• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема7 Елементи теорії портфеля

Таблиця рішень

Використання експерименту як чинника зниження ризику

Важливим інструментом зниження ризику в діяльності підприємця, менеджера, особливо, в умовах перехідної економіки може бути експеримент.

Він може передувати розробці управлінського рішення, проводитись у процесі розробки рішення або бути результатом такого рішення.

У процесі розроблення управлінського рішення експерименти можуть проводитись в такому порядку: уявний експеримент (верифікація експертом), математичне моделювання, натурні дії з реальними об’єктами.

Використання напівнатурних чи математичних моделей дозволяє знизити не тільки ризик, а й затрати на експерименти та отримати нові знання про об’єкт дослідження.

З огляду на економічну ефективність це дозволяє у проведенні маркетингової стратегії:

- знизити ризик вивчення – ризик помилок, пов’язаних з неправильними уявленнями про об’єкт управління;

- знизити ризик дії – ризик помилок управління маркетинговою стратегією фірми;

- забезпечити більш ранній, порівняно з конкурентами, вихід товару на ринок (це призводить до збільшення періоду монопольного положення товару на ринку, з відповідною можливістю встановлення монопольно високої ціни на цей товар, до моменту появи товару конкурентів);

- знизити собівартість товару, що розширює діапазон зниження цін, забезпечує більшу фінансову стійкість виробника товару в конкурентній боротьбі.

Приймаючи рішення щодо обрання способу управління ризиком, слід враховувати насамперед можливий рівень збитків та ймовірність реалізації певного типу ризику (див. табл. 2.1.2).

Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів можливих збитків, можна виділити 2 граничних типи:

1. Ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію повторюватися (р_і ® 1).

2. Ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, ймовірність реалізації яких незначна.

Таблиця 2.1.2.

Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізуванням шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним прикладом ризику, який доцільно передавати страховику (в окремих випадках доцільно застосовувати розподіл ризику).

Більшість ризиків, які загрожують економічній діяльності, є проміжними варіантами порівняно з наведеними вище.

Природно, що кожна компанія може прийняти свою градацію рів­нів збитків та імовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень.

Підкреслимо, що в реальному житті доцільно використовувати поєднання окремих способів зниження ризику, комбінуючи зовнішні та внутрішні методи оптимізації ризику.

1 Сутність диверсифікації на прикладі моделі Марковіца

2 Визначення характеристик портфеля цінних паперів

3 Ринкова модель (одно факторна модель Шарпа формування норми прибутку)

4 Оцінювання ступеня систематичного та несистематичного ризиків

Читайте також:

1. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
3. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
4. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
5. Альтернативні теорії вартості
6. Альтернативні теорії капіталу
7. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
8. Альтернативні теорії максимізації
9. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
10. Аналіз структури та якості кредитного портфеля
11. Базові елементи управління проектом
12. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.

Переглядів: 610