Загальна характеристика демографічних процесів в світі

Відомо, що переважна більшість народів світу зараз живе в моногамних сім`ях. Проте у ряді мусульманських країн Східної Азії та Африки допускається полігамія, а в деяких невеликих народів Індії й Непалу, а також у гарибів Центральної Америки – поліандрія. В останні роки кількість полігамних шлюбів у світі скорочується.

У світі в цілому чоловіки вступають у шлюб у віці 25-29 років, жінки – 20-24. Однак в окремих країнах шлюбний вік сильно варіює. Мінімальний вік у всіх країнах регулюється законом (Іспанія: чоловіки – 14, жінки – 12 років, тоді як у деяких країнах Європи – 21 і 18 відповідно). На півдні статеве дозрівання відбувається раніше, ніж у помірному і холодному кліматі. Дуже рано вступають до шлюбу дівчата в Індії, Пакистані, Бангладеш. В останні роки відзначено тенденцію до зменшення ранніх шлюбів і скорочення кількості пізніх.

Частина людей, які не вступають до шлюбу, коливається в різних країнах (від 1-2 до 10-12% і лише зрідка досягає 20% і більше). Це пояснюється диспропорцією статей, релігійними та соціально-економічними причинами. В ряді країн Європи цей показник досягає 10%, Азії та Африці – нижчий 5%. Чоловіків, які не вступають до шлюбу, менше, ніж жінок. Найвищий рівень шлюбності в Європі, в Болгарії: чоловіків – 750 на 1000 у віці 15 років і старше ; у жінок – 737. Суттєво впливають на показник шлюбності розлучення. В повоєнний період їх кількість у більшості країн світу значно збільшилась і продовжує зростати. На сьогодні вона досягла в деяких країнах 50%. Статистика свідчить, що серед розлучених пар від 1/3 до 2/3 – бездітні.

Структура родини в різних країнах також різна. Якщо в Європі переважають малі родини, то в країнах, що розвиваються, – великі. Середній розмір родини в країнах Європи і США мінімальний – від 2,6 до 2,9 чоловік в Європі до 3,1 – в США, у країнах, що розвиваються, майже у 2 рази вищий.

Виділяють два типи вікової структури. До першого відносяться більшість країн, що розвиваються, з високою народжуваністю і смертністю і порівняно низькою середньою тривалістю життя. В цих країнах дуже велика частка дітей до 14 років і невеликий відсоток людей, старших за 60 років. До другого типу відносяться більшість розвинутих країн з невисокою народжуваністю, порівняно низькою загальною смертністю і високою середньою тривалістю життя.

Частка дітей у країнах Азії, Африки й Латинської Америки перевищує 40, а іноді й 50%, тоді як у Європейських країнах вона коливається від 20 до 30%. Частка людей репродуктивного віку (19-59 років) максимальна в Японії (65%), у більшості країн Європи, у США і Канаді (60-63%). Високий відсоток дітей і людей похилого віку створює низку економічних, соціальних, медичних проблем, гальмує підвищення

життєвого рівня населення у зв`язку з великими витратами на виховання дітей і забезпечення людей похилого віку.

Важливим показником є також "демографічне навантаження" – загальне співвідношення кількості дітей і людей похилого віку до кількості людей репродуктивного віку. Цей показник у країнах Азії, Африки і Латинської Америки складає 680 дітей на 1000 чоловіків репродуктивного віку, похилого віку у цих країнах – близько 115 чоловік на 1000. За розрахунками фахівців ООН, частка людей похилого віку продовжує зростати і до кінця ХХ сторіччя в середньому по світу перевищуватиме 20%. У сільській місцевості у зв`язку з відтоком молоді у місто частка людей похилого віку більша. Міське населення характеризується тим, що має більший відсоток людей репродуктивного віку.

Великий вплив на статевий склад населення мають результати воєн, міграції та інше. Загалом чисельність чоловіків на Землі дещо перевищує чисельність жінок. В 101 країні світу більше жінок, частка чоловіків складає 48,2%, у 84 – чоловіків 50,9%, і в 24 – чоловіків і жінок приблизно порівну. Суттєво відрізняється за статевим складом населення у сільській і міській місцевостях. У розвинутих країнах у сільській місцевості більше чоловіків, оскільки сільське господарство високомеханізоване і його обслуговують чоловіки, а частина жінок перебирається у місто, де працює в сфері послуг. У більшості країн, що розвиваються, навпаки: швидко зростаючі міста приваблюють мігрантів, здебільшого чоловіків. Можливості працевлаштування жінок малі, тому їх ручна праця використовується в маломеханізованому сільському господарстві.

За повоєнні 50 років, як свідчить статистика, у світі на кожні 100 дівчаток народжувалось 104-107 хлопчиків. Однак вища смертність хлопчиків порівняно з дівчатками призводить до того, що у віці 15-20 років співвідношення статей близько 1:1. Другий важливий фактор – висока середня тривалість життя жінок, особливо в розвинутих країнах світу, тут жінок похилого віку більше, ніж чоловіків. У США чоловіки, яким минуло 60 років, складають 13,8% від реальної чисельності населення, жінки – 18%, у Франції відповідно 14,5 і 20,5%. Тільки в Бангладеш, Індії, Китаї, Пакистані, де жінки живуть на 0,5-2,2 року менше чоловіків, жінок менше. Тут відзначено значне збільшення хлопчиків серед народжених. До останнього часу про диспропорцію статей у різних народів остаточно не вивчено.

Сучасна наука має досить переконливі дані про наявність суттєвих фізіологічних і психологічних різниць в організмі чоловіка й жінки. Дані показують, що чоловіки перевищують жінок за швидкістю та координацією рухів, орієнтацією в просторі та розумінням механічних процесів, за матеріальними міркуваннями і висновками. Жінки переважають чоловіків за спритністю рук, швидкістю сприйняття, пам'яттю, швидкістю мови та іншими мовними навичками. Серед особистісних рис у чоловіків значніше виражена агресивність, мотив руху, емоційна стабільність, а в жінок – соціальна орієнтація.

Характер міграційних процесів у повоєнний період суттєво змінився. Раніше на нього значно впливали економічні фактори. Сьогодні до них приєдналися і політичні. Іноді міграції пов'язані з національними й релігійними причинами. Як і раніше, важливе значення має рух населення із села в місто в зв'язку з продовженням урбанізації. Масового характеру набувають переселення людей у зв'язку з воєнними конфліктами і повернення назад після припинення воєнних дій. У країнах традиційної міграції (Австралія, Канада, Нова Зеландія, США) після другої світової війни був прийнятий ряд законів, які гальмують еміграцію. Пов’язаний з науково-технічним прогресом новий вид міграції – утрачення мозку. Великих успіхів у цьому промислі досягли США. Набув розповсюдження і ще один вид міграції – переселення у розвинуті країни кваліфікованих робітників з менш розвинутих країн. У США крім міграції з Європи та інших частин світу, характерною стала сезонна міграція мексиканців, пуерторіканців та інших латиноамериканців.

Дуже строкату картину являють собою сучасні внутрішньодержавні міграції. Значно рухливіше населення в США, де 30% людей живуть не там, де народились. Тут продовжується заселення заходу і південного заходу країни. Заселення відбувається за рахунок припливу населення у міста, переселення негрів з півдня на північ у пошуках роботи.

На сьогодні на Землі всі основні, придатні для життя території заселені. Триває освоєння тих територій, які раніше вважалися непридатними для життя. Цьому сприяє науково-технічний прогрес і використання нових джерел енергії, які дозволяють змінити природне середовище у потрібному для людини напрямі. На земній кулі населення розміщено вкрай нерівномірно. Поряд з великими густонаселеними районами з населенням понад 1000 чоловік на 1 км² зустрічаються цілком неосвоєні райони. 4/5 людства проживає в низовинах, на них припадає всього 27,8% усієї суші. Простежується тяжіння населення розміщуватись ближче до моря. Дослідження показують, що у прибережній зоні проживає понад 30% населення Землі. Густота тут у 2,9 рази вища, ніж в інших регіонах. З 26 міст з населенням понад 5 млн. чоловік у цій зоні розташовано 21.

Найбільшу густоту населення має Європа (Нідерланди – 352 чоловіки на 1 км²,

Бельгія – 323, Німеччина – 240, Англія – 228). Мало заселені тільки скандинавські країни, Фінляндія та гірські райони Європи. У деяких районах із стародавньою культурою вирощування рису густота населення досягає 1300 чоловік на 1 км², тоді як на решті території Єгипту вона менша 1 чоловік на 1 км². Дуже низька густота населення в Австралії і Новій Гвінеї. Так, в Австралії в середньому вона складає 2 чоловіки на 1 км². При цьому частина території майже безлюдна.

Урбанізація – соціальний демографічний процес, який полягає у зростанні чисельності міського населення. Цей історичний процес пов'язаний з підвищенням ролі міста в житті суспільства, з концентрацією та інтенсифікацією техногенних функцій, з розповсюдженням міського способу життя, зменшенням аграрної діяльності. Якщо на початку ХХІ сторіччя у містах проживало 10% населення Землі, то в 1940 році – 25, у 1950 – 29, у 1983 – 40,5, у 1993 – 48,2%. На сьогодні в 89 країнах з 230 рівень міського населення перевищує 50%.

Таким чином, виник новий науковий напрям в екології – містобудівна екологія як один із розділів соціальної екології, яка безпосередньо пов'язана з екологією людини. Предметом містобудівної екології є вивчення системи "Людина – навколишнє середовище на урбанізованій території" при розгляді її в архітектурному аспекті. Оцінка стану навколишнього міського середовища включає: аналіз сучасного стану, прогноз можливих змін (у розрахунковий строк) та висновок щодо характеру змін стану навколишнього середовища в ретроспективному плані (в результаті діяльності міста), визначення динаміки й закономірностей цих змін та їх впливу на здоров’я людини. При аналізі та оцінці навколишнього середовища враховують: клімат і мікроклімат, забрудненість повітряного басейну, санітарно-гігієнічний стан водних ресурсів і грунтів, стан геологічного середовища та його порушення, вплив фізичних факторів на навколишнє середовище (шум, вібрація, електромагнітні поля, температурне поле, рівень радіації та ін.), озеленення територій.

Екологічні проблеми міста не торкаються питання екології внутрішнього середовища помешкань. Це завдання екології архітектурної, яка тільки починає робити перші кроки. Її завдання - оптимізація внутрішнього середовища помешкань з метою покращання умов життєдіяльності людини. На превеликий жаль, штучне довкілля людини (робоче місце й оселя) у більшості випадків не тільки не захищає її від несприятливих факторів середовища, а дуже часто стає серйозним хронічним фактором небезпеки. Сучасна людини на 90% часу проводить у закритому просторі (оселя, офіс, метро і ін.).

В останні роки в США з’явився термін "синдром великого будинку" (sick-building

syndrome). Люди, які працюють у таких будинках, скаржаться на нудоту, запаморочення, носові кровотечі, головний біль, різь в очах і загальне нездужання. Найчастіше це пов’язано із забрудненням у таких будинках повітря токсичними речовинами (інколи в 100 раз вище за норму) при поганій вентиляції та від паління. У таких будинках вміст радіоактивного родону різко зростає. Серйозну небезпеку являють собою пари копіювальних апаратів, азбестові покриття, килими, шпалери, миючі засоби, які містять пари формальдегіду (викликають нудоту, висипку та ін.) За оцінкою американських експертів, близько 30% службових будинків можна вважати "хворими", оскільки більш ніж 20% службовців відчувають у них дискомфорт, який зникає після залишення будинку.

Наукові дослідження в цій галузі поклали початок новому науковому напрямку -баубіології, основні завдання якої полягають у вивченні: 1) впливу архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування знань при будівництві нових будинків ("здорових") та створенні нових робочих місць; 2) механізмів цілісної взаємодії життя і живого оточення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 4 Екологія світових людських популяцій Населення на порозі ХХІ сторіччя	\|	Екологічні закони і проблеми на сучасному етапі розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.