• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Специфічні стратегії ризику

В окрему групу виділяються специфічні види стратегій, які мають ризиковий характер і призначені для управління діяльністю підприємства в умовах ризику або кризи: інноваційні, інвестиційні, стратегії управління ризиками та антикризові стратегії.

Інноваційна стратегія. Інноваційна стратегія – це комплекс стратегічних засобів з розробки і використання різних типів нововведень, які і забезпечують стратегічний розвиток підприємства.

До інноваційних стратегій відносяться:

1. Стратегія проведення досліджень і розробок, що виступає основою для всіх інших інноваційних стратегій: саме на проведених дослідженнях ґрунтуються інновації, які впроваджує підприємство. Кожне підприємство вирішує для себе: або користуватися послугами науково-дослідних організацій, або створювати власну розвинену підсистему НДДКР.

Результатом НДДКР є розробка проектів інновацій для підприємства. Для визначення перспективності нового проекту слід його оцінити з точки зору можливого успіху, а також з точки зору привабливості для підприємства. Ці два виміри утворюють матрицю оцінки нових проектів (рис. 3.10). Всі свої зусилля підприємство повинно спрямовувати на розвиток і впровадження проектів - „перлин”, розвивати проекти – „бруньки, що розпускаються”, і не витрачати марно свої зусилля на впровадження проектів – „програних справ”.

Рис. 3.10 – Матриця оцінки проектів підприємства

2. Стратегії товарних інновацій. Будь-який товар може володіти технічною та ринковою новизною. Залежно від співвідношення рівня новизни товару виділяють різні види нових товарів і відповідні різновиди маркетингових стратегій: принципово нові товари, нова товарна лінія, вдосконалення існуючих товарів, розширення товарної лінії, спрощені товари, репозиціоновані товари.

3. Стратегія технологічних інновацій. Прийняття рішення про перехід до нової технології або вдосконалення існуючої повинно базуватись на аналізі техніко-технологічного рівня виробництва, наприклад, на основі співставлення самої технології і рівня її освоєння на виробництві (рис. 3.11). Залежно від результатів аналізу розробляються або стратегії продовження використання існуючої технології („виграшне парі”), стратегії поліпшення використання існуючої технології („надійна готівка”), стратегії „зняття врожаю” („принада”) або відмови від використання, ліквідація технологічного процесу („загін для худоби”).

Рис. 3.11 – Портфель технологій (розробка фірми „Сімена”)

4. Стратегії організаційно-управлінських інновацій пов’язані з прийняттям стратегічних рішень щодо вдосконалення організації виробництва і управління на підприємства, вдосконалення організаційної структури підприємства, вдосконалення методів управління внутрішньоорганізаційними процесами тощо.

В загальному вигляді можна виділити інноваційні стратегії в залежності від „менеджерської поведінки” (класифікація К. Фрімана): традиційну, опортуністичну, імітаційну, наступальну і оборонну (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 – Модифікації інноваційної стратегії

Кожна інновація потребує значних інвестицій. Чим більш технологічною є інновація, тим більші загальні витрати потрібні для її створення та освоєння. Чим меншими будуть часові та витратні характеристики переходу до нововведень, тим стабільніше розвиватиметься підприємство.

Інвестиційна стратегія. Інвестиційна стратегія визначає напрямки вкладення коштів, обсяг засобів, що інвестуються, пріоритети інвестування.

Інвестиційна стратегія підприємства залежить від загальної корпоративної стратегії, конкурентної стратегії підприємства і визначає напрямки розподілу ресурсів між окремими товарами і ринками підприємства, окремими СЗГ, окремими функціональними зонами підприємства. Основними джерелами формування інвестиційних ресурсів виступають фінансові ресурси підприємства – зовнішні і внутрішні, власні і позикові.

Інтенсивність інвестицій у підприємстві залежить від кількості наявних фінансових ресурсів, що витрачаються на фінансування, а також від кількості пріоритетних напрямків, за якими здійснюється фінансування (товарів, СЗГ, функціональних зон тощо) (рис. 3.12).

Рис. 3.12 – Матриця інтенсивності інвестування фінансових ресурсів

Студенти повинні зрозуміти, що вибір стратегії інвестицій у підприємстві залежить від стратегії їх інтенсивності, а також від стадії життєвого циклу товарів підприємства, ринків його діяльності, стратегічних зон господарювання (СЗГ), що дозволяє обґрунтувати пріоритет для вкладення його коштів у ті або інші напрямки (рис. 3.13).

Рис. 3.13 – Матриця пріоритетності інвестиційних стратегій

Пріоритети у цій матриці визначаються від 1 (напрямки діяльності, що потребують негайних інвестицій у найбільших обсягах) до 5 (напрямки діяльності, в які недоцільно вкладати кошти).

Для визначення ранжування напрямків, що потребують фінансових вкладень, можна здійснювати їх попарне зіставлення (табл. 6.5). Якщо Фі>Фj, то Фі=2, Фj=0; якщо Фі=Фj, то Фі=1, Фj=1; якщо Фі<Фj, то Фі=0, Фj=2. За кожним напрямком сума балів сумується, пріоритетність напрямків для інвестування фінансових коштів визначається за сумою набраних балів.

Таблиця 3.5 – Попарне зіставлення напрямків фінансування за їх значущістю

Стратегія управління ризиками. Стратегія управління ризиками передбачає прийняття стратегічних рішень щодо використання тих або інших методів мінімізації ризиків, які впливають на діяльність підприємства.

Для вибору стратегії управління ризиками студентам пропонується використовувати матрицю, побудовану за двома параметрами: ступінь ризику і можливість його передбачення (рис. 3.14).

Рис. 3.14 – Матриця стратегій управління ризиками

Таблиця 3.6 – Сутність стратегій управління ризиками

Антикризові стратегії. Антикризові стратегії – це стратегії, що оптимізують поведінку підприємства в умовах спаду галузі, стійкого зниження основних показників діяльності підприємства, загрози банкрутства, і які включають комплекс заходів в області управління персоналом, фінансами, взаємовідносинами з групами підтримки, юридичних та інших заходів.

Студенти повинні відмітити, що антикризові стратегії підприємства можна поділити на 5 різновидів:

1. Стратегії збільшення надходжень грошових засобів. Найбільш дієвими засобами збільшення надходжень грошових коштів є: оптимізація або зменшення витрат; проведення реорганізації інвентарних запасів; отримання додаткових коштів від використання основних фондів; стягнення дебіторської заборгованості; розмежування виплат кредиторам за ступенем пріоритетності; зменшення обсягів капітальних вкладень; збільшення продажів.

2. Стратегії скорочення витрат (економії) включають здійснення оздоровлюючих заходів для припинення зниження прибутків. Існує п’ять різновидів цих стратегій: організаційні зміни; фінансовий контроль; зниження витрат; скорочення активів; створення прибутку.

3. Стратегії повороту засновуються на стратегіях скорочення витрат і включають зміни в загальних зусиллях зі збуту, перенацілюванні існуючих товарів і послуг з одночасною розробкою нових.

4. Стратегія кризового реінжинірингу передбачає не часткове поліпшення бізнес-процесів, а їх радикальну зміну. Проведення реінжинірингу є доцільним, якщо необхідно досягти швидкого покращення показників діяльності підприємства, як з його точки зору, так і з точки зору груп підтримки.

5. Стратегії виходу передбачають комплекс заходів з вилучення інвестицій або викупом підприємства у власників.

Читайте також:

1. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
2. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
3. Альтернативні стратегії за матрицею Мак-Кінсі.
4. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
5. Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання
6. Аналіз втрат від маркетингового ризику
7. Аналіз кредитного ризику банку
8. Аналіз невизначеності і ризику
9. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
10. Аналіз ризику можливих збитків
11. Аналіз ризику через моделювання.
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 1484