• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Згідно з Класифікатором професій ДК 003-95

У вдосконаленні організації праці велика роль належить розробці раціональних форм її поділу. Цей поділ напряму залежить від чіткості здійснюваного керівництва, рівню технічної озброєності праці, рівню культури й самоорганізації працівника. Обрана форма поділу праці повинна сприяти зниженню трудових і матеріальних витрат, підвищенню її змістовності, усуненню монотонності, зменшенню стомлюваності та стимулюванню зростання продуктивності.

Суть поділу праці в сфері облікової роботи полягає у віднесенні окремих складових облікового процесу (самостійних видів роботи – здійснення спеціалізації) до конкретних виконавців.

Спеціалізація щодо процесу бухгалтерського обліку визначає поділ праці (формування груп, секторів, підгруп, посадові місця) за:

· топологічними ознаками ділянок обліку (облік основних засобів, облік матеріалів, облік оплати праці тощо).

· за видами робіт (за характером роботи або змістом процесу праці: облік виробництва, облік реалізації тощо).

Отже, окремий підрозділ та виконавець виконують обмежені за певними ознаками види робіт, які в той самий час створюють оптимальне навантаження при максимальній продуктивності праці виконавця.

Оскільки окремі етапи облікового процесу тісно пов’язані між собою, то для забезпечення релевантною обліковою інформацією всіх ланок

управлінської роботи підприємства існує потреба у встановленні взаємозв’язків між окремими виконавцями та їх групами. Таке поєднання трудової діяльності працівників обліку для досягнення спільної мети називають кооперацією праці.

Кооперування праці значно поширює спектр здійснюваної діяльності, забезпечують взаємозамінність працівників та суміщення ними функцій.

Кооперація праці працівників бухгалтерського обліку здійснюється на двох організаційних рівнях:

· між окремими працівниками;

· між функціональними підрозділами.

Останнє може бути визначено також у поділі бухгалтерського обліку на два організаційних підрозділи (сектори):

· фінансова бухгалтерія;

· управлінська бухгалтерія (внутрішньогосподарська, виробничо-комерційна).

Отже, залежно від того, який застосовано спосіб поділу праці, обліковий апарат організовується за одним із двох принципів: функціональним або оперативно-виробничим.

Функціональний принцип — це принцип, що базується па технічних елементах облікової роботи (кожному працівникові доручається виконання однорідних операцій: приймання, виписка, реєстрація тощо). Цей принцип забезпечує високу продуктивність праці кожного виконавця (функціонера), оскільки підчас виконання однієї і тієї ж операції сам процес і методика її виконання доводиться до автоматизму. Проте його застосування раціональне лише там, де можна забезпечити повне навантаження кожного виконавця тільки одним видом роботи. Крім цього, організація роботи облікового персоналу за цим принципом не сприяє якісному, аналітичному осмисленню потоків облікової інформації і не спонукає до професійного росту та самовдосконалення.

Оперативно-виробничий принцип базується на закінчених циклах, комплексах облікових робіт, які стосуються одного об'єкта або групи економічно однорідних об'єктів обліку, тобто на структурному поділі праці (групі працівників або одному доручається всі операції за окремим або кількома підрозділами, починаючи з приймання документів і закінчуючи аналітичним, синтетичним обліком та складанням відповідної звітності). Цей принцип не має вад, притаманних функціональному принципу, проте гірше сприяє продуктивності праці, оскільки вимагає протягом дня багаторазово переходити з одного виду технічних операцій на інший. Натомість спонукає до аналітичного та контрольного осмислення всього потоку облікової інформації, що гарантує достовірність облікових даних, а також підвищує професіоналізм самих працівників.

6.2. Види норм та їх характеристика

При формуванні організаційної структури доцільно враховувати систему норм і розрахункових показників (рис.6.2), в основу якої покладені експертний, дослідно-статистичний та розрахунково-аналітичні методи дослідження затрат робочого часу та оцінки працемісткості роботи.

Система норм та показників для визначення витрат робочого часу

використовувані для впровадження поділу праці

використовувані для кооперації праці

визначення чисельності облікового складу

Рис. 6.2. Структура системи норм та показників.

Під нормою слід розуміти науково обґрунтовану величину витрат певного виду економічних ресурсів у визначених умовах здійснення діяльності (перебігу процесу) з врахуванням особливих факторів впливу. На рис. 6.3 наведена класифікація норм у відповідності до їх значень.

НОРМИ

Рис.6.3 Класифікація норм у відповідності до їх значень

Читайте також:

1. VII. Професійна кооперація
2. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
3. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі
4. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
5. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
6. Важливою ознакою класифікації є принцип побудови перетворювачів кодів, згідно з яким їх можна поділити на чотири групи.
7. Вдосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників
8. Взаємозвязок соціалізації та професійної адаптації в
9. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
10. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
11. Види професійної консультації.
12. Види та прийоми пам’яті. Розвиток професійної пам’яті

Переглядів: 1270