Короткі історичні відомості

Здавався б, не настільки вуж великий винахід сірника. На перший погляд, що може бути простіше цього знайомого всім предмета? Але в дійсності історія створення сірника на всім протязі, поки сірник не придбав свій сучасний вид, дуже захоплюючий. Напевно, ніхто не стане сперечатися з тим, що цей винахід одне із самих удалого й необхідних для людства. Нам, людям, що живуть в XXI столітті, важко навіть представити, якою величезною проблемою було добування вогню, скажемо, у часи Древнього Рима. Римляни стукали каменем об камінь, намагаючись висікти іскру й підпалити нею скіпу, покриту сіркою.

Знову й знову доводилося висікати іскри, поки, нарешті, не займався вогонь. Ще раніше первісні люди добували вогонь тертям за допомогою сухих паличок. У Середні століття людство практично не просунулося вперед у справі добування вогню. Іскрою, висіченої всі тим же древнім способом, підпалювали сухі мохи або сухі ганчірки. І лише в XVII столітті, коли був відкритий фосфор, здатний запалюватися при дуже низькій температурі, з'являється перша подоба сірників. В 1681 році англієць Роберт Бойль догадався покрити скіпу розчином сірки й фосфору. Такі скіпи загорялися від першої ж іскри, але настільки ж легко запалювалися й від ненавмисного нагрівання, тому в побуті вони були дуже небезпечні. Наприкінці XVIII століття з'явилися "хімічні сірники". Нанесений на них склад запалювався, коштувало капнути на нього сірчаною кислотою. Звичайно, у побуті вони були не дуже-те зручні. А в 20-е роки XIX століття англійський аптекар Джон Уокер винайшов сірника, схожі на сучасні, але значно більшого розміру. Їхні голівки запалювалися від тертя об будь-яку шорстку поверхню (у старих фільмах можна побачити такі кадри, у яких персонаж фільму хоробро запалює сірник об підошву свого черевика, а герой Чарли Чапліна взагалі робив це, чиркнувши сірником по своїм штаням).

Однак аптекареві не вистачило практичної кмітливості: він не став офіційно заявляти про свій винахід і згодом, напевно, не раз пошкодував про це. Незабаром якийсь Сэмуэль Джонс, людина, більше розторопн і заповзятливий, випустив, партію сірників з ефектною назвою "Люцифер". Вони продавалися в металевих коробочках і користувалися більшим попитом.

Однак йому не вдалося запустити масове виробництво свого товару. Справа в тому, що при згорянні " сірників-люциферов" виділявся шкідливий і навіть отрутний дим, про що виробник чесно попереджав покупців: на коробках збожеволів напис про те, що людям із хворими легенями не можна користуватися цими сірниками. Майже відразу після винаходу Уокера у Франції з'явилися сірники з голівкою, головним компонентом якої був білий фосфор.

Їхнім творцем був дев'ятнадцятирічний хімік Шарль Сориа. Ці сірники легко запалювалися, коштувало тільки чиркнути ними об будь-яку поверхню, наприклад, об підошву взуття, але могли запалюватися й від тертя друг об друга в коробці. До того ж білий фосфор отрутний, тому виробництво й використання таких сірників у побуті було пов'язане з ризиком для здоров'я. Одночасно із Шарлем Сориа ще трохи вчених запропонували використовувати у виробництві сірників білий фосфор.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключ уроку.	\|	Сірникові картини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.