І. Основні категорії і поняття

План лекції ІІ

ІV. Структурно-логічні схеми

За агрегатним методом

За баловим методом

За методом питомих витрат

ІV. Методи прогнозного обчислення собівартості виробів на етапах їх розроблення

де С_н — собівартість нового виробу;

С_б.п — питома собівартість аналогічного (базового) виробу;

Р_н — параметр нового виробу, що є вирішальним для його собівартості.

де С_бал — собівартість одного балу для базового виробу (виробів);

h — кількість врахованих балів;

Бі — кількість балів для і-го параметра нового виробу.

3. За кореляційним методом:

· для лінійноїформи зв’язку

С_н = а₀ + а₁ х₁ + ... + а_nx_n;

· для степеневої форми зв’язку

де а₀— число, що показує ступінь впливу неврахованих факторів;

а₁, а₂ … — величини, які показують вплив відповідних параметрів виробу на собівартість;

х₁, х₂ ... — кількісні показники параметрів виробу.

де n — кількість агрегатів (конструктивних одиниць), з яких складається виріб;

С_аі — собівартість і-го агрегату;

С_м — витрати на загальний монтаж агрегатів.

Величина С_а обчислюється за одним із розглянутих методів,
а С_м — на основі експертної оцінки.

Рис. 5.1. Схема процесу калькулювання

Рис. 5.2. Методи прогнозного обчислення собівартості виробів на етапах їх розроблення

1. Зміст та методи обчислення прямих витрат.

2. Методи обліку і визначення фактичної собівартості продукції.

3. Калькулювання в однопродуктовому виробництві.

4. Калькулювання в багатопродуктовому виробництві.

5. Зміст та визначення непрямих витрат.

6. Методи розподілу непрямих витрат під час калькулювання.

7. Порядок списання нерозподілених загальновиробничих витрат.

Багатоступеневий облік витрат — процес ступеневого нагромадження маржинального доходу, що дає можливість визначити тенденції розширення виробництва окремих видів продукції; рентабельність окремих підрозділів підприємства; нижню межу відпускної ціни за окремими видами продукції тощо.

Директ-костинг— система обчислення собівартості продукції на підставі прямих (змінних) витрат.

Комбінація продажу — співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі реалізації.

Маржинальний дохід (брутто-прибуток)— різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами.

Маржинальний дохід на зведену одиницю продукції — сума величин маржинальних доходів різних виробів, зважених за допомогою комбінації їх продажу.

Аналіз відхилень— з’ясування причин і винуватців відхилень від норм витрат.

Відхилення від норм— різниця між величиною фактичних і нормативних витрат.

Зміна норм— різниця між новою і старою нормою витрат.

Нормативна калькуляція— розрахунок нормативної собівартості продукції.

Нормативна собівартість— собівартість продукції (робіт, послуг), яка визначається до початку виробництва на підставі чинних норм.

Нормативне господарство підприємства— сукупність норм і нормативів, якими керується підприємство у своїй господарській діяльності.

Переоцінка незавершеного виробництва— перерахунок залишків незавершеного виробництва на початок місяця зі старих норм на нові у разі їх зміни.

Принцип рівності нормативів— вимога застосування одних і тих самих норм для обчислення нормативної величини всіх елементів руху витрат протягом місяця.

Сприятливе відхилення— відхилення від норм, яке справляє позитивний ефект на операційний прибуток підприємства.

Стандарт-кост— система обліку і калькулювання, що ґрунтується на жорсткому нормуванні всіх витрат і дає змогу визначити «стандартну» (нормативну) собівартість. Передбачає облік і аналіз відхилень фактичних витрат від стандартних з подальшим покладанням відповідальності за несприятливі відхилення на керівництво відповідних центрів витрат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІІ. Основні статті калькуляції	\|	ІІІ. Калькулювання в однопродуктовому виробництві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.