• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Значення та завдання аналізу

Основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток.

Прибуток — це фінансовий показник результативності діяльності банку. Його величина залежить від трьох «глобальних» компонентів: доходів, видатків і податків, сплачених до бюд­жету.

Визначення кінцевого фінансового результату діяльності банку передбачає аналіз:

· джерел прибутку;

· доходів комерційного банку: структурний аналіз, оцінка рівня доходів;

· видатків банку: структурний аналіз, оцінка рівня видатків;

· абсолютного розміру прибутку та факторів, що на нього впливають;

· фінансових коефіцієнтів прибутковості: вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінку коефіцієнтів з погляду їх нормативного рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів.

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить переважно від співвідношення його доходів і видатків.

У Плані рахунків комерційних банків України наведені чотири групи результативних рахунків:

1) доходів;

2) видатків;

3) прибутку або збитку;

4) відвернених коштів за рахунок прибутків.

Фінансова звітність за формою № 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки» є основним звітом, який характеризує фінансовий стан банку і складається з дохідних статей, які розміщені у лівій частині форми, та витратних, що розміщені справа. Усі доходи і витрати банку групуються за їх характером та основними видами доходів і витрат.

Метою аналізу прибутку та рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами.

Прибуток банку являє собою перевищення доходів над витратами.

Розрізняють:

― прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) — різниця між сумами доходів та витрат банківської установи до виплати нею обов’язкових та інших платежів до бюджету;

― прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) — сума прибутку до оподаткування мінус сума обо­в’язкових та інших платежів до бюджету. У світовій практиці вважається, якщо сума чистого доходу до оподаткування становить не менш 2,0 % від суми капіталу, то банк працює ефективно.

У свою чергу, чистий прибуток банку поділяється на:

― капіталізований, тобто спрямований на збільшення власних банківських фондів;

― прибуток, що розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів.

Відповідно до класифікації доходів і витрат прибуток банку складається з:

Рис. Складові балансового прибутку

Розмір прибутку комерційного банку залежить від зміни таких факторів:

Головною метою аналізу прибутку банку є виявлення невикористаних резервів його збільшення.

У процесі аналізу прибутку банку необхідно розв’язати такі завдання:

· дати характеристику змін у сумі прибутку;

· визначити причини змін, що відбулися в сумі прибутку;

· розрахувати кількісний вплив чинників на розмір прибутку;

· дати характеристику заходів банку зі збільшення прибутку.

Аналіз прибутку банку починається із загальної оцінки змін прибутку банку.

Після аналізу структури прибутку банку необхідно буде проаналізувати кожну складову прибутку. І понад усе — це прибуток від наданих кредитів, тобто процентний прибуток.

5.2. Загальна схема аналізу банківського прибутку

Прибутковість комерційного банку залежить від багатьох факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг і масштаби діяльності банку, стан та ефективність використання ресурсів, які є у розпорядженні банку, рівень доходів і витрат банку та їх співвідношення.

Відправною точкою для вирішення стратегічних завдань підвищення прибутку банку є побудова факторної моделі, яка описує залежність результативного показника від обраних факторів. Чим більше факторів включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори мають перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Чинники, що перебувають у стохастичній залежності з результативним показником, вивчаються за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Залежність прибутку від перелічених вище факторів можна описати такою формулою:

де P — абсолютний розмір прибутку банку;

і_а — відносна дохідність активних операцій банку;

Q — обсяг залучених ресурсів банку;

H — норма обов’язкового резервування;

K — капітал банку;

R — сума іммобілізації (вкладення в недохідні активи);

і_п — відносна витратність залучених ресурсів (пасивів);

В_у — умовно постійні витрати (управлінські).

При цьому відносна дохідність активних операцій може бути виражена у вигляді відсотка і розраховуватись за формулою:

,

де D — доходи банку (у вигляді як процентів, так і комісійних та інших доходів);

A_d — дохідні активи.

Відносна витратність залучених ресурсів банку (пасивів) буде визначатись аналогічно за формулою:

,

де B — витрати на залучення ресурсів;

Q — обсяг залучених ресурсів.

Як видно з наведеної моделі, основними факторами, що впливають на прибуток банку, є відносний рівень дохідності активних операцій банку, відносний рівень витратності за пасивними операціями, обсяг залучених ресурсів, рівень умовно-постійних витрат банку. Більшість з цих факторів залежить від зусиль банку лише частково, тобто більшою мірою вони обумовлені зовнішніми чинниками, що діють на ринку капіталів. Наприклад, середня дохідність активних операцій залежить від рівня інфляції, попиту та пропозиції на кредитні ресурси, конкуренції між банками, політики НБУ тощо.

Може виникнути ситуація, коли для прийняття оптимального варіанта з погляду дохідності банку недостатньо ресурсів або підняття відсоткової ставки за кредитами та зниження відсоткової ставки за депозитами обмежене певними екзогенними факторами, що діють у ринкових умовах та не залежать від банківської установи. Отже, у стратегічному аналізі великого значення набуває врахування обмежувальних факторів. При розробці стратегії розвитку економічної ситуації може бути як один обмежувальний фактор, так і кілька. Аналіз ситуації з двома і більше обмежувальними факторами передбачає використання методів лінійного програмування. Ситуаційний аналіз передбачає вибір певного рівня окремих факторів, що дають змогу отримати необхідний рівень прибутку або досягти точки беззбитковості.

Виходячи із загальної моделі, що описує вплив факторів на прибуток, можна обчислити значення окремих факторів, що забезпечують необхідний рівень прибутку.

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Iсторичне значення революції.
6. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
7. Ocнoвнi визначення здоров'я
8. V. Завдання.
9. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
10. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
11. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
12. Автоматизація процесу призначення IP-адрес

Переглядів: 927