ІІ. Методи обліку витрат.

Сукупність методів обліку витрат за ознакою локалізації об'єкта обліку можна розбити на дві групи:

Ø методи, що базуються на обліку витрат по виробу, його частині або групах виробів;

Ø методи, сутність яких полягає в обліку витрат за технологічними процесами.

До методів, що базуються на обліку витрат по виробу, його частині або групах виробів належать:

1. Подетальний облік. Цей метод виник на підприємствах машинобудування в 30-х роках минулого століття як технологія контролю за витратами виробництва з максимальною локалізацією об'єкта (одиниці) обліку.

2. Облік виробничих витрат по виробах. Якщо цехи підприємства організовані на основі предметної спеціалізації, може використовуватися облік витрат по виробах, за якого в аналітичному обліку ви трати на окремі складові виробу не виділяють, а реєстрацію та відображення виробничих витрат здійснюють по виробах у цілому.

3. Облік витрат за групами виробів.У ситуації, коли спостерігається спорідненість продукції, що виготовляється, може виявитися доцільним облік витрат за групами виробів.

4. Облік витрат і калькулювання за замовленнями. При застосуванні цього методу на підставі замовлення в бухгалтерії відкривається окремий аналітичний рахунок для обліку витрат. Кожному замовленню присвоюється номер (код), який обов'язково вказується в усіх облікових документах на виконання замовлення. Використовується умовна собівартість продукції.

До методів, сутність яких полягає в обліку витрат за технологічними процесами належать:

1. Метод обліку витрат і калькулювання за процесами. Підприємства, що використовують облік витрат та калькулювання за процесами, поділяють на дві групи:

• підприємства, на яких облік витрат здійснюється за технологічним процесом (виробництвом) у цілому (однопередільний варіант);

• підприємства, де за об'єкт обліку беруть складові загального технологічного процесу (багатопередільний варіант).

Поряд із представленим іншою важливою класифікацією методів обліку витрат є поділ їх за ознакою використання фактичних чи нормативних витрат.

1. Метод обліку фактичних витрат. Виходячи з самої назви сутність цього методу полягає у послідовному акумулюванні інформації про фактичні витрати на виробництво продукції, без відображення в регістрах обліку даних про їх нормовані величини.

2. Вітчизняний варіант обліку та калькулювання за нормами (нормативний метод).Цей метод передбачає детальний аналітичний облік у розрізі об'єктів витрат за трьома напрямами: за нормами, змінами норм, відхиленнями від норм. Облік відхилень від норм за нормативного методу зорієнтований на їх фіксацію в момент виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин.

3. Зарубіжний варіант обліку та калькулювання за нормами (метод стандарт-костинг).Цей метод не є жорстко регламентованим. На сьогодні для нього не існує єдиної методики встановлення стандартів і ведення облікових регістрів. Як класичний в науково-методичній літературі наводиться варіант стандарт-костингу, що не передбачає аналітичного обліку витрат за об'єктами калькуляції (видами продукції, замовленнями). Витрати в межах стандартів відображають на єдиних рахунках і лише для обліку відхилень від стандартів передбачаються окремі рахунки.

Французька модель визначення чистого результату:

Американська модель визначення чистого результату:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Основні категорій і поняття	\|	ІV. Питання для самоконтолю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.