• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Матеріали для каркасів

1) Кабельний папір (навиванням).

2) Електрокартон, гетинакс, текстоліт (штампування елементів з послідуючим збиранням).

3) Пластмаси:

– термореактивні (пресування та прес лиття);

– термопластичні (лиття під тиском на машинах періодичної дії).

4) Кераміка (пресування з послідуючою термічною обробкою).

5) Феромагнітні матеріали.

Вибір матеріалу здійснюється згідно з технічними вимогами до котушки:

1) Механічна стійкість, нагрівостійкість, вібростійкість.

2) Електрична стійкість, що вимагається умовами експлуатації.

3) Припустима величина втрат та величина діелектричної проникливості.

4) Припустимі зміни електричних параметрів (TK_L, TK_B ).

За конструкцією каркаси бувають:

1) Трубчасті – що мають одну (або жодної щічки) щічку.

2) Каркас-шпуля: має 2 і більше щічок, тобто це секційний каркас (з пластин, шуруватих пластиків, кераміки).

3) Плоскі каркаси – різноманітної форми з листових матеріалів (для дротових резисторів).

4) Ребристі – мають поздовжні ребра (менше C_пар і вище Q).Виготовляють з ВЧ-сортів пластмас, кераміки, полістиролу. Повинні мати малі ТК.

5) Тороідальні – з феромагнітних матеріалів, кераміки, стрічкової електротехнічної сталі.

4.2. Обмотки – класифікація, ТЕО.

Обмотка – це укладені в певному порядку струмопровідні витки.

Намотування – це технологічний процес виготовлення обмотки.

Виток – відрізок провіднику, що розміщений на 360^о по периметру каркасу.

Крок – відстань між центрами двох сусідніх витків (d_o+a; d_{B ізол.}, d_{B ізол.}+a).

Ряд – кількість витків, що займають усю ширину каркасу.

Усі обмотки можна поділити на дві групи:

1) Одношарові.

Особливості: L=300…500мкГн. Мала паразитна ємність. Висока ідентичність параметрів.

ü Проста рядова – для виготовлення ВЧ контурів та дротових резисторів.

ü Біфілярна – для виготовлення безіндукційних дротових резисторів (мотається подвійним дротом).

ü Тороідальна одношарова – у виробництві реостатів, потенціометрів і трансформаторів.

2) Багатошарові – використовується тільки провід в ізоляції, намотування здійснюється виток до витка, радіальна товщина два діаметри проводу в ізоляції.

ü Проста рядова – провід укладається рядами зліва направо, потім знову з права наліво і т.д. Особливість велика різність потенціалів між крайніми витками двох сусідніх витків, тому небажано провалювання витків та використовують міжшарову ізоляцію.

Дозволяє отримати великі номінали L, велику власну ємність C_о та малу добротність Q. Великий розкид параметрів. Використовується для трансформаторів та дроселів НЧ.

ü Секційні – використовуються з метою підвищення електричної стійкості та зменшення паразитної ємності.

Þ секційно-індукційна – має дозвільну кількість секцій, можлива різна кількість витків у кожній секції та однаковий напрямок намотування (а отже і струму). Загальна ємність котушки менше меншої ємності однієї з секцій.

Þ секційно-безіндукційна – має визначену кількість секцій, однакову кількість витків у кожній секції та протилежний напрямок намотування парних та непарних секцій.

3) Галетна – безкаркасна, а отже й не має втрат, що вносяться каркасом. Можна надати будь - яку конфігурацію. Після намотування просочують та просушують.

4) Пірамідальна – обмотка, що забезпечує підвищену електричну стійкість та використовується, коли поєднуються великі номінали індуктивностей з високими робочими напругами .

5) Універсальні обмотки.

Þ універсальні – конструктивно діаметр (d) > ширини обмотки (а), в одному циклі мається один виток та 2 – 6 перегинів. Чим більше перегинів, тим менше паразитна ємністю. Кількість перегинів визначається кутом укладки α. Чим α більше, тим більше перегинів. Кут укладки визначається типом ізоляції проводу.

Особливості: більше номінали індуктивності, мінімальна паразитна ємність. Ці обмотки використовуються при виготовленні строчних трансформаторів для телевізорів, контурів радіоприймальних пристроїв для ДХ та СХ.

Þ ¨ перехресні – конструктивно d < а. В одному циклі завжди два перегини та n-на, але парна кількість витків.

Особливості: висока механічна стійкість, велика паразитна ємність.

6) Тороідальна – використовується для виготовлення магнітних підсилювачів, імпульсних трансформаторів та дроселів. Обов’язкова міжшарова ізоляція за допомогою стрічок з фторопласту, вініфлексу та ін . пластиків.

4.3. Обмотувальні проводи та проводи вивідних кінців.

Мідні обмотувальні проводи призначені для виготовлення обмоток трансформаторів, дроселів, котушок, контурів і т.п. Ці проводи можуть мати покриття (ізоляцію) з емалі, волокнистих матеріалів або комбіноване покриття з того чи іншого. Емаль має кращі ізоляційні властивості, ніж волокнисті матеріали, тому емальовані проводи мають менші діаметри, ніж проводи з ізоляцією з волокнистих матеріалів.

Електроізоляційні властивості капронового волокна та натурального шовку трохи вище, ніж бавовняного волокна. Капронове волокно переважає натуральний шовк за стійкістю до стиранню та впливу таких розчинників, як бензин, бензол, мінеральні мастила і т.п.

При виборі марки проводу враховують робочу температуру, електричну стійкість ізоляції та надійність. В апаратурі на напівпровідникових приладах в основному використовуються проводи з двохшаровою ізоляцією (ПЭВ-2, ПЭВТЛ-2, ПЭЛР-2). Проводи з комбінованою ізоляцією використовують при підвищених механічних навантаженнях в процесі намотування або експлуатації апаратури. Проводи марки ПЭВТЛ відрізняються порівняно високою стійкістю до нагріву, великим опором ізоляції та порівняно малим Tgδ. Ці проводи можна лудити зануренням у розтоплене олово або припій, а також паяльником без попереднього зачищення та використання флюсів.

Для виготовлення безкаркасних обмоток використовують провід марки ПЭВД з додатковим термопластичним покриттям з лаків на полівінілацетатній основі. При нагріванні до t = 160…170^оС протягом 3…4 годин витки склеюються.

4.4. Вимоги до розміщення обмоток.

1) Ближче до каркасу бажано розміщувати обмотки з найтоншого проводу, оскільки він дорожче і його піде менше.

2) Ближче до каркасу розміщувати обмотку з максимальною кількістю витків (з точки зору ремонтоздатності).

3) Поруч треба розміщувати обмотки з мінімальною різницею потенціалів.

4.5. Типові операції виготовлення обмоток.

 Заготівельні.

1) Заготівка прокладок для міжобмотувальних ізоляцій:

- нарізка прокладувального матеріалу у розмір;

- насікання бахроми.

2) Заготівка вивідних кінців з монтажного проводу:

- різати провід … у розмір …, зняти ізоляцію з обох кінців на довжину 7-10мм, скрутити жили та лудити (на автоматі комплексної підготовки виводів);

- нарізання ниток у розмір.

‚ Моткові (кількість їх визначається кількістю обмоток)

ƒ Контрольні.

4.6. Оформлення технологічного процесу намотування в залежності від типу виробництва.

1) Одиничне (дрібносередне) виробництво.

Оскільки в одиничному виробництві намотування всіх обмоток здійснюється на одному верстаті (переважно з фракційною настройкою), то технологічний процес намотування оформлюється маршрутно - операційно технологією, тобто в одному ТД запускаються послідовно усі заготівельні, моткові операції , розписані по переходам та контрольні.

2) Крупносерійне виробництво.

Для кожної з обмоток передбачений окремий станок, що настроєний на певний діаметр проводу. Тому технологічний процес оформлюється МК - обов’язковим ТД, і на його основі розробляється операційна технологія.

4.7. Структура моткових операцій.

Визначається діаметр проводу та конструкція каркасу.

1) Діаметр проводу.

При діаметрі < 0,3мм вивідні кінці оформлюються монтажним проводом.

2) Каркас.

Засоби заправляння вивідних кінців.

1) Діаметр проводу < 0,3мм, каркас-шпуля з пелюстками.

- зачистити кінець обмотувального проводу;

- залудити;

- місце з’єднання пропаяти;

- місце пайки ізолювати хлорвініловою трубкою (липкою стрічкою);

- механічно прикріпити вивідний кінець до каркасу нитками;

- продіти вивідний кінець у отвір 1-ї щічки каркасу;

- механічно закріпити вивідний кінець на пелюстці №1;

- пелюсток пропаяти;

2) Діаметр проводу < 0,3мм, каркас-шпуля з отворами.

Виключити два останніх переходи у наведеному вище способі.

3) Діаметр проводу < 0,3мм, каркас трубчатий.

Виключити три останні переходи.

4) Діаметр проводу > 0,3мм, каркас-шпуля з пелюстками.

- Зачистити кінець обмотувального проводу від ізоляції на довжину 7 – 10мм;

- Залудити;

- Надіти хлорвінілову трубку;

- Кінець з трубкою кріпити до каркасу нитками;

- Продіти кінець з трубкою у отвір 1-ї щічки каркасу;

- Механічно закріпити кінець на контактному пелюстці №1;

- Пелюсток пропаяти.

5) Діаметр проводу > 0,3мм, каркас-шпуля з отворами.

Виключити два останніх переходи у наведеному вище способі.

6) Діаметр проводу > 0,3мм, каркас трубчатий.

Виключити три останні переходи у 4-му способі.

4.8. Приклад моткової операції.

1) Підготовити станок до р роботи, настроїти на діаметр проводу.

2) Бобіну з проводом закріпити у тримачі станку.

3) Оправку закріпити в шпиндель станку.

4+n Переходи по заправленню першого кінця обмотки.

4+n+1 Ввімкнути станок, мотати обмотку … витків в шарі…, по… витків у шарі, шари ізолювати конденсаторним папером КОН-007 у два шари.

4+n+2 Вимкнути станок.

4+n+4 Повторити переходи по заправленню другого кінця обмотки.

4) Обмотку ізолювати кабельним папером у два шари, кінець проклеїти.

5) Зняти котушку, покласти в тару.

4.9. Контрольні якості моткових вузлів.

1) Візуальний контроль.

Перевіряється на відповідність кресленню, механічна стійкість виводів, стійкість укладки обмоток.

2) Радіотехнічний контроль.

P на стенді контролю (комплексна перевірка);

P різні установки (роздрібнений контроль);

- наявність обривів;

- наявність короткозамкнених витків;

- перевірка кількості намотаних витків.

Тема 5. ЗАХИСТ РЕА ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ ВІД ВПЛИВУ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА.

5.1. Вологозахист.

Проводиться у зв’язку з тим, що в земній атмосфері містяться пари води (у вигляді простих та складних молекул), які маючи малу в’язкість проникають у пори, тріщини ізоляційних матеріалів, створюють там провідні мости і тим самим:

1) погіршують ізоляцію

2) призводять до появи витоків струму та замиканню у проводах та кабелях;

3) змінюють електричні параметри елементів;

4) порушують режим роботи схемних кіл;

5) порушують стабільність робочих частот;

6) знижують чутливість та вибірковість приймачів;

7) знижують потужність та ККД передаючих пристроїв;

У зв’язку з цим для захисту деталей та вузлів РЕА від шкідливого впливу вологи оточуючого середовища використовуються такі методи вологозахисту:

- просочування;

- заливання;

- обволакування;

- герметизація.

5.2. Матеріали, що використовуються для просочувальних робіт.

1) Рідкі масла:

– продукти перегонки нафти (трансформаторні та конденсаторні);

– рослинні технічні (касторове, льняне, тунгове);

– синтетичні (собол та софтол).

2) Лаки – різноманітні плівки смол або масел.

3) Компаунди – суміші термопластичних або термореактивних смол

5.3. Технологія просочувальних робіт.

Технологія просочувальних робіт складається з таких основних етапів:

- сушення до просочувальних робіт;

- просочувальні роботи;

- сушення після просочувальних робіт.

P Сушення – процес усунення вологи з пор ізоляційних матеріалів, капілярів, конструктивних проміжків в деталях та вузлах.

Швидкість сушення прямо пропорційна площині поверхні випаровування S помноженій на різницю тиску (Р_s – Р_о).

де Р_s – тиск над поверхнею деталі;

Р_s – тиск в оточуючому середовищі.

Використовуються наступні способисушення:

1) в сушильних шафах з природною циркуляцією повітря (повільний та малоефективний);

2) в сушильнихшафах зі штучного циркуляцією повітря;

3) сушення терморадіаційна (ІЧ-променями) – найбільш ефективне для обволакування;

4) вакуумне сушення – ефективне, якщо не переривається знаходженням в оточуючому середовищі;

5) сушення струмами високої частоти (індукційне).

P Просочувальні роботи

Просочення –заповнення тріщин, пустот, пор та капілярів в ізоляційних матеріалах та проміжків між елементами негігроскопічних електроізоляційних матеріалів.

В залежності від в'язкості просочувальної сполуки, габаритів виробів, що просочуються, потрібної глибини просочення просочування може здійснюватись такими способами:

1) Відкрите просочування - здійснюється при атмосферному тиску і використовується у тих випадках, коли у просочувальний склад входять легкі розчинники. Це просочування здійснюється у звичайних баках з кришкою, щоб попередити швидке випаровування.

Вироби завантажують у металічні кошики та завішують в бак з просочувальним матеріалом та витримують у ньому до закінчення виділення бульбашок.

Це просочування з вільним доступом просочувального матеріалу не забезпечує глибокого його проникнення і не залежить від часу витримки, тобто проникнення переривається як тільки тиск рідини з зовнішньої сторони та тиск внутрішніх газів урівняються.

2) Гаряче занурення - заключається у попередньому нагріві виробів до t=60... 80°С а потім їх занурюють у просочувальну сполуку кімнатної температури. Проникнення просочувальної сполуки проходить до урівноваження температур.

3) Вакуумне просочування.

Використовується для просочування сполуками високої в'язкості та заключається у чергуванні просочування виробу під вакуумом з просочуванням під атмосферним тиском.

Інструкція вакуумного просочування

1. Усі крани закриті.

2. Підготовити установку до роботи: автоклав №2 заповнити просочувальною сполукою, в автоклав №1 завантажити вироби, що підлягають просоченню; автоклави герметично закриті.

3. Відкрити кр.3, ввімкнути ВН, створити розрідження в автоклаві №1 5-10мм рт.ст.

4. Ввімкнути обігрів автоклаву №1 та проводити вакуумне сушення.

5. Закрити кр.3,відкрити кр.5, просочувальну сполуку в автоклав №1, проводити просочування під атмосферним тиском. Цикл можна повторити двічі або тричі.

6. У автоклаві №2 відкрити кр.4, створити розрідження 5-10мм рт.ст.

7. По закінченні просочування перегнати просочувальну сполуку у автоклав №2.

4) Просочування під надлишковим тиском використовується для в'язких просочувальних сполук з наповнювачами (кварцова пудра, слюдяна мука, тальк, керамічний порошок). Наповнювачі дозволяють збільшити стійкість. Таке просочування являє собою чергування просочування під атмосферним тиском з просочуванням під надлишковим тиском.

5) Циклічне просочування – полягає у чергуванні просочування під вакуумом з просочуванням під надлишковим тиском 3-6 атм. Циклічне просочування дає добрі результати при використанні компаундів та надв’язких лаків та забезпечує найбільш повне проникнення просочувальної сполуки у пори та капіляри виробів. Циклічне просочування складається з 2-6 циклів в залежності від розміру та конструкції виробів.

1. Усі крани закрити.

2. Автоклав №2 заповнити просочувальною сполукою, у автоклав №1 завантажити вироби.

3. Відкрити кр.3, ввімкнути ВН та створити розрідження в автоклаві №1 на 5-10 мм.рт.ст.

4. Ввімкнути обігрів автоклаву №1 та проводити вакуумне сушення.

5. Закрити кр.3, відкрити кр.5, перегнати просочувальну сполуку до автоклаву №1. Закрити кр.5, відкрити кр.3 та проводити просочування під вакуумом доки не перестануть виділятися бульбашки.

6. Кр.3 закрити, відкрити кр.1, створити в автоклаві №1 підвищений тиск ( 3-6 атм.), просочувати 5-10хв.

7. п. 5 та 6 повторити 2-6 разів.

8. Відкрити кр.4, створити у автоклаві №2 вакуум. Закрити кр.4, відкрити кр.5 і перегнати просочувальну сполуку до автоклаву №2.

P Заливка - технологічний процес заповнення електроізоляційними матеріалами та компаундами вільного проміжку між деталлю чи приладом, що заливається, та стінками герметичного або негерметичного корпусу.

P Обволакування - технологічний процес нанесення негігроскопічного або гігроскопічного покриття на поверхню деталі вузла або приладу. Проводять на звичайних виливальних машинах або гідропресах з вишивальними пристосуваннями. Метод доцільно використовувати При масовому виробництві радіодеталей.

5.4. Технічний контроль виконання та випробування просочувальних робіт.

Для отримання високої якості просочувальних робіт необхідний постійний контроль:

1) виконання просочувальних робіт – контроль стану просочувальних матеріалів на кислотність, в'язкість, наявність сторонніхдомішок.

2) контроль режимів виконання просочувальних робіт: t°, тиск, тривалість просочування.

3) контроль якості просочених виробів: якість сушення, глибина проникнення просочувальноїсполуки.

5.5. Герметизація РЕА.

Під герметизацією розуміється ізоляція радіоелектронного виробу від впливу зовнішнього оточуючого середовища шляхом створення навколо нього вакуум-щільної оболонки що не пропускає повітря, ця оболонка захищає вироби від зовнішнього середовища, покращує умови експлуатації, робить роботу вузлів або виробів більш стабільною та довговічною.

Герметизація, як засіб вологозахисту особливо доцільна дм деталей та вузлів, що працюють в умовах різких змін температури, вологості та тиску.

Герметизації підлягають конденсаторипостійної ємності,трансформатори, дроселі, контури, дротові резистори, кварцові резонатори, напівпровідниковіприлади.

5.5.1. Способи герметизації:

1) Помістити радіодеталі у вакуум-щільнийкожух з металу, склаабо кераміки.

2) Герметизація у кожух з поєднуваннямзаливки, просочування, обволакування.

4) Опресування термореактивними та термопластичними пластмасами.

5.5.2. Технологічна схема герметизації радіодеталі або вузла радіоелектронного приладу.

5.5.3. Виготовлення деталей герметичного кожуху.

1) Корпус кожуху – з м'якої листової сталі глибокою витяжкою або з листовою алюмінію ударним видавлюванням. Якщо корпус глибокий і неможливо виготовити його штампуванням, то штампуються окремі деталі, а потім вони зварюються.

2) Кришка – штампується з листових матеріалів: сталі, міді, алюмінію. По периметру робиться оббортовка та отвори для встановлення ізоляторів.

3) Ізолятори: – скляні;

– керамічні.

4) Кріплення ізолятору у кришці може проводитись пайкою, зварюванням (дуговим, рельєфно-контактним).

5) Герметизація виводів може бути виконана пайкою або зварюванням – при встановленні виводи зачищають від ізоляції, просовуються у отвір ізолятору і кінець кожного виводу спаюється або зварюється з трубкою ізолятора або вивідним пелюстком, при цьому кінець виводу довжиною 7-8 (при зварюванні) розплавлюється та заповнює зазор в трубці ізолятору, а при пайці зазор заповнюється припоєм.

6) 3'єднання кришки з корпусом здійснюється пайкою, дуговим зварюванням, рельєфно-контактним зварюванням, холодним зварюванням (при з'єднанні корпусу з кришкою з АІ, Сu або їх сплавів);

Якщо кожух заливається маслами, компаундами, робиться два отвори (1- вакуум-насос, 2 - заповнюється сполукою) потім вони заправляються мідною скруткою та запаюються.

7) Контроль якості герметизації.

- контролю піддаються елементи герметичного кожуху: корпуса (якщо він зварний) та кришки (герметичність встановлення ізолятора). Здійснюється методом надлишкового тиску;

- перевірка герметизованого виробу методом пониженого тиску;

- перевірка герметизованих виробів методом нагріву – перевіряються вироби, залиті маслом.

Тема 6. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПЕЧАТНИХ ПЛАТ

Печатний провідник – ділянка струмопровідного покриття,нанесена на ізоляційну основу.

Печатний монтаж – системапечатних провідників, що нанесені на ізоляційну основу та забезпечують електричне з'єднання всіх елементів схеми.

Технологічний провідник – допоміжний печатний провідник, що забезпечує в процесі виготовлення печатних схемелектричне з'єднання окремих провідників на печатній платі.

Монтажний отвір – отвір в печатній платі для закріплення виводів радіоелементів.

Монтажна площадка – металізована ділянка, що оточує монтажний отвір.

Печатний вузол – печатна плата з навісними радіоелементами.

Печатний елемент – це R, L, С, та ін. нанесені на ізоляційну основу у вигляді металічного або іншого покриття.

Печатна схема – система печатних провідників та печатних елементів, нанесених на

ізоляційну основу.

Використання печатного монтажу дозволяє:

1) зменшити габаритні розміри та вагу апаратури у 7-10 разів;

2) забезпечує більш високу механічну стійкість монтажу;

3) стабільність та ідентичність параметрів:

4) підвищити надійність;

5) знизити працеємність збирально-монтажних та регулювальних робіт;

6) зменшити кількість помилок при монтажі, а отже і кількість контрольних операцій та випробувань;

7) забезпечує більш широку автоматизацію збиральних робіт;

8) забезпечує більш широку стандартизацію та уніфікацію вузлів РЕА;

9) зниження собівартості;

10) масовість випуску.

P Недоліки.

- обмеженість у розмірах печатних плат;

- обмеженість за струмамита потужністю.

Матеріали для печатних плат

В залежності від конструкції печатної плати, а також від використаного методу виготовлення, що визначається умовами експлуатації, використовуються такі матеріали:

шаруваті пластики, гетинакси, текстоліти, склотекстоліти, нефольговані, односторонні фольговані або двосторонні фольговані.

Класифікація способів виготовлення печатних плат

Спосіб виготовлення печатних плат складається:

1) Нанесення малюнку.

2) Отримання струмопровідного покриття.

6.1. Способи нанесення малюнку. ТЕО.

6.1.1. Фотоспосіб отримання малюнку.

1) Підготовка поверхні основи.

2) Нанесення світлочутливої емульсії.

- рідкої емульсії (методом поливу). Обладнання – центрифуга.

- нанесення сухого фоторезисту.

1. Рулон з фоторезисторомзакріпити у тримачі

2. Заготівки плат завантажити у бункер подаючого пристрою.

3. Рулон з фоторезистом розібрати та закріпити у приймальних бобінах.

4. Ввімкнути пристрій, проводити подачу плат у робочу зону.

5. Проводити нанесення сухого фоторезисту, прокатуючи плату гарячим валиком.

6. Заготівки плат зібрати у тару.

3) Експонування.

В залежності від малюнку (позитив-негатив) трафарет зворотній.

Обладнання – вакуумнірами.

1. Підготувати пристрійдо роботи.

2. У раму покласти заготівки плат з фототрафаретами.

3. Раму герметичне закрити.

4. Ввімкнути вакуум-насос, створити врамі розрідження.

5. Підняти раму у шафу.

6. Ввімкнути світло та проводити експонування за інструкцією.

7. Вимкнути пристрій, плати покласти до тари.

4) Проявлення, закріплення, задублювання з проміжними промиваннями.

Обладнання – на одній або декількох установках.

Переваги: 1) найбільш висока точність (0,05мм);

2) дозволяюча здатність 0,15-0,2мм.

Недолік – великапрацеємність.

6.1.2. Спосіб офсетного друку.

Малюнок наноситься кислото- та лугостійкими фарбами на верстаті для офсетного друку.

Обладнання – форма-кліше.

1. Підготовити верстат до роботи.

2. Форму-кліше та заготівку плати закріпити на робочому столі на відстані p∙d одна від іншої.

3. Форму-кліше протерти вологою ганчіркою.

4. Нанести на форму-кліше порцію фарби та прокатати.

5. Ввімкнути барабан, проводити накатуванні малюнку на заготівку плати.

6. Процес накатування повторити.

7. Зняти заготівку, покласти до тари, відправити у сушення.

Ê Точність способу ±0,2.

Ê Дозволяюча здатність 1-1,5мм.

Форма-кліше забезпечує 1000 відтисків.

Виготовлення форми-кліше: металічна плита шліфується, покривається світлочутливою емульсією та сушиться 2-3 рази. Експонується через фототрафарет. Засвічені ділянки задублюються. Малюнок оброблюється (проявленим, закріплення, задублювання) та сушиться.

6.1.3. Спосіб сіткового трафарету.

Захисний малюнок наноситься кислото- та лугостійкими фарбамина спеціальному верстаті через попередньо виготовлений сітковий трафарет.

1. Підготовити установку до роботи.

2. Закріпити па робочому столі трафарет.

3. Заготівки плат завантажити до буферу подаючого пристрою.

4. Ввімкнути установку.

5. Подати плату у робочу зону.

6. Плату накрити сітковим трафаретом.

7. Па трафарет нанести порцію фарби.

8. Прокатати.

9. Підняти трафарет.

10. Плати скласти до тари, відправити у сушення. При двосторонньому монтажі малюнок наноситься двічі.

Ê Точність ±(0,2-0,3).

Ê Дозволяюча здатність 1,2-1,5мм.

Виготовлення сіткового трафарету: трафарет виготовляють на основі металічної чи капронової сітки за допомогою пігментного паперу.

1. Нарізати у розмір сітку, та пігментний папір.

2. Папір розмочити у воді до набухання емульсії.

3. Папір наклеїти на прозоре скло.

4. Експонувати скло зісторони склачерез фототрафарет.

5. Малюнок проявити, у процесі проявлення папір зняти.

6. Малюнок суміститизсіткою та витримати під тиском.

7. Малюнок висушити.

6.2. Технологія виготовлення печатних плат на фольгованих основах (субтрактивні методи).

Вихідний матеріал – односторонній фольгований діелектрик.

Метод використовується для виготовлення односторонніх печатних плат.

1. Заготівельні операції.

1) Розкрій листа на полоси (обладнання - пневматичні гільйотини).

2) Нарізка заготівок (обладнання - пневматичні гільйотини).

3) Свердління фіксуючих отворів (обладнання - верстат ЧПК).

þ 2 та 3 можливо замінити на штампування плати з пробиттям фіксуючих отворів (обладнання – прес, оснащення – штамп).

2. Підготування поверхні основи.

1) Крацевання. – мідними щітками

2) Обезжирювання. лужні розчини

3) Декапірування з проміжними промивками.

3. Нанесення малюнку одним з 3^-х методів.

Проводиться нанесення позитивного малюнку схеми на оброблену фольгу.

4. Хімічне травлення ділянок фольги, які не захищені малюнком. Здійснюється у розчинах хлорного заліза або хлорної міді (обладнання - ванни).

5. Зняття захисного малюнку.

4 та 5 можливо замінити однією (якщо використати гальванічну лінію).

6. Нанесення епоксидної маски (через трафарет).

7. Свердління усіх монтажних отворів(верстак з ЧПК).

Переваги: 1) простота;

2) малий вплив різноманітних агресивних середовищ;

3) надійне зчеплення провідників з основою.

Недоліки: 1) непродуктивні витрати міді;

3) односторонній монтаж

6.3. Технологія виготовлення печатних плат на нефольгованих основах (адитивні методи).

Вихідний матеріал – нефольгований слоістий пластик. Метод дозволяє отримати двохсторонній печатний монтаж з металізованими прохідними отворами.

1. Заготівельні операції.

1) Розкрій листа на полоси (обладнання - пневматичні гільйотини).

2) Нарізка заготівок (обладнання - пневматичні гільйотини).

3) Свердління фіксуючих отворів (обладнання - верстат ЧПК).

þ 2 та 3 можливо замінити на штампування плати з пробиттям фіксуючих отворів (обладнання - прес, оснащення - штамп).

2. Підготування поверхні основи.

1) Матування поверхні (збільшує адгезію)

- виконується піскоструйна обробка кварцовим піском (зерна 0,1-0,2мм);

- обдування стисненим повітрям (очищення від пилу);

2) Обезжирювання у 10% розчині соди з наступним промиванням у холодній проточній воді та сушкою.

3. Нанесення малюнку одним з методів.

Проводиться нанесення негативного малюнку схеми на обидві сторони плати.

4. Свердління отворів, які підлягають металізації (обладнання – верстат ЧПК)

5. Хімічна.

Активізація поверхні доріжок та отворів. Здійснюються шляхом занурення плати на 1 -2 хвилини у розчин азотнокислого срібла.

6. Хімічна.

Хімічне міднення ділянок доріжок та отворів (оброблюють у розчині СиСО3. У розчині випадає чиста мідь, яка осаджується на доріжках та отворах). Отримують шар міді 1,5-2 мікрони.

7. Хімічна.

Зняття захисною шару (промивають у 25% розчині їдкого натру при 70-80°С)

8. Електрохімічна.

Гальванічне міднення. На доріжках нарощується шар міді товщиною не більше ЗО мкм.

9. Антикорозійне покриття.

Для захисту провідників від окислювання та забезпечення якісної пайки проводиться гальванічне лудіння провідників сплавом розе.

þ 5-9 можливо виконати на одній гальванічній лінії(якщо використати автоматичну гальванічну лінію з керуванням від ЕВМ).

10. Механічна.

Усунення технологічних провідників.

11. Механічне.

Свердлення інших монтажних отворів

12. Контроль якості.

Переваги: 1) двосторонній монтаж;

2) раціональні витрати міді;

Недоліки: 1) обмежена товщина шару провідників;

2) слабка міцність зціплення провідників з основою;

3) тривалий виробничий цикл;

4)зниження діелектричних властивостей.

6.4. Технологія виготовлення печатних плат комбінованими методами.

Комбінований метод забезпечує двосторонній монтаж та разом з тим - надійне зціплення провідників з основою. Метод об'єднує у собі субтрактивний та адитивний методи.

Вихідний матеріал – двосторонній фольгований діелектрик.

1. Заготівельні операції.

1) Розкрій листа на полоси (обладнання - пневматичні гільйотини).

2) Нарізка заготівок (обладнання - пневматичні гільйотини).

3) Свердління фіксуючих отворів (обладнання - верстат ЧПК).

þ 2 та 3 можливо замінити на штампування плати з пробиттям фіксуючих отворів (обладнання - прес, оснащення - штамп).

2. Підготування поверхні основи.

1) Крацевання. – мідними щітками

2) Обезжирювання. лужні розчини

3) Декатирування з проміжними промивками.

4) Сушення

Позитивний

3 Механічна.
Свердління отворів які підлягають металізації.

4 Хімічна.
Активізація та хімічне міднення поверхні в отворах.

5 Нанесення негативного малюнку схеми на обидві сторони плати одним з методів.

6 Електрохімічна.
Гальванічне нарощення срібла (для ВЧ приладів) або сплаву олово-кобальт на доріжках та в отворах.

7 Зняття захисного малюнку.

8 Хімічне травлення міді, незахищеної сплавом або сріблом.

9 Свердління інших монтажних отворів.

10 Контроль.

Читайте також:

1. Апаратура, обладнання та матеріали
2. Апаратура, обладнання та матеріали
3. Біокомпозити та композиційні матеріали на основі відходів переробки деревини
4. Бюджет прямих витрат на матеріали
5. Бюлетені та інші інформаційні матеріали, електронні видання
6. В'яжучі матеріали
7. В'яжучі матеріали та будівельні розчини
8. Витратні матеріали для ремонту обмоток електричних машин
9. Вогнетривкі матеріали
10. Гумові матеріали
11. Гумові матеріали
12. Деревинні матеріали

Переглядів: 1059