Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






За методами її подолання фінансова криза поділяється на

За терміном протікання фінансова криза поділяється на

За рівнем впливу на (фінансову діяльність фінансова криза поділяється на три фази

– легка фінансова криза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства, якщо вчасно вжити заходів щодо антикризового управління;

– середня фінансова криза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

– критичний кризовий стан, що не дозволяє подальшого існування підприємства і спричинює його ліквідацію.

– короткострокову, вихід з якої можливий впродовж кількох місяців (кварталу);

– середньострокову, тривалість якої становить до одного року;

– довгострокову, термін протікання якої більше одного року і триває до повного виходу з кризи.

– кризу, вихід з якої можливий на основі використання тільки внутрішніх механізмів;

– кризу, вихід з якої можливий з допомогою санації;

– кризу, вихід з якої є неможливим, тобто проведення будь-яких форм санації будуть неефективними.

Від точної ідентифікації загроз, від правильного вибору системи показників для діагностики залежить ступінь достовірності оцінки економічної безпеки підприємства та комплекс необхідних заходів щодо попередження можливих загроз.

Перед тим, як безпосередньо переходити до огляду існуючих методик діагностики фінансового стану потрібно чітко визначити, які саме результати повинно надавати діагностування, тобто ознаки яких саме економічних процесів ми збираємось виявляти та досліджувати.

Існує думка, що банкрутство і криза на підприємстві – це поняття-синоніми. Однак, підприємство може опинитись у кризах різних видів (фінансовій, управлінській, економічній, виробничій, інноваційній, кризі довіри), а банкрутство, як завершальна стадія фінансової кризи, лише один них.

Тому ототожнення даних понять можливе за умов розгляду лише фінансової кризи підприємства, але й у цьому випадку воно виглядає досить некоректним.

Дослідження методологічної бази діагностики в антикризовому управлінні свідчить про наявність значного різноманіття методичних підходів до діагностики фінансової кризи, що представлені у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях.

Фактично будь-яку методику прогнозування банкрутства, оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, що присвячена проблематиці діагностики фінансового стану. В науковій літературі розглядаються два основні підходи до прогнозування кризи – кількісний та якісний (рис. 7).

 

 

 


Перший базується на аналізі фінансових даних та проводиться двома методами: методом коефіцієнтів та методом бальної (рейтингової) оцінки.

Як видно з наведеної класифікації для прогнозування кризи та оцінки можливого банкрутства економічного суб’єкта передбачено багато систем коефіцієнтів та критеріїв їх оцінки, що базуються на даних його фінансового обліку. Деякі з них орієнтовано лише на діагностику внутрішнього середовища суб’єкта, інші наполягають на доцільності проведення діагностики як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

Більшість з цих методик базуються на коефіцієнтному підході. Пріоритетність використання саме цього підходу для діагностики виробничих підприємств невипадкова. Використання таких фінансових коефіцієнтів, як відносні показники, відповідає теорії та практиці фінансового аналізу, який, в свою чергу, є стержнем діагностики фінансової кризи підприємства. Перевагами застосування методик в межах коефіцієнтного підходу до діагностики фінансової кризи є:

- елімінування фактора часу, що забезпечує можливість порівняння розрахованих показників не лише в просторовому аспекті, але і в динаміці без додаткових операцій щодо перерахунку вихідної інформації у порівняльний вид;

- результативність аналізу, що дозволяє не лише ідентифікувати фінансовий стан, але й виявляти проблеми розвитку та визначати причини, що їх зумовили.

Однак, об’єктивний вибір коефіцієнтного підходу до діагностики фінансової кризи ще не зумовлює консенсус думок з приводу напрямків та системи показників, що надають комплексну оцінку фінансового спектру функціонування підприємства виробничої сфери та дозволяють прогнозувати й виявляти його фінансову кризу.

Для прогнозування та оцінки потенційного банкрутства економічного суб’єкта розроблені рід методик, основаних, зокрема, на показниках фінансового стану.

На теперішній час сформувалась достатньо чітка система критеріїв та показників оцінки фінансового стану. Проте, не зважаючи на відмінності у методиках, практично весь спектр методичних підходів до проведення діагностики фінансового стану підприємства включає такі види, а іноді етапи: 1) розрахунок системи фінансових показників; 2) визначення середньої інтегральної (рейтингової) оцінки фінансового стану підприємства.

Питання відбору ряду показників, що найбільш об’єктивно відображають тенденції зміни фінансового стану, розв’язуються кожним підприємством самостійно. Однак будь-який набір, як правило, складається з чотирьох груп: показники ліквідності; показники фінансової стійкості; показники рентабельності (прибутковості); показники ділової активності (оборотності).

Оптимальна економіко-математична модель діагностики фінансового стану повинна враховувати усі складові ФСП, тому в якості вихідних параметрів потрібно включити показники, які представляють кожну з наведених груп фінансових показників.

У табл. 1. згруповано показники фінансового стану підприємства, передбачені методиками оцінки фінансового стану та ймовірності банкрутства, які використовуються в Україні, у чотири блоки, а саме показники ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності і прибутковості та ділової активності (оборотності).

 

Таблиця 1

Первинний набір показників для діагностики ФСП

Назва показника Алгоритм розрахунку
Коефіцієнт покриття Поточні активи Поточні зобовיязання
Коефіцієнт абсолютної ліквідності Грошові кошти та їх еквіваленти Поточні зобов’язання
Коефіцієнт автономії Власний капітал Валюта балансу
Коефіцієнт маневрування власним капіталом (Власні кошти – необоротні активи) Власний капітал
Фінансовий важіль Позичковий капітал Власний капітал
Рентабельність продукції (продажу) Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування Чиста виручка від реалізації
Рентабельність активів (капіталу) Чистий прибуток Валюта балансу
Рентабельність власного капіталу Чистий прибуток Власний капітал
Рентабельність позичкового капіталу за чистим грошовим потоком Чистий грошовий потік Позичковий капітал
Рентабельність основної діяльності Прибуток (збиток) від операційної діяльності Витрати на виробництво та збут
Рентабельність активів за операційним прибутком Прибуток (збиток) від операційної діяльності Валюта балансу
Коефіцієнт оборотності капіталу Чиста виручка від реалізації Валюта балансу
Коефіцієнт оборотності оборотних активів Чиста виручка від реалізації Оборотні активи

 

 

Аналіз показників ліквідності та платоспроможності свідчить про те, що більшість методик передбачає розрахунок двох і більше показників, які фактично характеризують один параметр фінансового стану, відповідно такі показники тісно корелюють між собою, а це призводить до суттєвого відхилення результатів аналізу від реального стану речей. Блок показників фінансової стійкості вказує на аналогічні недоліки оцінки фінансового стану та ймовірності банкрутства.

Аналіз показників рентабельності та прибутковості вказує на те, що типові методики майже не включають показники, які характеризують фінансову потужність підприємства, тобто показники, що розраховуються на основі інформації звіту про рух грошових коштів. При цьому практика фінансового аналізу знає цілий ряд показників, що розраховуються на основі чистого грошового потоку та є показовими, зокрема показник рентабельності за чистим грошовим потоком та ін. Показники ділової активності (оборотності) втрачають свою цінність при аналізі через те, що для них не передбачено критичні чи орієнтовні значення, а це створює проблему їх об’єктивної інтерпретації.

Також важливими при оцінюванні імовірності кризових явищ на підприємстві є використання методик визначення інтегральних показників.

У світовій практиці найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є ряд економічних моделей, які будуються на основі фінансових коефіцієнтів.

Методика розрахунку Z-рахунку Е. Альтмана.

Z = 1,2 Х1 + 1,4Х2 + 3,3 Х3 + 0,6Х4 + 1,0Х5,

де Х1 – частка чистих оборотних активів у загальній величині активів;

Х2 – рентабельність активів, розрахована по чистому прибутку;

Х3 – рентабельність активів, розрахована по фінансовому результату від звичайної діяльності до оподаткування;

Х4 – відношення ринкової вартості підприємства (ринкова вартість корпоративних прав) до позичкового капіталу;

Х5 – коефіцієнт віддачі усіх активів, який розраховується як відношення чистого доходу від реалізації до загальної величини усіх активів.

Розрахунок величини “Z” дозволяє проаналізувати динаміку змін фінансової стійкості підприємства та оцінити ймовірності появи кризи на підприємстві за такою шкалою:

Z ≤ 1,8 – дуже висока;

1,81 ≤ Z ≤ 2,70 – висока;

2,71 ≤ Z ≤ 2,90 – можлива;

Z ≥ 2,91 – дуже низька.

Заслуговує на увагу також і комплексна однокритеріальна оцінка фінансового стану підприємства розроблена Уільямом Бівером (Y.Beaver), який вивчав проблеми підприємств, пов’язаних з нездатністю виконувати свої фінансові зобов’язання (або труднощі з погашенням заборгованості у встановлений строк).

У. Бівер створив базу даних, яку потім використовував у своїй моделі для статистичного тестування надійності 30 фінансових коефіцієнтів. Отримані значення даних показників порівнюються з їх середніми значеннями для трьох груп підприємств: благополучних підприємств; підприємств, що збанкрутували впродовж п’яти років; підприємств, що збанкрутували впродовж одного року (табл. 2).


Таблиця 2

Оцінка фінансового стану підприємств за методикою У. Бівера

Основні показники Методика розрахунку Значення показників в наведених межах характеризують підприємство
як благополучне як за п’ять років до банкрутства як за один рік до банкрутства
1. Коефіцієнт Бівера (Чистий прибуток + Амортизаційні витрати) (Довгострокові + Короткострокові зобов’язання) 0,4 – 0,45 0,2   0,15
2. Рентабельність активів Чистий прибуток х 100% Активи 6-8 -22
3. Фінансовий леверидж (Довгострокові + Короткострокові зобов’язання) Активи £ 37 £ 50 £ 80
4. Коефіцієнт по­кри­т-тя активів чистим оборотним капіталом (Власний капітал – Необоротні активи) Активи 0,04 £ 0,03 » 0,06
5. Коефіцієнт покриття Оборотні активи Короткострокові зобов’язання £ 3,2 £ 2 £ 1

 

Також відомою є дискримінантна функція К.Беєрмана, яка розроблена за допомогою багатофакторного дискримінантного аналізу на основі емпіричного дослідження 21 пари підприємств Німеччини, половина з яких були збитковими та перебували у фінансовій кризі, має основні характеристики подані у табл. табл. 3.

Таблиця 3

Параметри дискримінантної функції Беєрмана

Показник Вага
Х1 = Позичковий капітал/ Валюта балансу +0,077
Х2 = Чистий прибуток/Валюта балансу +0,813
Х3 = Чистий прибуток/Позичковий капітал +0,124
Х4 = Чистий прибуток/Чиста виручка від реалізації -0,105
Х5 = Чистий грошовий потік/ Позичковий капітал -0,063
Х6 = Чиста виручка від реалізації/ Валюта балансу +0,061
Х7 = Запаси/ Чиста виручка від реалізації +0,268
Х8 = Сума амортизації/ Вартість основних засобів на кінець періоду +0,217
Х9 = Введені основі засоби/ Сума амортизації +0,012
Х10 = Заборгованість за банківськими позиками/ Позичковий капітал +0,165

 

Одержувані значення інтегрального показника Беєрмана рекомендовано інтерпретувати так:

– Z > 0,32 – підприємство перебуває під загрозою банкрутства;

– 0,32 > Z > 0,236 – неможливо чітко ідентифікувати, потрібно додатковий якісний аналіз;

– Z < 0,236 – підприємству банкрутство не загрожує.

Проаналізуємо також модель Спрінгейта, орієнтована на визначення рівня використання доходів підприємства, яка має вигляд:

ZС = 1,03 Х1 + 3,07 Х2 + 0,66 Х3 + 0,4Х4,

де Х1 – частка оборотних активів у валюті балансу;

Х2 – частка операційного прибутку, суми податків, відсотків за користування позиковим капіталом у загальній вартості активів;

Х3 – частка прибутку у сумі короткострокової заборгованості та податків;

Х4 – швидкість обороту всього капіталу підприємства (співвідношення обсягу продажу та загальної вартості активів).

Якщо ZС < 0, 862, то фінансовий стан підприємства нестабільний і воно є потенційним банкрутом. Коли ZС > 2,45, то загроза банкрутства мінімальна. У цілому похибка прогнозу можливості банкрутства за цією моделлю не перевищує 10%, що є нормальним для правильного обґрунтування рішень по управлінню фінансовими ресурсами.

Також можливим для діагностування кризи на підприємстві можливим є використання показника діагностики платоспроможності Конана і Гольдера, який розраховується за формулою:

ZКГ = 0,16Х1 - 0,22Х2 + 0,87Х3 + 0,10Х4 – 0,24X5,

де Х1 – частка дебіторської заборгованості та коштів у валюті балансу;

Х2 – частка постійного капіталу у загальній вартості пасивів;

Х3 – відношення фінансових витрат до виручки від реалізації;

Х4 – відношення витрат на персонал до величини доданої вартості;

Х5 – відношення валового прибутку до величини позикового капіталу.

Наведена модель отримана за допомогою кореляційного аналізу статистичної вибірки щодо 95 малих та середніх промислових підприємств. Ймовірність затримки платежів для різних значень ZКГ наведено у табл. 4.

 

Таблиця 4

Інтерпретація показника платоспроможності Конана і Гольдера ZКГ

Значення показника ZКГ
+0,210 +0,480 +0,002 -0,026 -0,068 -0,087 -0,107 -0,133 -0,164
Вірогідність затримки платежів, %

 

Використовуваним є і тест на імовірність банкрутства Ліса, який має вигляд

ZЛ = 0,063Х1 + 0,092Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4,

де Х1 – частка оборотних активів у загальній вартості активів;

Х2 – відношення прибутку від реалізації до загальної вартості активів;

Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до загальної вартості активів;

Х4 – відношення власного капіталу до позикового капіталу.

Модель Ліса має в якості граничного значення ZЛ = 0,037.

Водночас чотирьохфакторна модель Таффлера, має форму:

ZТ = 0,03X1 + 0,13X2 + 0,18X3 + 0,16X4,

де X1 – відношення прибутку від реалізації до поточних зобов’язань ;

X2 – відношення оборотних активів до загальної суми зобов'язань;

X3 – відношення поточних зобов’язань до загальної суми активів;

X4 – відношення виручки від реалізації у загальній величині активів.

Якщо ZТ > 0,3, то підприємство має довгострокову перспективу діяльності, при ZТ < 0,2 – існує ймовірність банкрутства.

Російські науковці Р. Сайфулін і Г. Кадиков пропонують проводити експрес-оцінку імовірності кризи у вигляді визначення рейтингового числа за наступною формулою:

R = 2Х1 + 0,1 Х2 + 0,08 Х3+ 0,45 Х4 + Х5

де Х1 – коефіцієнт забезпечення власними коштами, оптимальне значення Х1 ³ 0,1;

Х2 – коефіцієнт поточної ліквідності; оптимальне значення Х2 ³ 2;

Х3 – інтенсивність обороту власного капіталу, яка характеризує обсяг реалізації продукції на 1 грошову одиницю, вкладених у діяльність підприємства; оптимальне значення Х3 ³ 2,5;

Х4 – коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації, оптимальне значення Х4 ³ (n-1) / r;

Х5 – рентабельність власного капіталу – відношення балансового прибутку до власного капіталу; оптимальне значення Х5 ³ 0,2

r – ставка Нацбанку.

 

 


Читайте також:

  1. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
  2. Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання
  3. Багатошаровий епітелій поділяється на
  4. Багатошаровий епітелій поділяється на
  5. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
  6. Бідність і шляхи її подолання.
  7. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади
  8. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.
  9. Вимірювання електричної потужності прямими методами
  10. ВИМІРЮВАННЯ ЧАСУ АСТРОНОМІЧНИМИ МЕТОДАМИ.
  11. Відновлення металів може проводитись різними методами, які зручно об'єднати в такі групи: пірометалургійні, гідрометалургійні та електрометалургійні.
  12. Внутрішня фінансова структура об'єднань підприємств




Переглядів: 1406

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Зовнішні фактори, що обумовлюють фінансову кризу підприємства | Сутність фінансового менеджменту і його роль в забезпеченні реалізації господарських процесів на підприємстві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.