МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Техніка екзистенційної психокорекції.Процес екзистенціальної корекції полягає в розвитку внутрішньої самосвідомості, що модифікує власні структури сприйняття, що змінює конструкт «Я і зовнішній світ». На цьому шляху можливий спротив клієнта, оскільки людина обмежена в доступі до своїх внутрішніх потенціалів тим, як вона формує конструкт «Я і зовнішній світ». Можливі наступні моделі цього конструкту: «Я окей і світ окей», «Я окей, а світ не окей», «Я не окей і світ не окей», «Я не окей , а світ окей». В екзистенціальній психокорекції мова йде не про психотехніку як сукупність прийомів, використовуваних для вирішення задач основної особистої екзистенціальної проблематики, а розглядаються підходи до вирішення цих задач. Перший підхід— наголос на розвитку самосвідомості. Усвідомлення власних мотивів, виборів, переваг, системи цінностей, мети і значення. У контексті екзистенціальної парадигми наголос робиться на звільненні функції самоусвідомлення, оскільки перевага віддається самоусвідомленню не рефлексивному, а швидше ціннісному переживанню свого «Я», відкриттю для себе значущості і цінності власного життєвого світу. Дати клієнту усвідомити і пережити свої обмеження, свою потенційну свободу від минулого, цінність свого «Я» і життя в теперішньому — такі основні передумови і відповідні до них стосунки екзистенціального психолога. Другий підхід — культивування свободи відповідальності. Відповідно до даної установки психолог прагне надати клієнту допомогу у виявленні способів втечі від відповідальності та свободи і заохочує до прийняття ризику відповідальності відносно цих цінностей. Пояснення того, що у клієнта завжди є вибір, заохочення до відкритого визнання власної відмови від прийняття відповідальності, підбадьорювання у відстоюванні власної незалежності (автономності) і акцент на особистих бажаннях і переживаннях клієнта, на його особистісному виборі в тій або іншій життєвій ситуації — такі основні передумови реалізації даної установки. У екзистенціальній психокорекції відсутнє пряме навчання. Людина може навчитися тільки сама. Тому особливу значущість мають саме нюанси в поведінці, установках психолога. Розвиток відвертості, сензитивності клієнта до нюансів відносин і нюансів у спілкуванні — такий шлях в феноменологічній психокорекції. Третій підхід — робота з тривогою. У екзистенціальній психокорекції (на відміну від інших напрямів) не існує обов'язкового правила — знижувати рівень тривожності клієнта. Тривога розглядається як один з проявів буття, тому психологу цікаво, яким способом клієнт намагається співіснувати з тривогою; яку функцію виконує тривога (зростання особистості або обмеження її особистого буття); чи схильний клієнт прийняти свою тривогу, чи прагне придушити її. Тривога як прояв ситуації на межі, в якій знаходиться або в яку поміщає себе клієнт, — важливий феномен для корекційної роботи. Її дослідження, вияв, сприйняття, розділення з психологом, повага до клієнта у зв'язку з його тривогою і його відношенням до неї — компоненти психотехніки представника екзистенціальної психокорекції. Четвертий підхід ─ відношення з часом. Хоча головна увага приділяється актуальному переживанню, відношення до часу (майбутнього, минулого) — важливий момент і прийом корекційної роботи. Просте питання: «Як ви уявляєте собі нашу з вами зустріч через 10 років?» — може викликати цілу гамму переживань, пов'язаних не тільки з осмисленням феномену власного життя, але і з опрацьовуванням його можливих неповторно феноменологічних екзистенційних смислів. П’ятий підхід — допомога у відкритті або створенні смислу. У реалізації даної установки корисна техніка фіксації на смислі, запропонована Ю. Джендліном. Суть її полягає в зосередженні на тілесних відчуттях в процесі яких-небудь дій. Клієнта просять помовчати, спробувати відчути і зрозуміти свої справжні переживання, їх значущість для нього. Важливим моментом в застосуванні техніки є відкриття екзистенціального вакууму, тобто безглуздя життя, і конфронтація з клієнтом або полегшення його можливих переживань у зв'язку з цим. Розуміння клієнтом того, що щось у житті нас не влаштовує, болить чи злостить та прояснення того, який саме аспект дійсності викликає ці почуття чи відчуття та що з цим можна зробити. Психолог не вказує, в чому зміст життя клієнта, а лише створює умови для відкриття клієнтом або створення ним своїх значень. При цьому слід пам'ятати, що значення для екзистенціального психолога не дається безпосередньо, а виявляється саме собою, із залученням людини у творчість, творчу діяльність, в яких її інтенції спрямовані, зазвичай, не на себе, а назовні.
ІІІ питання: Логотерапія В. Франкла. Однією із провідних теорій та практики екзистенційної психокорекції є логотерапія. Засновником логотерапії (від грецького «1оgos» — слово і therapeia — турбота, догляд, лікування) є В. Франкл. В основі підходу до особистості В. Франкла три основні поняття: «свобода волі», «воля до смислу» і «зміст життя». У даному напрямі розглядається значення смислу людського існування і здійснюється пошук цього змісту. Згідно поглядам Франкла прагнення людини до пошуку і реалізації змісту життя є природженою мотиваційною тенденцією, властивою всім людям, і основним рушієм поведінки і розвитку особистості. Франкл вважав «прагнення до смислу» протилежним «прагненню до задоволень»: «Людині потрібним є не стан рівноваги, спокою, а боротьба за яку-небудь мету, гідну її існування». Проте людське прагнення до реалізації змісту життя може бути фрустрованим, і ця екзистенціальна фрустрація здатна призвести до неврозу. В. Франкл вважає людину творцем, що все життя творить свою духовність через вчинки. Людські вчинки він ділить на три типи: 1. Такі, що сприяють творенню духовної особи. 2. Такі, що руйнують духовність. 3. Байдужі по відношенню до духовності. Людина несе відповідальність за свої вчинки. Відхід від відповідальності також є вчинком, за який людина розплачується. Людина завжди вільна у виборі своїх вчинків, в прийнятті рішення, але тільки у разі вибору вчинку реалізується смисл життя. Зроблені вчинки спрямовані на пошук цінностей творчості, переживання і ставлення. Для кожної людини ці цінності унікальні, конкретні і неповторні, тому людина у пошуках значення смислу життя шукає і знаходить свою галузь, в якій вона реалізує себе і будує свою особистість. За В. Франклом, питання про сенс життя є звичайним для сучасної нормальної людини. І саме те, що людина не прагне до його отримання, не бачить шляхів, що до цього ведуть, виступає основною причиною психологічних труднощів і негативних переживань на зразок відчуття безглуздя, нікчемності життя, депресії. Головною перешкодою виявляється центрація людини на самій собі, замкненість тільки на своїх відчуттях та почуттях без розуміння того, що вони не є самоціллю, а є інструментом у віднайдені смислу; невміння вийти за межі самої себе, відчути важливість у її житті іншої людини або розуміння змісту її неповторного буття. Якщо у людини виникає стан втрати сенсу життя, В. Франкл рекомендує допомогти їй зрозуміти і відчути свою унікальність і неповторність власної особистості. Знайшовши самоцінність, цінність навколишніх людей і світу, в якому вона живе, людина знаходить упевненість в собі, своїй повноцінності, потрібності, тобто сенсу існування. Життя людини не може позбутися сенсу ні за яких обставин — зміст життя завжди може бути знайденим. Смисл, за В. Франклом, існує об'єктивно в кожному моменті життя, у тому числі і в найтрагічнішому. Психолог не може дати людині цей сенс, у кожного він свій. Але психолог в силах допомогти клієнту його відшукати та усвідомити. Як правило, втрата сенсу життя відбувається при сильних психотравмуючих подіях: загибелі близьких людей, участі у військових діях тощо або при орієнтації виключно на отримання задоволення (гедонізм). Гонитва за задоволенням зазвичай призводить до того, що для його отримання необхідні все сильніші і сильніші подразники, та до того, що у наслідку людина вже не може отримати задоволення ні від чого. Отже, задачею логотерапії виступає допомога людині у віднайденні нею істинного сенсу життя. Унікальний сенс життя (або узагальнені цінності, які виконують ту ж функцію) може бути знайдений людиною в одній із трьох сфер: > творчості; > емоційних переживаннях; > свідомому творчому прийнятті тих обставин, які людина не в змозі змінити. Цінності — це смислові універсалії, що є результатом узагальнення типових ситуацій в житті суспільства. З трьох груп цінностей — творчість, переживання і стосунки — пріоритет належить цінностям творчості. У цінностях переживання Франкл особливо виділяє любов як переживання, що має найбільший смисловий потенціал. Ще однією із центральних в концепції В. Франкла є проблема відповідальності. Людина вільна в своєму виборі значення чи смислу, але, знайшовши його, вона несе відповідальність за здійснення цього свого унікального значення. Свобода переважає над необхідністю. Вихід за свої межі В. Франкл позначає поняттям самотрансценденції і вважає самоактуалізацію лише одним з моментів самотрансценденції. Робота над особистісним зростанням має зміст лише тоді, коли це зростання є запорукою творення чогось у світі. Самотрансценденція і здібність до самовідсторонення — центральні поняття в логотерапії. Звідси витікають основні положення логотерапії: · Людина не може нормально жити, якщо її життя стає безглуздим, вона втрачає спокій до тих пір, поки знов не знайде мету і сенс свого життя. · Сенс життя не може бути даний людині ззовні, запропонований або нав'язаний. Вона повинна знайти його цілком самостійно.
Читайте також:
|
||||||||
|