Політичні права і свободи громадян України

Політичні права громадян України, поряд з громадянськими правами і свободами, є пріоритетними у системі конституційних прав і свобод людини і громадянина. Ці права належать громадянам України і виражають зміст правовідносин між особою і державою. Відповідно, у науковій і навчальній літературі отримав поширення вираз «політичні права і свободи громадян України».

До політичних прав і свобод людини і громадянина традиційно відносять право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36); право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38); право громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 40).

Політичні права і свободи громадян України - це конституційно визначена міра можливої політичної поведінки і діяльності людини, насамперед щодо об’єднання в політичні партії, участі в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в яких особа виступає передусім як громадянин України, учасник суспільно-владних відносин.

Особливістю політичних прав і свобод людини і громадянина є те, що, за винятком права на об’єднання в неполітичні організації і права на індивідуальні та колективні звернення, вони належать виключно громадянам України, які досягли 18 років і набули повної правосуб’єктності. На відміну від громадянських (особистих) прав, які за своєю природою є невідчужуваними, політичні права можуть обмежуватися відповідно до закону в інтересах національної безпеки та громадського порядку, а також стосовно громадян України, визнаних у судовому порядку недієздатними.

Ще однією особливістю політичних прав і свобод громадян України є високий ступінь їх гарантованості не лише на національному, а й на міжнародному рівні. Рівень гарантованості політичних прав і свобод постійно піддається моніторингу з боку впливових міжнародних організацій (ООН, ЄС, Рада Європи, ПАРЄ та ін.) і свідчить про рівень розвитку демократії в Україні.

Найбільш узагальненим і системоутворюючим щодо інших політичних прав і свобод є право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України). По суті, це право, будучи похідним від принципу народного суверенітету, закріпленого в ст. 5 Основного Закону, визначає гарантовану можливість для громадян України брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади, місцевого самоврядування і влади в АРК.

Зміст цього конституційного права неодноразово досліджувався в юридичній науці. Правознавці вважають, що право громадян брати участь в управлінні державними справами — це передбачена Конституцією та законами України можливість кожного громадянина, який досяг 18 років і є дієздатним, відповідає вимогам, встановленим законодавством для участі у відповідній сфері політичної діяльності, безпосередньо або через обраних представників брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади та місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства т& держави .

Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування отримує свій розвиток і деталізацію в законодавстві про вибори і референдуми, про державну службу, про місцеве самоврядування тощо.

Окрім права участі у виборах і референдумах, встановленого статтею 38 Основного Закону, існують й інші форми безпосередньої реалізації народного суверенітету - мирні збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, право участі в яких закріплено за громадянами в Конституції України.

Основний Закон у ст. 39 встановлює право громадян України збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Ці форми безпосередньої демократії, які ще мають узагальнюючу назву «мирні заходи», дозволяють громадянам України вільно висловлювати свої погляди, відстоювати свої політичні переконання та акцентувати увагу громадськості на тих чи інших резонансних соціально-політичних проблемах.

Мирні заходи є вільним, публічним вираженням громадянської або політичної позиції осіб, за яких можливе висловлення вимог, прийняття резолюцій, інших звернень з різноманітних питань суспільного життя, на доступному кожному зібранні, що проводиться у формі зборів, мітингу, походу, демонстрації, пікетування або у будь-якому різному поєднанні цих форм за ініціативою фізичних чи юридичних осіб.

Кожен вид (форма), передбачених Конституцією України мирних заходів має свої особливості щодо змісту конституційних прав, які реалізуються на них громадянами, та порядку реалізації цих прав.

Збори - це мирний захід, що проводиться, як правило, у спеціально відведеному та пристосованому для цього місці з метою колективного обговорення і вирішення будь-яких професійних, організаційних, соціально-побутових та інших питань.

Мітинг - це мирний захід, що проводиться для підтримки вимог, резолюцій, інших звернень у заздалегідь визначеному відкритому місці.

Демонстрація - це специфічний вид мітингу, що проводиться, як правило, у вигляді організованого пересування учасників за заздалегідь визначеним маршрутом і передбачає використання плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації.

Пікетування - це специфічний вид мітингу поблизу будинку, споруди чи іншого об’єкта, в яких розміщені підприємства, установи, організації, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які, на думку учасників заходу, можуть сприяти вирішенню висловлених ними вимог.

Похід - це мирний захід у вигляді масового організованого руху вулицями та дорогами за заздалегідь визначеним маршрутом.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4-рп (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання), можна стверджувати, що повідомлення про проведення мирного заходу має бути подане органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування не пізніше ніж за п’ять календарних днів до початку проведення заходу.

З метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей допускається обмеження реалізації права на збори, мітинги, походи та демонстрації на підставі рішень суду.

Але вирішення цих та інших процедурно-процесуальних аспектів реалізації конституційного права громадян збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації може бути здійснене насамперед шляхом прийняття закону України про громадські організації.

Наступним важливим політичним правом громадян України є право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36) для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, що визначені в ст. 37 Конституції України та чинному законодавстві.

Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію чи обмежений у праві добровільного виходу з нею. При цьому належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або надання державою будь-яких пільг і переваг.

Порядок утворення і діяльність політичних партій, під якими розуміються зареєстровані згідно з законом добровільні об’єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участь у виборах та інших політичних заходах, регулюється Законом України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.

Статті 36 і 37 Конституції України закріплюють не лише право громадян на свободу об’єднання у політичні партії, а й у громадські організації. Зміст права на свободу об’єднання в громадські організації передбачає реалізацію права осіб на свободу об’єднання у громадські організації для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших суспільних інтересів, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

На відміну від конституційного права на створення і участь у діяльності політичних партій, зокрема, право засновувати громадські організації мають не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, що законно перебувають на території України (законопроектом № 7262 від 18.10.2010 до засновників громадських організацій пропонується віднести юридичних осіб приватного права). Це право також поширюється на громадські організації, що відстоюють професійні права людей - профспілки.

Конституція України в ст. 37 визначає й підстави для заборони діяльності політичних партій та громадських організацій. До них належать програмні цілі або дії, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міждержавної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. До того ж Основний Закон забороняє утворення воєнізованих формувань у складі політичних партій і громадських організацій. Також не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних організаціях і установах.

При цьому діяльність політичної партії чи громадської організації в Україні може бути забороненою виключно в судовому порядку.

Визначене у ст. 40 Конституції України право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, або право на звернення (петиції), є засобом забезпечення інших політичних прав громадян і формою реалізації права громадян України брати участь в управлінні державними справами та формою громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування й їх службових і посадових осіб.

Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. поділяє звернення громадян на: а) пропозиції (зауваження); б) заяви (клопотання); в) скарги, а також передбачає, що за формою подання вони можуть бути: 1) письмовими; 2) усними. Для кожного виду звернень громадян чинне законодавство України визначає власний порядок розгляду та форми реагування.

Право на звернення поширюється не тільки на громадян України, а й на іноземців та осіб без громадянства, що законно перебувають в Україні, і тому дозволяє вирішувати й інші важливі суспільні проблеми, окрім політичних. Порядок реалізації цього права визначається Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., Указом Президента України від 13 серпня 2002 р. № 700 «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття конституційних прав і свобод	\|	Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.061 сек.