УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН ЗАХІДНИХ

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ др. пол. ХІХ ст.

Буржуазні реформи сприяли швидкому розвитку українських земель, поглибленню промислового перевороту, складанню товарно-грошових відносин.

Фабрично-заводське виробництво з використанням найманих робочих і різних машин, практично повністю витиснуло мануфактури.

Інтенсивно розвивалася вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна промисловість. На Україні добувалося від загальноросійського 70% вугілля, 50% залізної руди, 50% чавуну, 70% прокату. Україна стала вугільно-металургійною базою Російської імперії. Розвивалися традиційні промисловості - цукрова, борошномельна, горілочна. Великими заводчиками-монополістами стали вихідці із кріпаків: Терещенко, Харитоненко, Семеренко, Войтенко.

Однією з характерних рис розвитку українських земель другої половини ХІХ ст. став розвиток залізничної галузі. З 1865 р. функціонувала залізниця, що зв'язала всю Наддніпрянську Україну: Одеса - Балта. До кінця ХІХ ст. довжина залізниць становила 8400 км.

Розвиток промисловості викликало зростання міст і розвиток міського комунального господарства. В 80-х рр. були побудовані перші електростанції, налагоджувався телефонний зв'язок, з 1892 р. по вулицях Києва був пущений перший трамвай.

Українська промисловість носила колоніальний характер. Усього лише 15% заводів випускали готову продукцію, а інші - сировину й напівфабрикати, які вивозилися за межі України.

Поява промисловості привело до появи нових класів: буржуазії й пролетаріату. Буржуазія була інтернаціональна, пролетаріат, переважно, формувався з розорених селян. Життєвий рівень робітників був надзвичайно низький.

Земельні реформи 60-х рр. прискорили розпад натурального поміщицького й селянського господарства, а також, процес розшарування селянства. Серед селян виділяли 20% заможних, 30% середняків і 50% бідняків.

Якщо для Лівобережної й Слобідської України характерний промисловий розвиток, то Правобережна Україна характеризувалася розвитком товарного сільського господарства. 90% виробленої пшениці йшло на експорт.

Порівняно з Наддніпрянщиною, економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний характер. Економічний стан господарства та його колоніальний характер. Галузева спеціалізація.

Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих частин самої імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.

Господарство Західної України було аграрним. Земля оставалася у власності австрійських поміщиків, яким було байдуже щодо до розвитку українських земель. Промисловість залишалася відсталою, з надзвичайно низькими темпами розвитку. Провідними галузями були добувна та переробна. Нафтодобувна, деревообробна, харчова промисловість. Важкої промисловості майже не існувало. В промисловості панував іноземний капітал. Порівняно з російськими українськими землями, економіка Західної України була відсталою. Економіка носила яскраво виражений колоніальний характер. Соціальна структура населення. Буржуазія та пролетаріат були практично відсутні, що негативно впливало на загальний соціально-економічний розвиток всього регіону.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СКАСУВАННЯ КРІПОСНОГО ПРАВА	\|	АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.