• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ресурсні стратегії

Ресурсні стратегії забезпечують ефективне здійснення стратегій будь-якого рівня, визначають склад, джерела надходження і напрямки використання різних видів ресурсів підприємства. Серед ресурсних стратегій слід розглядати стратегії управління матеріально-технічними, фінансовими, кадровими ресурсами.

Стратегія управління матеріально-технічними ресурсами. До матеріально-технічних ресурсів підприємства найчастіше відносяться споруди, будівлі, обладнання, транспортні засоби, якими володіє або які експлуатує підприємство. Специфічним видом ресурсів торговельного підприємства виступають товарні ресурси.

Стратегія управління матеріально-технічними ресурсами складається з двох частин: стратегія забезпечення цими видами ресурсів, що передбачає забезпечення підприємства необхідними видами ресурсів в обсягах, що відповідають цілям підприємства, і які забезпечують безперебійне здійснення основного виду його діяльності (табл. 3.2), та стратегія їх використання, заснована на принципі забезпечення економії матеріально-технічних ресурсів (рис. 3.8).

Фінансова стратегія. Фінансова стратегія передбачає формування і використання фінансових ресурсів для реалізації базових стратегій підприємства.

Таблиця 3.2 – Стратегічні альтернативи щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами

Рис. 3.8 – Матриця вибору комплексної стратегії використання матеріальних ресурсів підприємства

Виділяють такі елементи фінансової стратегії підприємства:

1. Стратегія формування фінансових ресурсів передбачає визначення джерел фінансування, її альтернативами є:

· стратегія самофінансування (забезпечення фінансовими ресурсами за рахунок власних коштів: нерозподілений прибуток, власний капітал тощо);

· стратегія фінансування за рахунок позикових коштів (короткострокові або довгострокові кредитні зобов’язання);

· стратегія сполучення забезпечення фінансовими ресурсами за рахунок власних і позикових коштів.

2. Стратегія накопичення і споживання передбачає прогнозування і обґрунтування оптимального співвідношення між розмірами доходів, які використовуються при формуванні цих двох фондів.

3. Стратегія кредитування передбачає способи отримання необхідних кредитів і пошук коштів на їх повернення. Кредитоспроможність підприємства є однією з властивостей його стабільного існування на ринку, а це вимагає виділення окремої стратегії, що міститиме способи і методи отримання кредитів, суми і графік погашення заборгованості.

4. Стратегія використання дивідендів передбачає оплату дивідендів (підвищення, зниження, припинення сплати дивідендів).

5. Стратегія фінансування інших функціональних стратегій та інвестиційних проектів передбачає обґрунтування виділення необхідних коштів на весь період їх здійснення. Ця стратегія відноситься до специфічного інвестиційного типу стратегій, яка через свою важливість виділена окремо.

Зручним інструментом розробки фінансової стратегії є матриця, запропонована Ж. Франшоном та І. Романе (рис. 3.9).

		Результат фінансової діяльності
		РФД << 0	РФД = 0	РФД >> 0
Результат господарської діяльності	РГД >> 0	Зона рівноваги
РГД = 0		Зона рівноваги
РГД << 0			Зона рівноваги

Рис. 3.9 – Матриця фінансової стратегії

Результат фінансової діяльності показує результат фінансових операцій, результат господарської діяльності – це грошові кошти після фінансування підприємства. Діагональ рівноваги розподіляє матрицю на дві основні зони: позитивних значень аналітичних показників, що передбачають створення ліквідних засобів, і від’ємних значень показників, що передбачають споживання ліквідних засобів. Підприємство може використовувати наявні засоби для фінансування, якщо знаходиться в зоні успіхів. При аналізі і виборі фінансової стратегії слід враховувати поріг можливостей: стратегію на майбутній період обирають тільки переміщаючись на одну з сусідніх клітин.

Стратегія управління персоналом. Стратегія управління персоналом розробляється з метою підвищення продуктивності праці і створення сприятливого психологічного клімату у підприємстві. Стратегія управління персоналом залежить від корпоративної та загальної конкурентної стратегій підприємства (табл. 3.3).

Основні стратегічні рішення стратегії управління кадровими ресурсами пов’язані з відбором, розставленням і просуванням персоналу; оцінкою персоналу; системою винагороди; формуванням трудових відносин; розвитком управління.Граничні полюси всіх можливих стратегій управління персоналом можна позначити термінами „створити” і „купити”, але підприємство може використовувати будь-яку стратегію, що знаходиться між ними.

Таблиця 3.3 – Стратегії управління кадровими ресурсами підприємства

1. Відбір, розставлення і просування кадрів. Стратегія, що реалізує принцип „створити”, засновується на навчанні, перенавчанні, підвищенні кваліфікації персоналу; створенні власних кадрів, управління кадровим резервом; укладання договорів з ведучими підприємствами на стажування. Стратегія, що реалізує принцип „купити”, передбачає залучення трудових ресурсів із зовнішніх джерел саме тієї якості, яка необхідна на кожному з рівнів управління.

2. Оцінка персоналу. В стратегії оцінки, орієнтованої на результат, важливим вважається тільки те, щоб кандидат на посаду відповідав встановленому набору показників, а фактори чи умови, які покращують чи погіршують його діяльність, принципового значення не мають. Стратегія оцінки, орієнтована на процес, намагається проникнути в обставини, які є частиною досягнення бажаних результатів.

3. Система винагороди. В межах цього елементу перед підприємством постає стратегічний вибір, пов’язаний зі створенням і використанням компенсаційної системи, орієнтованої на положення, або компенсаційної системи, орієнтованої на індивідуальний результат і ефективну діяльність в межах всього підприємства.

4. Розвиток менеджменту. За цим елементом існує вибір між неформальними (інтенсивними) та формальними (екстенсивними) програмами розвитку менеджменту.

Стратегічні вибори на наведеними елементами кадрової стратегії повинні бути узгоджені між собою, і у комплексі формують кадрову стратегію підприємства.

Читайте також:

1. Альтернативні стратегії за матрицею Мак-Кінсі.
2. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
3. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
4. Базові конкурентні стратегії Портера
5. Базові корпоративні стратегії
6. Базові стратегії і стратегічні альтернативи
7. Взаємозв'язок інноваційної стратегії з фазами життєвого циклу продукту
8. Взаємозв’язок стратегії розвитку персоналу та стратегії управління організації
9. Вибір наступальної стратегії
10. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.
11. Вибір стратегії
12. Вибір стратегії

Переглядів: 1254