Формування зовнішньої політики держав. Ідеологія і міжнародні відносини

Свобода дій кожної держави на міжнародній арені обмежена рамками системи міжнародних відносин, частиною якої вона є. Тому її зовнішню політику слід розглядати не ізольовано, а в контексті певної системи МВ.

Разом з тим, незважаючи на постійно зростаючий рівень своєї інтеграції в міжнародні процеси, держави автономні по відношенню до систем міжнародних відносин. Поряд із зовнішніми факторами значний, а часом визначальний вплив на формування їхньої зовнішньої політики роблять внутрішні фактори розвитку. Зовнішні і внутрішні фактори знаходяться в постійному діалектичному взаємозв'язку. Внутрішні фактори стають визначальними при формуванні зовнішньополітичного курсу в тих випадках, коли потреби розвитку держави диктують їй необхідність зміни існуючого міжнародного порядку. Однак якщо правлячий режим перетворює зовнішню політику держави на інструмент вирішення власних внутрішньополітичних завдань, то порушується оптимальне співвідношення між внутрішніми і зовнішніми факторами її формування. У цьому випадку зовнішня політика стає неефективною, що веде державу до поразок на міжнародній арені.

Успішність зовнішньої політики держави напряму залежить від того, якою мірою вона враховує як основні тенденції світового розвитку, так і особливості самої системи міжнародних відносин. Незалежно від специфіки внутрішніх процесів в тій чи іншій країні, природи її політичного режиму, панівної ідеології, суб'єктивних симпатій і антипатії правлячих кіл, її зовнішньополітичний курс багато в чому визначається станом всієї системи МО.

У зовнішній політиці будь-якої держави присутня певна ідеологія. Вона надає їй необхідну легітимність в очах власних громадян. Залежно від того, якою мірою та чи інша ідеологія відповідає історичним реальностям і тенденціям світового розвитку, а також існуючому міжнародному порядку, вона може бути як конструктивним, так і деструктивним фактором міжнародного життя. Найбільш небезпечну, руйнівну роль відіграють ідеології тоталітарного толку, особливо в тих випадках, коли на їх основі будується зовнішня політика великих держав. В історії XX ст. такі ідеології в різний час визначали зовнішньополітичний курс Німеччини, Японії, Італії, Радянського Союзу, Китаю. Підпорядкування зовнішньої політики великої держави ідеям тоталітаризму знаходить вираження насамперед у її прагненні до регіональної чи світової гегемонії. Такий зовнішньополітичний курс суперечить принципу рівноваги системи МВ, підриває міжнародну безпеку, а в кінцевому рахунку - і безпеку даної країни. Стосовно Версальсько-Вашингтонського порядку яскравими прикладами подібного роду стали зовнішня політика нацистської Німеччини та мілітаристської Японії.

Що стосується Радянського Союзу, то вирішальний вплив на формування його зовнішньої політики надавала ідеологія марксизму-ленінізму. Розглядаючи розвиток людства як закономірний і неминучий перехід від капіталізму до соціалізму і комунізму, вона націлювала зовнішньополітичну стратегію СРСР на максимальне зміцнення позицій соціалістичного табору і розвиток світового революційного процесу як шляхом поширення комуністичних ідей, так і за допомогою зовнішньої експансії.

Тоталітарні ідеології можуть проявлятися і в зовнішній політиці середніх і малих держав. У такому випадку вони або починають боротьбу за панування в своєму регіоні, або, якщо їх ресурсів для цього недостатньо, впадають в іншу крайність - самоізоляцію від решти світу (як, наприклад, соціалістична Албанія або КНДР).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Баланс сил і рівновага в МС	\|	Зовнішнє середовище СМВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.