Погода та небезпечні погодні явища

Отже, майже вся територія України розташована в помірному кліматичному поясі (через її значні розміри, віддаленість від океанів та ряд інших факторів відчувається різна «континентальність»), лише крайня південна її частина – у субтропічному (середземноморському) кліматичному поясі. Для них характерні різноманітні погодні умови, що виражаються в різних температурних режимах, атмосферних тисках, вітрах, хмарності, вологості повітря та опадах. Температурний режим в Україні змінюється як з півночі на південь (кут падіння сонячної радіації влітку), так і з заходу на схід (циркуляція атмосфери взимку), кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід.

Хоча майже на всій території України переважає помірний континентальний клімат (крім крайньої південної частини), її територія характеризується досить значними кліматичними відмінностями. Віддаленість від океанів та континентального Сибіру, рівнинність території визначають клімат України: він в умовах даної географічної широти змінюється залежно положення певного регіону, від слабко континентального на заході та північному заході до середньоконтинентального на сході та південному сході. Лише вузька крайня південно-східна смуга Криму характеризується рисами субтропічного клімату.

Загальна характеристика клімату України

Отже, значна кількість сумарної сонячної радіації та додатний радіаційний баланс визначають температурні умови на території України, особливо влітку. В зимовий період року переміщення повітряних мас переважно із заходу впливає на температуру та на кількість опадів. Особливості підстилаючої поверхні зумовлюють трансформацію (зміну) властивостей повітря та перерозподіляють тепло і вологу.

Значну роль у формуванні клімату відіграє температурний режим, який в Україні характеризується значними коливаннями. Про ці коливання свідчать такі показники:

Температури повітря найхолоднішого місяця (січня) майже повсюдно (крім Південного берега Криму) від’ємні (-2...7,5⁰С); найтеплішого (липня) — становлять +7,5...+22⁰С. Середня тривалість безморозного періоду коливається від 260-270 днів у південній частині Криму до 170 днів на північному сході. Спостерігаються суттєві відхилення від середньорічних температур. Абсолютні максимуми температур сягають +36...+42⁰С влітку та +6...+18⁰С взимку, абсолютні мінімуми — -30⁰С на півдні - 40⁰С на сході.

Температурний режим як влітку, так взимку, а також у весняний та осінній періоди суттєво змінюється в територіальному відношенні. Періоди, коли середня температура повітря перевищує 20⁰С на півдні тривають до 3 місяців. Але вони практично відсутні на заході та півночі. Періоди морозів з середньою температурою повітря нижче 0⁰С здебільшого коливаються від 2 місяців на півдні до 5 місяців на північному сході України.

Важливим чинником, що впливає на кліматичну ситуацію в Україні, є атмосферний тиск. Антициклони, що характеризуються підвищеним тиском, у літній час формують теплу безхмарну погоду із значними амплітудами температури в денний та нічний час. Узимку антициклони призводять до пониження температури. Циклони характеризуються низьким тиском, який супроводжується випаданням опадів (дощу і снігу).

На формування територіальних особливостей вітрового режиму, крім внутрішніх регіональних чинників, впливають прилеглі та більш віддалені регіони, в яких формуються різні баричні утворення. Особливо значним, зокрема в холодний період, є вплив сибірського антициклону. Він своїм західним крилом охоплює Україну, часто поширюючись поза межі її західних кордонів. Найбільш інтенсивно він проявляється на півдні, особливо на південному сході. Сибірський антициклон характеризується підвищеним тиском; він формує в Україні два райони з різними напрямками вітрів. Ці райони розділяє вісь, що проходить у північно-східному напрямку приблизно лінією Кишинів-Дніпропетровськ-Луганськ. На південь від цієї осі дмуть (з жовтня по травень) східні та північно-східні вітри. На північ від неї переважають вітри південних напрямків, зокрема власне південного і південно-західного.

Слід зазначити, що названа вісь вітрового розподілу формує також впродовж тривалого часу (семи місяців: з жовтня по квітень) відмінні на півночі та півдні особливості багатьох складових елементів клімату — температури, опадів, повітряного тиску тощо.

Причому особливо значними є різниця між показниками річної швидкості вітру, які в південних областях України становлять в середньому 5,3 м/сек.: в Очакові (Миколаївська обл.) — 5,3 м/сек., Маріуполі (Донецька обл.) — 5,2 м/сек., тоді як вздовж усієї центральної і західної смуги України річна швидкість вітру значно менша: у Львові — 3,3 м/сек., Тернополі — 3,2 м/сек., Вінниці — 3,4 м/сек., Білій Церкві — 4,2 м/сек., Полтаві — 4,4 м/сек., Харкові — 2,7 м/сек. Що стосується північних (крім північно-західних) регіонів, то річна швидкість вітру тут приблизно така, як у центральній частині України (Київ — 4 м/сек., Чернігів — 3,7 м/сек., Шостка (Сумська обл.) — 3,8 м / сек.).

Найбільша швидкість вітру спостерігається в холодний період (грудень-квітень). У теплий період швидкість вітру майже щодо всієї території України на 15-30 % нижча. Виняток становить лише рівнинна територія Закарпаття, де мінімальна сила вітру має місце протягом листопада-січня, тобто в холодну пору року. Число штилів (в днях) коливається в Україні впродовж року в межах 11 (Одеса) — 43 (Хуст). Штилі здебільшого спостерігаються в теплий, зокрема і літній період.

В Україні переважають вітри невеликої швидкості 2-5 м/сек. Ймовірність таких вітрів коливається в межах 35-77 %; серед окремих місяців не спостерігається значне відхилення серед наведених величин. Меншою є ймовірність вітрів швидкістю 6-10 м/сек. На заході вона становить 10-20 %, на сході — 20-30 % і на півдні — 10-40%.

У зимовий період у результаті контрастів температури між північними і південними районами сила вітрів зростає і сягає 5-8,5 м/сек. Улітку сила вітрів зменшується. Середня річна швидкість вітрів над територією України становить 3-4 м/сек., в тому числі на південному сході і на північному заході — 5-6 м/сек. З місцевих вітрів у приморських районах дмуть берегові (1-3 м/с) і морські (3-5 м/с) фени в Кримських горах.

В Україні мають місце суттєві територіальні відмінності за показниками середньої місячної та річної абсолютної вологості повітря. Причому на просторові відмінності в названих показниках накладається їх диференціація залежно від конкретних місяців року. Але найбільш високі значення абсолютної вологості повітря повсюдно спостерігаються в теплий період, зокрема в чотири найтепліші місяці — травень-серпень. На абсолютну вологість повітря суттєво впливає висота певної території над рівнем моря; при зростанні названої висоти абсолютна вологість повітря зменшується.

Відносна вологість повітря визначається станціями у різний час доби. Але найбільш значний інтерес мають відповідні показники зосереджені о 13 годині, оскільки вони певною мірою враховують найінтенсивніше денне випаровування. Найбільша відносна вологість повітря спостерігається в грудні-лютому, впродовж даного періоду ця вологість становить 82-90 %. Найнижча відносна вологість повітря має місце в травні: на південному сході вона досягає 40-45 %, на північному сході — близько 55 %. У прибережних районах Чорного та Азовського морів найнижча відносна вологість повітря буває в липні. Відносна вологість повітря нижче 30 % зумовлює формування суховіїв.

Значний вплив на кліматичний режим України та його територіальну диференціацію має кількість випадання опадів, так і їх розподіл за регіонами, а також місяцями і порами року. Найбільше опадів випадає у Карпатах (до 1600 мм на рік) та у Криму (800-1150 мм). На решті території цей показник коливається від 700-750 мм на заході до 300-350 мм на південному сході. Такий розподіл опадів є наслідком панування у південно-східних районах антициклонів, що приходять зі сходу, а у північно-західних районах - циклонів атлантичного походження. У посушливі роки кількість опадів значно знижується: у прибережних районах Азовського й Чорного морів — до 100 мм, у степових — до 150-200 мм, у лісостепу— до 250-350 мм.

Переважна більшість опадів в Україні припадає на теплий період (квітень-жовтень). У холодний період (листопад-березень) їх випадає значно менше. Наприклад, у Чопі (Закарпатська область) кількість опадів за холодний і теплий період відповідно становить 445 і 665 мм, Львові — 171 і 489 мм, Тернополі — 149 і 464 мм, Вінниці — 123 і 353 мм, Черкасах — 134 і 378 мм, Полтаві — 149 і 332 мм, Харкові — 170 і 352. Виняток становить лише обмежена територія Південного берега Криму зі середземноморським кліматом, де в холодну пору випадає більше опадів (наприклад, у Ялті 292 мм), ніж у теплу пору (253 мм).

Важливим показником, що впливає на сільськогосподарське виробництво, особливо землеробство більш засушливих південних і південно-східних степових районів, є сніговий покрив: його тривалість, висота, час появи і танення. Адже сніговий покрив є важливим джерелом поповнення вологи ґрунтів.

Висота снігового покриву в Україні є найбільшою в гірських районах, особливо в Карпатах. Так, у високогірних районах Івано-Франківської і Закарпатської областей товщина снігового покриву становить 30-40 см, при середній з найбільших декадних висот за зиму 40-55 см. Словом, у гірських умовах товщина снігового покриву підпорядковується вертикальній зональності.

У рівнинних районах України максимальна висота снігового покриву спостерігається на півночі і заході. Наприклад, у Комарно і Ходорові (Львівська область) середні з найбільших декадних висот снігового покриву за зиму відповідно становлять 17 і 19 см. У північних районах Чернігівської області середня з найбільших декадних висот за зиму досягає 38-42 см.

На південному сході України середня з найбільших декадних висот за зиму є мінімальною і коливається в межах 13-31 см, у тому числі у Луганську ця величина становить 14 см. Товщина снігового покриву у південних районах України зростає із заходу на схід: середня з найбільших декадних висот за зиму в Ізмаїлі, наприклад, дорівнює лише 6 см, тоді як у місті Маріуполі — 13 см. Практично безсніжним є Південний берег Криму, досить рідко бувають сніжні зими в Закарпатській низовині.

З півночі на південь і із заходу на схід зменшується тривалість снігового покриву.

В Україні закономірно змінюються пори року, які називають кліматичними сезонами. Для них характерні свої типи погоди, що залежать, зокрема, від інтенсивності сонячного випромінювання, атмосферної циркуляції, стану земної поверхні.

Зима. Взимку головну роль у формуванні погоди відіграє атмосферна циркуляція. Вплив сонячної радіації зменшується, що пояснюється малою висотою Сонця над горизонтом, невеликою тривалістю дня, значною хмарністю. Тривалість зими в Україні змінюється в широких межах. На північному сході зима триває майже вдвічі довше (120-130 днів), ніж на південному заході (55-75 днів). Зимовій погоді загалом притаманні велика кількість похмурих днів, часті опади, тумани, ожеледь. Кількість опадів порівняно з іншими порами року невелика, але вони досить тривалі, переважно у вигляді дощу та снігу. Важливою ознакою холодного сезону є сніговий покрив, тривалість якого в різних частинах країни різна.

Весна в Україні здебільшого починається раптово. Збільшення кута падіння променів Сонця і тривалості дня призводять до загального потепління. Рух повітря в горизонтальному напрямку послаблюється, адже зменшуються температурні коливання між морем і суходолом. Навесні атмосферні процеси поступово переходять від зимових до літніх. Тому погодні умови першої половини весни надзвичайно різноманітні: різко коливається температура, буває то сухо, то дуже дощить. У другій половині весни температура підвищується, рідше бувають тумани і сильні вітри. Земна поверхня значно прогрівається, що сприяє розвиткові хмарності та посиленню грозової діяльності. У цей час спостерігаються пізні приморозки, які є надзвичайно шкідливими для теплолюбних сільськогосподарських культур.

Впродовж теплої літньоїпори в Україні активізуються впливи західних повітряних мас — як вологих (переважно в першу частину літа), так і сухих (з другої половини літа; посилення впливу Азорського максимуму). В червні і липні випадають максимальні місячні суми опадів; їх кількість у серпні зменшується (протягом серпня спостерігається, як правило, суха безхмарна погода з високою температурою). Але протягом літа можливі тривалі бездощові періоди, особливо в південно-східній частині України, що зумовлює формування ґрунтових і атмосферних посух.

Осіньхарактеризується поступовим зниженням температури; поволі активізується вплив Сибірського антициклону, який витісняє з України більш вологі західні повітряні маси. Настає відносно довга і тепла осінь („бабине літо”), яка завершується, особливо на заході, тривалими дрібними дощами та холодними осінніми туманами. Вже з другої половини вересня починаються нічні приморозки, кількість та інтенсивність яких поступово збільшується. Іноді настає короткочасне повернення тепла, коли температура повітря в жовтні підвищується до +20…25С. Загалом восени температура повітря знижується швидко – на 5-7С за місяць. Наприкінці листопада з’являється сніговий покрив.

Небезпечні, або стихійні, погодні явища.Це атмосферні явища, що за своїми кількісними значеннями, інтенсивністю та районами поширення завдають значних збитків господарству та населенню. Вони формуються під впливом атмосферної циркуляції, на яку значно впливає і рельєф території. До небезпечних метеорологічних явищ, що бувають в Україні, належать хуртовини, снігопад, льодяний дощ, ожеледь, густий туман, вітер, дощ, шквал, злива, гроза, град, пилова буря, посухи, суховії та ін. Зазвичай небезпечні погодні явища поєднуються: зливи супроводжуються градом із грозою і шквальним вітром, хуртовини – сильним вітром та погіршенням видимості, а льодяний дощ завершується утворенням ожеледі.

Значних збитків господарству завдають посухи, суховії та пилові бурі. Посуха настає за умов, коли за підвищеної температури повітря теплої пори року тривалий час немає опадів. При цьому вичерпуються запаси вологи в ґрунті, створюються несприятливі умови для розвитку рослин, через що різко знижується або гине врожай сільськогосподарських культур. Посухи, що охоплюють понад 50% території України, трапляються 1 раз на 10-12 років, Однак ті, що охоплюють до 10% площі, бувають кожні 2 роки. Найчастіше посухи охоплюють південні області України і північну частину Криму. Для цього регіону характерні затяжні посухи, коли весняна сухість переходить у літню і триває кілька місяців.

У східних (Донецька, Луганська обл.) і південних районах України (Миколаївська, Дніпропетровська, Херсонська області та АР Крим) спостерігається найбільше число днів (15-23) з суховіями – сухими і спекотними вітрами, які порушують водний баланс рослин. Швидкість вітру під час суховіїв перевищує 5 м/сек. Вони починаються з другої половини весни і дмуть включно до вересня. Територіальне неспівпадання районів, де бувають більші атмосферні посухи, з місцями тривалих періодів із суховіями, пояснюється тим, що суховії зароджуються за межами території на сході і лише крайнім західним крилом охоплюють Україну. Створення лісозахисних смуг та деякі додаткові технічні заходи можуть знижувати негативний вплив суховіїв

На півдні України (Запорізька, Херсонська, Одеська, Донецька, Луганська області) з весни і до початку осені бувають бурі(впродовж жовтня-лютого вони зустрічаються рідко). Швидкість вітру під час пилових бур становить понад 10 м. Середня річна їх тривалість становить 10-12 днів, рідко 20 днів. У повітря, іноді на висоту до 1 км, піднімається велика кількість дрібних пилових частин, таким чином з полів можуть виноситись значні шари розораних земель, що значно знижує родючість грунтів. При бурях підвищується температура повітря, понижується видимість.

Стихійними явищами переважно теплого періоду року є зливи, грози і град, які супроводжуються сильними поривчастими вітрами – шквалами. Вони формуються під час проходження холодних атмосферних фронтів або коли приземні шари повітря значно прогріваються і починають стрімко підніматися. Ці стихійні явища характерні для всієї території України, але найчастіше вони бувають в південних та південно-східних посушливих районах України, а також у Карпатах та Криму. Тривалі зливи, особливо у гірських районах, спричиняють катастрофічні паводки на річках, град пошкоджує посіви сільськогосподарських культур, а шквали взагалі руйнують все на своєму шляху: лінії електропередач, дороги, мости, житлові будинки тощо.

Холодної пори року найнебезпечнішими метеорологічними явищами є хуртовини – перенесення снігу вітром над земною поверхнею. Вони завдають значної шкоди озимим сільськогосподарським культурам, порушують роботу транспорту, ліній електропередач, зв’язку тощо.

До стихійних явищ холодного періоду року належить ожеледь - шар щільного льоду, що утворюється на поверхні землі та на предметах унаслідок намерзання переохолоджених краплинок дощу, мряки, туману. Ожеледь порушує нормальну роботу транспорту і зв’язку, завдає великих незручностей пішоходам.

Небезпечним явищем погоди, що спостерігається на території України протягом року, є туман. Він утворюється внаслідок підвищення відносної вологості повітря і насичення його водяною парою.

Переважання туманів повсюдно спостерігається в холодний період. В Ужгороді, наприклад, відношення числа днів з туманом у холодний і теплий періоди становить як 33:4, Чернівцях — як 52:11, Овручі — 44:10, Одесі — 57:13, Чернігові — 57:12, Полтаві — 60:10, Харкові — 42:12, Луганську - 55:19.

Територіальний аналіз кількості днів з туманом дозволяє зробити висновок, що максимальні їх величини припадають на південно-східну частину — Донбас. Особливо виділяється в цьому відношенні підвищений Донецький кряж, де кількість днів з туманом досягає 90-95 (і часто навіть перевищує 115).

Метеорологічна служба в Україні. Спостереження за погодно-кліматичними умовами є важливою складовою національної неінформаційної системи. Аналіз результатів метеорологічних спостережень дає змогу накопичувати дані про погодні та кліматичні показники, давати оцінку і прогноз небезпечній ситуації загалом в Україні, а також в її окремих регіонах.

В Україні діє мережа метеорологічних станцій (299) і постів (999) (всього 1298), основне призначення яких – проведення систематичних спостережень за станом атмосфери, а також іншими компонентами природи та за рівнем забруднення довкілля. Матеріали спостережень збирають кожні 3 години і передають у бюро погоди. За отриманими даними складають синоптичні карти.

Найгустіше розміщені станції і пости в Українських Карпатах особливо в північно-західній їх частині, на Львівщині, вприкарпатській території Івано-Франківської і Чернівецької областей, центральній частині Придніпров’я і на Донбасі. Полісся, центральний регіон Поділля, а також північне Причорномор’я і Приазов’я охоплені метеорологічними станціями і постами значно гірше. Наприклад, у Львівській області нараховується 145 метеостанцій і постів, в Івано-Франківській області — 70, у Кіровоградській, Київській і Черкаській областях — 141, у Полтавській області — 124, у Харківській області — 92, в Донецькій і Луганській областях — 101 станції і пости. Між тим у поліських Волинській і Рівненській обл. зосереджено лиш відповідно 13 і 11 станцій і постів. Зрозуміло, що матеріали густої мережі метеостанцій і постів дозволяють детальніше вивчати кліматичну обстановку в Україні та її регіонах і одержувати більш достовірні висновки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні кліматотвірні чинники та їх вплив на клімат України	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.