• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І. Основні категорій і поняття

План лекції

План вивчення теми

ІІІ. Питання для самоконтолю

ІІ. Структурно-логічні схеми

1. Поясніть сутність методу калькулювання за видами діяльності.

2. Які етапи розподілу непрямих витрат характерні для традиційного методу калькулювання і для методу ABC?

3. За яких умов доцільно застосовувати калькулювання за методом ABC?

4. Чому і за яких умов традиційні методи калькулюван­ня можуть призводити до викривлень собівартості про­дукції?

5. Які основні відмінності традиційної методики кальку­лювання і методу ABC?

6. З'ясуйте зміст понять «фактор витрат» і «ставки непря­мих витрат на одиницю фактора витрат»?

7. Які класифікації факторів витрат вам відомі?

8. Що таке вид діяльності?

9. Наведіть приклади видів діяльності, що додають і не додають цінності продукції.

10. За якими критеріями визначаються фактори витрат за методом ABC? Обґрунтуйте їх.

11. Які дії необхідно виконати для визначення ставки не­прямих витрат на одиницю фактора витрат?

Тема. КОНТРОЛЬ ВИТРАТ І СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЇ РЕСУРСІВ

Підтема 1. Облік у системі управління витратамИ.

1. Облік витрат як основна передумова їх контролю.

2. Облік витрат за їх видами.

3. Методи обліку витрат.

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 130 - 172

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 172.

2. опрацювати питання теми « Контроль втрат», які виносяться на СРС.

1. Облік витрат як основна передумова їх контролю.

2. Облік витрат за їх видами.

3. Методи обліку витрат.

Бухгалтерський облік — вид обліку, за якого відбувається суцільне, безперервне та взаємозв’язане відображення господарської діяльності підприємства.

Гнучкий кошторис — кошторис, який фіксує планові витрати для фактичного обсягу виробництва.

Індекс виконання плану — співвідношення фактичного і планового обсягів випуску.

Коефіцієнт трудової участі — показник кількісної оцінки внеску кожного члена колективу (бригади) в загальні результати роботи.

Оперативний облік — вид обліку, який формує інформацію для поточних потреб в управлінні окремими господарськими операціями чи їх комплексними групами.

Статистичний облік — вид обліку, який формує інформацію про масові якісно однорідні явища.

Управління за відхиленнями — один з основних способів організації управління з оберненим зв’язком, за якого обернений зв’язок спрямований від виходу об’єкта управління до органу управління.

База розподілу непрямих витрат — показник, пропорційно до якого непрямі витрати розподіляються за носіями витрат.

Замовлення — заявка клієнта на певну кількість спеціально виготов­лених для нього виробів.

Зведений облік — система узагальнення витрат виробництва за статтями витрат у розрізі цехів, переділів, видів продукції (робіт, послуг) і в цілому по підприємству з метою підготовки інформації для обчислення собівартості окремих видів продукції і всієї викупленої продукції підприємства, а також з метою розподілу понесених підприємст­вом витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.
Існує в двох варіантах — напівфабрикатному і безнапівфабрикатному.

Калькулювання— науково обґрунтоване визначення собівартості продукції підприємства, її окремих видів та одиниць за статтями витрат.

Калькуляційна одиниця — вимірювач об’єкта калькуляції, який застосовується під час визначення його собівартості.

Калькуляція — розрахунок собівартості продукції. Розрізняють такі основні її види: проектна, планова, нормативна, кошторисна, звітна, госпрозрахункова.

Метод калькулювання — науково обґрунтована сутність прийомів, які застосовуються під час калькулювання собівартості продукції (як усієї товарної продукції, так і окремих її видів).

Місце виникнення витрат — структурний підрозділ підприємст­ва (робоче місце, дільниця, цех), по якому організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю і управ­ління ними.

Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Об’єкт калькуляції (носій витрат) — вид продукції (робіт, послуг), призначений для реалізації.

Об’єкт обліку витрат — місце виникнення витрат, види або групи однорідних продуктів.

Переділ — частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), яка завершується отриманням готового напівфабрикату, що може бути відправлений на наступний переділ або реалізований на сторону.

Система обліку і калькулювання — система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат.

Аналіз відхилень— з’ясування причин і винуватців відхилень від норм витрат.

Відхилення від норм— різниця між величиною фактичних і нормативних витрат.

Зміна норм— різниця між новою і старою нормою витрат.

Нормативна калькуляція— розрахунок нормативної собівартості продукції.

Нормативна собівартість— собівартість продукції (робіт, послуг), яка визначається до початку виробництва на підставі чинних норм.

Нормативне господарство підприємства— сукупність норм і нор­мативів, якими керується підприємство у своїй господарській діяльності.

Переоцінка незавершеного виробництва— перерахунок залишків незавершеного виробництва на початок місяця зі старих норм на нові у разі їх зміни.

Принцип рівності нормативів— вимога застосування одних і тих самих норм для обчислення нормативної величини всіх елементів руху витрат протягом місяця.

Сприятливе відхилення— відхилення від норм, яке справляє позитивний ефект на операційний прибуток підприємства.

Стандарт-кост— система обліку і калькулювання, що ґрунтується на жорсткому нормуванні всіх витрат і дає змогу визначити «стандарт­ну» (нормативну) собівартість. Передбачає облік і аналіз відхилень фак­тичних витрат від стандартних з подальшим покладанням відповідальності за несприятливі відхилення на керівництво відповідних центрів витрат.

Відповідно до концепції, що розвивалася вченими СРСР і певною мірою не втратила своєї актуальності нині, система обліку витрат має назву бухгалтерського облікуприпускає поділ на такі підсистеми, або види:

· бухгалтерський фінансовий облік;

· податковий;

· бухгалтерський управлінський , який об’єднує в собі:

Ø опера­тивний та

Ø статистичний обліки

Відповідно до сучасних уявлень та господарської практики управлінський обліктреба розуміти як процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі Інформації, що використовується управлінською структурою для аналізу, планування та контролю діяльності підприємства

Облік витрат, що виникають у процесі господарсь­кої діяльності, з метою задоволення потреб в управлінні ними є пре­рогативою і входить до предмета розгляду управлінського обліку.

Виходячи зі своєї спрямованості управлінський облік характе­ризується такими властивостями:

v не керується зовнішньо регла­ментованими стандартами і схемами,

v його методи і процедури обираються підприємством самостійно

v користувачами є обмежене коло працівників управлінського персоналу;

v об'єктом обліку та звіт­ності виступають центри відповідальності та окремі продукти;

v по­ряд з кількісними оперує якісними оцінками;

v його інформація має конфіденційний характер;

v використовує різноманітні варіанти гру­пування витрат, залежно від змісту потреби, що задовольняється (за статтями калькуляції, включенням до собівартості, економічними елементами, зв'язком з динамікою ділової активності тощо).

До основних завдань обліку витрат підприємства, які реалізу­ються в межах управлінського обліку, належать:

• надання оперативної інформації про хід виконання заплано­ваних показників витрат з метою контролю за їх дотриманням;

• акумулювання даних для обчислення фактичної собівартості продукції;

• постачання для потреб контролю і оцінки інформації про ре­зультати виконання поточних планів витрат окремими підрозді­лами та підприємством у цілому;

• формування інформації щодо витрат за окремими підрозді­лами та підприємством у цілому для контролю та оцінювання ре­зультатів їх функціонування з погляду здійснених за ними капі­таловкладень;

• створення бази знань і банку фактичних даних за минулі пе­ріоди стосовно закономірностей і тенденцій формування витрат на підприємстві та в його підрозділах, які передбачають викорис­тання для потреб нормування і прогнозування.

Важливим методологічним питанням побудови обліку витрат є його настроювання з погляду структури плану рахунків.

На сьогодні існує два основні підходи до організації плану ра­хунків:

v двоколовий, за яким виділяють дві автономні системи рахунків для цілей фінансового й управлінського обліку відпо­відно;

v інтегрований, коли рахунки управлінського обліку кореспон­дують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

Відповідно до названих підходів реалізується переплетена або інтегрована система обліку.

У переплетеній системі облікумає місце відокремлене ве­дення рахунків фінансового обліку та обліку виробництва, що не кореспондують між собою.

Інтегрована система облікуутворюється через включення ра­хунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, у ре­зультаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку.

Деталізований облік витрат з погляду їхніх видів може здійснюватися у різних розрізах, серед яких основними є калькуляційний та елементний.

Облік витрат за їх видами :

Облік матеріальних витрат( сировини, матеріалів, палива, електричної енергії тощо)

Облік відходів виробництва (всі відходи виробництва поділяються на дві групи: зворотні та безповоротні).

Зворотні відходи включаються до складу запасів і, виходячи з цього, передбачають вартісне оцінювання.

Облік витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні за­ходи. Облік втрат від простоїв - це непродуктивні витрати сировини, матеріалів, палива, нарахування заробітної плати і відрахувань внаслідок незапланованих зупинок виробництва (простоїв устат­кування), аварій, стихійного лиха тощо. Залежно від причин простої поділяють на спричинені відповідно внутрішніми (відсут­ність матеріалів, енергії) і зовнішніми (аварії, стихійні лиха) чинниками

Облік браку у виробництві.

Облік витрат, пов'язаних з основними засобами. До основних засобів відповідно до П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі вироб­ництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культур­них функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуа­тації) котрих складає більше одного року (або операційного цик­лу, якщо він довший за рік). Кожний об'єкт основних засобів, як правило, обліковується за місцем використання (зберігання), із закріпленням за матеріально відповідальною особою.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. II. Поняття соціального процесу.
3. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. А/. Поняття про судовий процес.
6. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
11. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
12. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.

Переглядів: 628