• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виробничі стратегії

Виробнича стратегія займає особливе місце серед функціональних стратегій підприємства, оскільки вона виступає як поєднуюча ланка між маркетинговими та ресурсними стратегіями підприємства. За допомогою виробничої стратегії ресурси підприємства поєднуються і перетворюються на продукт, який розробляється з урахуванням потреб і запитів споживачів. А для створеного товару розробляються підтримуючі маркетингові стратегії: цінова, збутова, комунікаційна тощо.

Виробнича стратегія підприємства залежить, перш за все, від корпоративної стратегії, яка визначає загальний напрямок: розширення або скорочення виробництва, а також від ринкових стратегій підприємства: функціонувати на тому ж ринку, або освоювати новий. Рівень виробництва значною мірою формує конкурентну позицію і, навпаки, ринкові чинники впливають на зміст та характеристики виробничих стратегій (рис. 3.6).

Рис. 3.6 – Взаємозв’язок ринкових і виробничих стратегій

Виділяють три базові стратегії виробництва:

· повне задоволення попиту ринку: підприємство виробляє таку кількість товарів, яка необхідна ринку; при цьому запаси на складах готової продукції мінімальні, а витрати на її виробництво можуть бути високими через постійні зміни обсягів виробництва;

· виробництво продукції з орієнтацією на перспективний попит: запаси певних товарів можуть накопичуватися, і реальні потреби ринку задовольняються за рахунок цього накопичення;

· виробництво товарів з урахуванням реально існуючого мінімального попиту (песимістична стратегія): застосовується на ринку, де активно діють конкуренти, вимагає корекції стратегії маркетингу.

Виробничі стратегії підприємства можна також класифікувати в залежності від концепції виробничого циклу: стратегія безперервного або дискретного виробництва; стратегія аналітичного або синтетичного виробничого процесу.

В залежності від виробничої бази, що використовується, можна виділити наступні види виробничої стратегії: використання існуючого виробничого потенціалу; стратегії створення нового виробництва; стратегії змін у технологічному процесі; стратегії відносно організації виробництва (тип системи, спеціалізація, диверсифікація, конверсія, ритмічність виробництва, система управління якістю виробництва, система управління виробничими витратами тощо).

Для всіх підприємств, а особливо для великих диверсифікованих підприємств, що виробляють декілька видів продуктів, принципове значення має досягнення переваги над конкурентами в сфері основного бізнесу (так званого стратегічного ядра) підприємства, до складу якого звичайно включають: виробництва, на які приходиться найбільша частина обороту підприємства; виробництва, з якими підприємство зв'язує своє майбутнє; виробництва, що визначають імідж підприємства (ті продукти, що зіграли особливу роль в історії підприємства, з якими більшість клієнтів ототожнюють його, що є предметом гордості колективу підприємства тощо).

Сильне стратегічне ядро мають ті підприємства, у яких воно збігається, з так званим ядром компетентності. Під останнім розуміють суму умінь, знань, технологій тощо, що забезпечують конкурентні переваги даного підприємства в порівнянні з іншими.

Для оцінки стану стратегічного ядра підприємства і вироблення рекомендацій з його посилення використовується матриця Хінтерхубера «конкурентоспроможність / значення виробництва» (рис. 3.7).

В ідеалі всі 100% виробництва товарів і/або послуг підприємством повинні входити в ядро компетенції підприємства. У реальності так, звичайно, не буває: важко випереджати конкурентів абсолютно в усьому, що ти робиш. Такі види виробництв слід підтримувати і зміцнювати, ресурси виділяти їм в першу чергу.

Для потреб менеджменту корисна і кількісна оцінка стану стратегічного ядра підприємства. Щоб її одержати, треба розрахувати частку виробництв, що входять до ядра компетенції, у всьому обороті підприємства. Як правило, якщо вона виявляється нижче 50% - це серйозна підстава для тривоги.

	Порівняльна конкурентоспроможність
		Низька	Середня	Висока
Значення виробництва	Високе	Поле 1	Поле 2	Поле 3
Середнє	Поле 4	Поле 5	Поле 6
Низьке	Поле 7	Поле 8	Поле 9

Рис. 3.7 - Матриця Хінтерхубера „конкурентоспроможність / значення виробництва”

Читайте також:

1. Альтернативні стратегії за матрицею Мак-Кінсі.
2. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
3. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
4. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
5. Базові конкурентні стратегії Портера
6. Базові корпоративні стратегії
7. Базові стратегії і стратегічні альтернативи
8. Взаємозв'язок інноваційної стратегії з фазами життєвого циклу продукту
9. Взаємозв’язок стратегії розвитку персоналу та стратегії управління організації
10. Вибір наступальної стратегії
11. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.
12. Вибір стратегії

Переглядів: 1605