні цей процес, ні само суспільство не можуть існувати.

Розглянемо структуру особистості. У неї зазвичай включаються здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки.

Розглянемо набір таких рис, які на думку Р. Мейлі, досить повно характеризують особу:

1. Упевненість в собі – невпевненість.

2. Інтелектуальність (аналітична) – обмеженість (відсутність розвиненої уяви).

3. Зрілість розуму – непослідовність, алогічність.

4. Розсудливість, стриманість, стійкість – суєтність, схильність впливу.

5. Спокій (самовладання) – невротичність (нервозність).

6. М'якість – черствість, цинізм.

7. Доброта, терпимість, ненав'язливість – егоїзм, свавілля.

8. Дружелюбність, поступливість, гнучкість – ригідність, мстивість.

9. Добросердя, м'якість – злісність, черствість.

10. Реалізм – аутизм.

11. Сила волі – безвілля.

12. Сумлінність, порядність – недобросовісна, непорядність.

13. Послідовність, дисципліна розуму – непослідовність, розкиданість.

14. Упевненість – невпевненість.

15. Дорослість – інфантилізм.

16. Тактовність – нетактовність.

17. Відвертість (контактність) – замкнутість (відокремленість).

18. Веселість – сум.

19. Зачарованість – розчарованість.

20. Товариськість – нетовариськість.

21. Активність – пасивність.

22. Самостійність.

23. Експресивність – стриманість.

24. Різноманітність інтересів – вузькість інтересів.

25. Чутливість – холодність.

26. Серйозність – легковажність.

27. Чесність – брехливість.

28. Агресивність – доброта.

29. Бадьорість – веселість.

30. Оптимізм – песимізм.

31. Сміливість – боязкість.

32. Щедрість – скупість.

33. Незалежність – залежність.

До психологічних характеристик особистості відносяться:

1) активне сприйняття дійсності і здатність добре орієнтуватися в ній;

2) прийняття себе і інших людей такими, які вони є;

3) безпосередність у вчинках і спонтанність у вираженні своїх думок і відчуттів;

4) зосередженість уваги на тому, що відбувається зовні, на противагу орієнтації лише на внутрішній світ, зосередженості свідомості на власних відчуттях і переживаннях;

5) володіння відчуттям гумору;

6) розвинені творчі здібності;

7) неприйняття умовностей;

8) заклопотаність благополуччям інших людей, а не забезпеченням лише власного щастя;

9) здібність до глибокого розуміння життя;

10) встановлення з довколишніми людьми, хоча і не зі всіма, сповна

11) доброзичливих особистих взаємин;

12) здатність дивитися на життя з об'єктивної точки зору;

13) уміння покладатися на свій досвід, розум і відчуття, а не на думки інших людей, традиції або умовності;

14) відкрита і чесна поведінка у всіх ситуаціях;

15) здатність брати на себе відповідальність, а не вирушати від неї;

16) додаток максимуму зусиль для досягнення поставлених цілей.

Здійснюючи аналіз і синтез системної психологічної структури особистості, треба усвідомлювати, на якому рівні узагальнення ведеться побудова цієї структури. Так, якщо говорити про поняття "психологічна структура" як про аспект системної характеристики особистості, тобто складної соціально-психолого-індивідуальної за своєю природою системи з певними властивостями, що постійно розвивається і реалізується у формі діяльності та спілкування, то його можна віднести до першого, найвищого рівня узагальнення, з якого мас починатися процес конкретизації цього поняття.

Другому рівневі конкретизації властивий розгляд трьох вимірів - соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного та генетичного - як базових параметрів психологічної структури особистості.

На третьому рівні ведуться диференційований та інтегративний аналіз і синтез підструктур (спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, психофізіологічних властивостей), компонентів (потреб ніс по-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, цілеутворюючого, результативного, емоційно-почуттєвого) та рівнів розвитку (задатки, властивості, здібності) в межах основних параметрів.

Четвертий умовний рівень конкретизації аналізу і синтезу психологічної структури особистості утворюють психічні властивості, функції і процеси. У табл. З наводиться матриця, де представлені елементи підструктур і компонентів перших двох вимірів - соціально-психолого-індивідуального та діяльнісного, а третій, генетичний, лише окреслений без диференціації на задатки, здібності та рівні розвитку.

На п'ятому умовному рівні конкретизації аналізу і синтезу психологічної структури особистості стає можливою класифікація конкретних властивостей і власне здібностей особистості до певних видів діяльності (наприклад, до науково-технічної, управлінської, економічної, педагогічної тощо) або виконуваних людиною ролей (начальника, підлеглого, чоловіка, жінки та ін.). Такий підхід цілком узгоджується із загальновживаним визначенням здібностей як "індивідуально-психологічних особливостей людини, що сприяють успішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності". Такого розуміння здібностей дотримуються Б. М Теплов, Г. С. Костюк та інші дослідники.

Варто зазначити, що перші чотири рівні конкретизації психологічної структури особистості можна розглядати як такі, що характеризують її макроструктуру, а інші рівні (починаючи з п'ятого) - як такі, що належать до мікроструктури. Перехід від макроструктури до мікроструктури пов'язаний з вимогами, що висуваються до особистості конкретними видами діяльності та поведінки, ролями, соціальним статусом, позицією, рантом, які обирає, застосовує й реалізує людина в конкретних соціальних умовах життя.

Наступним кроком у розробці системного психологічного уявлення про особистість має стати дослідження взаємодії між підструктурами, компонентами і рівнями розвитку психологічної структури. Потрібно застосовувати ті дані, що вже існують у психологічній науці - у працях Б. Г. Ананьєва, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, Ф. Лерша, С. Л. Рубінштейна та ін.

Так, на думку Б. Г. Ананьєва, структурно-функціональні взаємозв'язки між елементами психологічної структури особистості будуються одночасно за двома принципами:

1) субординаційним, або ієрархічним, коли складніші та загальніші соціальні й психологічні властивості особистості підпорядковують собі елементарніші й часткові соціальні та психофізіологічні властивості;

2) координаційним, за яким взаємодія здійснюється на паритетних началах, що допускає певну свободу, тобто відносну автономність кожної з них.

Особистості властива самосвідомість, тому їй притаманний і третій тип взаємовідносин. Цей тип можна назвати егоординаційним - він виявляється в самопізнанні, самоорганізації та самовдосконаленні особистості в процесі діяльності та поведінки на основі Я - підструктури як ядра особистості

Для особистості характерні зовнішній і внутрішній (стосовно індивіда) плани регуляції, складні субординаційні, координаційні та егоординаційні взаємозв'язки як в інтеріндивідному, так і в міжіндивідному плані діяльності й поведінки. Водночас особистості як системі психічних властивостей притаманні певні рівні відображення дійсності. Серед таких рівнів у психології виділяють свідомість та несвідоме, самосвідомість.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. VІ. План та організаційна структура заняття
6. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
7. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
10. Активність особистості та самоуправління
11. АКЦЕНТУЙОВАНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ
12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Переглядів: 1829