• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 3. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЕЛЕМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

3.1. Сутність економічної діагностики та її місце у системі антикризового управління

3.2. Основні функції та види діагностики фінансового стану підприємства

3.3. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки

3.1. Сутність економічної діагностики та її місце у системі антикризового управління

Проблемі діагностики як елементу антикризового управління приділяється увага у наукових працях з таких дисциплін: економічна діагностика, менеджмент, зокрема фінансовий, ризик-менеджмент, інноваційний та інвестиційний, фінанси підприємства, фінансове планування, фінансовий аналіз.

Слід відмітити, що проблема діагностики в антикризовому управлінні відноситься до числа мало розроблених у вітчизняній економічній та управлінській науці. При цьому завдяки дослідженням в галузі теорії штучного інтелекту та інформації, експертних систем, теорії ігор, ймовірностей і статистичних рішень, математичної статистики, статистичної теорії розпізнання, а також накопиченому досвіду діагностичної діяльності в медико-біологічних і технічних науках діагностика вивчалась самостійно як особливий пізнавальний процес.

Проблема діагностики досліджувалася в деяких галузях досить активно з різних точок зору. На сьогодні існує декілька підходів до визначення діагностики, але й досі не вироблена єдина концепція діагностики, її змісту і функцій, а також методів її проведення. Так, наприклад, А. Муравйов трактує діагностику як “спосіб встановлення характеру порушень нормального ходу господарського процесу на підставі типових ознак, властивих тільки даному порушенню”.

Ряд авторів, зокрема А. Градов, Н. Данілочкіна, Г. Савицька, діагностику визначають як напрямок економічного аналізу, що дозволяє виявити характер порушення нормального ходу економічних процесів на підприємстві.

Деякі з авторів, а саме Г. Базаров, С. Бєляєв, Л. Бєлих, А. Ковальов, В. Савчук, О. Стоянова, описуючи діагностику, фактично ототожнюють цей процес з аналізом (економічним та/або фінансовим), не визначаючи спеціально функцій і задач власне діагностики як окремого етапу процесу управління.

А. Шеремет та Р. Сайфулин діагностику кризових ситуацій розглядають в аспекті аналізу фінансового стану підприємства, який передбачає оцінку динаміки та структури статей бухгалтерського балансу, аналізу фінансової стійкості, аналізу ліквідності балансу, аналізу фінансових коефіцієнтів та системи критеріїв і методики оцінки незадовільної структури балансу неплатоспроможного підприємства.

Інша точка зору на визначення сутності діагностики знайшла відображення в працях Е. Короткова, А. Бєляєва, Д. Валового, які розуміють під нею “визначення стану об’єкта, предмета, явища або процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук в них слабких ланок та “вузьких місць”.

Підсумовуючи можна сказати, що за допомогою діагностики стає можливим в руслі розвитку саме цього напрямку не тільки відстежувати стан об’єкта на кожному інтервалі часу, але й ідентифікувати його стан, щоб і надалі здійснювати управління ним.

На думку Т. Берднікової “діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства включає визначення оціночних показників, вибір методів їх виміру та характеристику цих ознак за певними принципами, оцінку виявлених відхилень від нормативних, загальноприйнятих значень”.

Н. Родіонова розглядає діагностику стану як етап антикризового менеджменту поряд з маркетингом, антикризовим прогнозуванням та плануванням, прийняттям та організацією виконання управлінських рішень, здійсненням антикризових процедур та обліком результатів, контролем за виконанням та мотивацією та регулюванням виконання рішень. Діагностику стану підприємства пропонується проводити з двох точок зору. З економічної точки зору фінансове і техніко-економічне діагностування – періодичне дослідження відповідних аспектів стану підприємства з метою уточнення тенденцій розвитку всіх видів діяльності, положення в траєкторії життєвого циклу і потім прийняття економічно і соціально обґрунтованих управлінських рішень для коректування. З організаційної точки зору – це система методів, прийомів і методик проведення досліджень для визначення цілей функціонування господарюючого суб’єкта, способу їх досягнення, виявлення проблем і вибору варіантів їх рішення.

Узагальнення та аналіз основних підходів до визначення діагностики в економічній літературі дозволяє зробити висновки, що концепція діагностики на сучасному етапі ще не склалася і потребує подальшого глибокого вивчення та розвитку.

На основі аналізу існуючих підходів до визначення діагностики варто виділити характеристики діагностики як процесу (рис. 1.5) та сформовано остаточне визначення поняття “діагностика в антикризовому управлінні”, згідно якому: діагностика в антикризовому управлінні – це багатофакторна категорія, яка включає дослідження базових показників господарської діяльності соціально-економічної системи, всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства та експертне оцінювання розроблених заходів, перспектив фінансового оздоровлення та превентивної санації, а також досягнення цілей прогнозування. Відповідно, сутність діагностики полягає у здатності оперативно розпізнавати дестабілізуючі фактори та процеси на підприємстві, забезпечувати прийняття випереджуючих управлінських заходів з метою запобігання виникнення нових проблем у розвитку організації та підвищення ефективності системи управління в цілому.

Враховуючи те, що антикризове управління є по суті підсистемою управління підприємством, воно являє собою сукупність різних функцій управління. Зміст загальних функцій управління визначається управлінськими діями, які необхідні для досягнення певних результатів відповідно до поставлених цілей. На сьогодні у вітчизняній та закордонній літературі існують різні підходи до кількості та складу загальних функцій управління, що пояснюється складністю та багатогранністю самого процесу управління.

Аналіз різних поглядів на кількість та сутність загальних функцій управління засвідчує, що поділ функцій на загальні та конкретні не є абсолютним, тобто з часом деякі з конкретних функцій, такі, які найчастіше використовуються в загальному процесі управління, стають загальними. Така позиція може бути справедливою і для діагностики. Оскільки діагностика економічних характеристик суб’єкта в ринкових умовах набуває регулярності, що пояснюється високим ризиком та нестабільністю середовища, то існує необхідність виділення діагностики в самостійну специфічну функцію управління, зокрема антикризового (рис.1.6).

Є.Тренєнков та С.Дведєнідова [147, с.26] відзначають, що ефективність діагностики висока тоді, коли визначена така послідовність етапів її виконання:

- встановлення приналежності об’єкта до певного класу або групи об’єктів;

- виявлення відмінностей об’єкта, що діагностується, від об’єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими;

- визначення припустимих відхилень від базових показників;

- розробка методики формування інституціональних норм в якості базових показників.

Для вищого керівництва і власників підприємства діагностика є засобом одержання достовірної якісної інформації про його реальні можливості на початковій стадії економічної кризи та основою для введення в дію особливих методів і механізмів менеджменту. Спираючись на результати діагностичних досліджень різних сторін діяльності підприємства, менеджери і власники мають можливість приступити до розробки рефлексивної моделі антикризового управління власним підприємством.

Діагностика – це в той же час і оцінка достовірності поточного фінансового обліку та звітності, база для висування гіпотез про закономірності і можливість нестійкого фінансово-економічного стану. Діагностика дозволяє виявляти причинно-наслідкові зв’язки в дисфункціях менеджменту, а потім переходити до побудови пояснювальної і прогнозної моделей функціонування і розвитку підприємства, здійснюючи при цьому попередження його банкрутства.

Разом з тим будь-якій соціально-економічній системі відповідає визначена технологія управління. Діагностика в ході реалізації стратегії управління співвідносяться як технологія та організація. Оскільки криза – це періодичні потрясіння і закономірність живої і неживої природи, можна стверджувати, що в закономірних і періодичних змінах є багато корисного, незважаючи на те, що кризи досить різноманітні. З цього випливає, що менеджери в процесі антикризового управління вирішують три взаємозалежні задачі: розпізнавання “хвороби”, ліквідація причин її розвитку та запобігання виникненню аналогічних проблем у майбутньому шляхом застосування в розв’язуваних задачах нестандартних управлінських антикризових заходів. Тобто це певним чином застосування теоретичних знань з менеджменту у практиці управління, розробка експертних оцінок поточного та минулих фінансово-економічних стані та прогноз майбутнього підприємства. Інакше кажучи, це означає реалізацію всього комплексу поточних та превентивних наукових досліджень, які для менеджера, аудитора або консультанта з управління конструктивно невід’ємні від окремої організації або підприємства.

Індивідуальні особливості об’єктів дослідження вимагають різного підходу до визначення концепції діагностики. У діагностиці кризи соціально-економічної системи та причин, що її викликають, на нашу думку, можна виділити:

- вивчення соціально-економічних систем як об’єктів діагностики;

- побудова й вивчення відповідних моделей соціально-економічних систем;

- дослідження діагностичних систем і їхніх зв’язків з об’єктом діагностики.

Ці напрямки відрізняються як за безпосереднім предметом дослідження, так і за методами, що використовуються.

Перший напрямок діагностики пов’язаний з розробкою методів рішення і припускає розв’язок таких задач:

- вивчення умов функціонування й станів виробничих соціально-економічних систем;

- вивчення елементів систем і зв’язків між ними;

- вивчення можливих станів системи;

- аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;

- збір і обробка статистичних матеріалів, що дозволяють визначити розподіл ймовірностей можливих станів системи (діагнозу), а також закономірності прояву ознак;

- збір експериментальних даних про витрати, зв’язаних із здійсненням дослідження виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок діагностики в антикризовому управлінні пов’язаний з побудовою моделей соціально-економічних систем і процесів діагностики та реалізується шляхом вирішення таких основних задач:

- розробка методів діагностування кризи і причин, що її викликають у соціально-економічних системах;

- розробка правил побудови моделей, що дозволяють визначити стан соціально-економічних систем.

Обидва напрямки діагностики в антикризовому управлінні тісно пов’язані; причому зв’язок цей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отриманий при аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей та оцінки відповідності цих моделей певному класу систем. З іншого – розв’язок теоретичних задач, сформульованих відповідно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливий сам по собі, але й розширює межі емпіричного дослідження кризи і причин, що її викликають в соціально-економічних системах.

Третій напрямок діагностики припускає аналіз існуючих діагностичних систем, виявлення принципів їх побудови і розробку методів оптимальної їх оцінки. Цей напрямок має, на наш погляд, важливу теоретичну і практичну значимість, оскільки він пов’язаний з виробленням критеріїв інформативності показників, що характеризують стан системи, аналізом способів діагностики, побудовою відповідного діагностичного процесу.

3.2. Основні функції та види діагностики фінансового стану підприємства

Зважаючи на те, що будь-яке підприємство є системою, яка складається з взаємозалежних елементів, зв’язків, відносин і являє собою їхню цілісність, можна зробити висновок, що об’єктом діагностики крім самої соціально-економічної системи можуть бути і її елементи, зокрема, фінансовий стан підприємства. Щоб забезпечити певну стійкість на ринку, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської та торговельної діяльності кожного підприємства.

Фінансовий стан підприємства (ФСП) як комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Тому під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Він характеризується розміром засобів підприємства, їх розміщення і джерелами утворення, залежить від виконання матеріально-технічного постачання, виробництва, реалізації та прибутку.

Оптимізація фінансового стану є однією з умов успішного розвитку підприємства в майбутньому, а погіршення фінансового стану свідчить про загрозу його можливого банкрутства, як завершального етапу фінансової кризи.

Розвиток кризи на підприємстві – динамічний процес, що характеризується стадією розвитку кризи. Чим швидше буде виявлено ознаки розвитку кризи, тим легше буде зробити необхідне корегування по стабілізації траєкторії розвитку підприємства шляхом реалізації антикризових заходів. Проте для розробки актуальних заходів необхідно мати достовірні дані про те, на якому етапі розвитку знаходиться криза.

Виявлення кризи на ранніх стадіях дозволяє здійснити система діагностики, що є невід’ємним атрибутом антикризового управління.

Враховуючи наведену вище аргументацію, сформовано визначення діагностики фінансового стану, яке полягає у наступному: діагностика фінансового стану – це ідентифікація стану об’єкта через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, направлених на виявлення домінантних факторів такого стану, симптомів та причин виникнення проблеми або можливих ускладнень, оцінку можливостей підприємства реалізувати стратегічні і тактичні цілі, підготовку необхідної інформаційної бази для прийняття рішення.

Поряд з цим, проведене певне узагальнення класифікації видів діагностики в процесах управління, які можуть використовуватись саме для діагностики фінансового стану підприємства (рис. 3).

Слід підкреслити, що експрес-діагностика має на меті лише встановити наявність чи відсутність ознак кризи, що наближається. Відповісти ж на питання: чому криза з’явилась, які наслідки її появи можуть мати місце, та які антикризові заходи використати, повинна система фундаментальної діагностики, що здійснюється на основі методів факторного аналізу і прогнозування.

Основними цілями фундаментальної діагностики є: поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики; підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства; прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства підприємства, і їх негативних наслідків; оцінки і прогнозування спроможності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

Фундаментальна діагностика здійснюється за такими основними етапами: систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства; проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства; прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативною дією окремих факторів; прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу; кінцеве визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Проте, недостатньо зробити висновки про становище підприємства та визначити проблемну ситуацію. Необхідно розробити конкретні рекомендації, цінність яких полягає не в оцінці діяльності підприємства у минулому, а у недопущенні повторів аналогічних проблем у майбутньому.

У цьому контексті своєчасне проведення діагностики фінансового стану підприємства передбачає проведення динамічної комплексної діагностики усіх його часових лагів: ретроспекції, поточного аналізу та проспекції (прогнозування фінансового стану підприємства), що у підсумку визначає прийняття ефективних управлінських рішень. Ретроспективна діагностика направлена на оцінку попереднього фінансового стану, на визначення рівня досягнення поставлених перед підприємством цілей та результативності фінансових планів, що дозволяє дати об’єктивну оцінку ефективності управління підприємством, зокрема управління фінансовою діяльністю. Поточна діагностика визначає тенденції розвитку підприємства та міру досягнення його тактичних цілей. Прогнозна діагностика направлена на оцінку можливостей підприємства реалізувати його стратегічні цілі.

Діагностика елементів системи при проведенні діагностики фінансового стану підприємства передбачає виявлення та усунення симптомів ускладнень або можливості їх виникнення безпосередньо у фінансових відносинах підприємства, певній складовій виробничо-господарських факторів, структурі фінансових ресурсів та ін.

Алгоритм організації та проведення діагностики фінансового стану підприємства може включати такі складові (рис. 4).

Як видно з рис. 4 в процесі діагностики мають бути вирішені такі задачі:

1) задача визначення інформативності (суттєвості, важливості) ознак, коли зі всієї кількості ознак треба визначити такі, що будуть найкращим чином характеризувати стан об’єкта;

2) задача мінімізації опису об’єктів на підставі суттєвих ознак. Тут вимагається знаходження певної кількості ознак з тих, що були визначені раніше, і зведення їх кількості до необхідного і в той же час достатнього їх набору;

3) задача розпізнавання – коли на підставі заданого критерію і опису нового об’єкта необхідно встановити клас цього об’єкта (задача віднесення об’єкта до групи підприємств зі стійким або нестійким фінансовим станом);

4) задача оцінки системи розпізнавання вирішується для того, щоб визначити, чи може дана система бути прийнятною для досягнення поставленої мети.

В межах будь-якого виду діагностики фінансового стану правильне оцінювання стану досліджуваного об’єкта і постановка діагнозу вимагають побудови системи критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об’єкта з врахуванням впливу на нього у той чи інший період часу факторів. Це, перш за все, побудова системи показників для оцінки стану об’єкта, розробка якісних та кількісних характеристик, шкали виміру певних значень цих характеристик та показників

Така система критеріїв передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів фінансового стану, процедури збору та обробки діагностичної інформації. Діагностика фінансового стану, що встановлює відхилення від норми, передбачає порівняння вибраного об’єкта з певною нормою або еталоном з метою виявлення відхилень та визначення їх характеру – позитивного або негативного. Діагностика фінансового стану, що дозволяє визначити приналежність до певного класу або групи, дозволяє підпорядковувати та систематизувати загальні характеристики об’єкта діагностики та сформувати висновок щодо позитивного або негативного його стану.

Визначальним фактором достовірності діагнозу є якість інформації, що надходить до системи діагностики. Основна інформація, яка необхідна для формування висновку щодо фінансового стану підприємства, узагальнюється у два блоки: вплив факторів, що визначають фінансовий стан та динамічні властивості фінансового стану та масштаби їх прояву. Дослідження цих інформаційних блоків за допомогою методів діагностики дозволяє отримувати необхідні дані про стан та перспективи розвитку об’єкта. У процесі збору та обробки інформації для діагностики фінансового стану перевагу потрібно віддавати інформації, що задовольняє спеціальним вимогам антикризового управління у такій послідовності (рис.5).

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. IV група- показники надійності підприємства
6. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
7. Oracle Управління преміальними
8. WEB - сайт підприємства в Інтернет
9. А. Видання прав актів управління
10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ

Переглядів: 3451