Структура видавництв

За радянських часів існувала обов’язкова схема, за якою створювалися і діяли усі видавництва. “Положення щодо структури видавництв, перелік обов’язкових структурних підрозділів та їх штатних одиниць затверджувалися відповідним центральним відомством і були обов’язковим для виконання на місцях [164, с. 37]”. Причиною цього був жорсткий контроль тоталітарної системи, яка розглядала видавничу справу як важливу ділянку ідеологічної роботи.

За умов ринкової економіки такої обов’язковості не існує. Кожне підприємство, в залежності від масштабів і напрямків діяльності, самостійно затверджує кількість підрозділів та штатний розклад. У світі практично немає жодної фірми, структура якої була б аналогічною іншій, проте є кілька характерних форм, що охоплюють майже усю різноманітність організаційних схем видавництв.

виділяють три типових структури – радянську, західноєвропейську та американську.

Основною характеристикою структури видавництва радянського типу є велика кількість зайвих і не виправданих у ринкових умовах підрозділів. Передусім, це загальний та плановий відділи, бібліотека, архів, експедиція та редакційна і художня ради при директорі. У структурі радянського видавництва передбачалося чимало штатних одиниць на контрольних та керівних посадах, які не брали участі у процесі творення і розповсюдження книги. Натомість бракувало якщо не відділів, то хоча би посади менеджера та маркетолога.

Видавництва західного та американського типів зорієнтовані на прибуток і працюють на основі менеджменту та маркетингових досліджень. Їх штатний розклад не є чітко визначеним. Як правило, до роботи над кожним проектом залучаються позаштатні фахівці. Кількість структурних підрозділів теж може коливатися, залежно від типології видавництва. Однак, на відміну від радянських зразків, структура західних та американських видавництв не переобтяжена зайвими відділами і посадами. Незалежно від наявності відповідних відділів, основними ділянками роботи є редакція, виробництво, маркетинг та комерційний напрямок.

Рис. 1.1. Схематична структура видавництва “Факт

Тематика:

Розмаїття жанрово-тематичної палітри книжкового ринку може свідчити про демократизацію суспільства

За тоталітарної системи у Радянському Союзі був чітко визначений перелік тем, з якими працювали видавництва: твори основоположників марксизму-ленінізму, партійна та суспільно-політична література; підручники і методична література для вчителів; сільськогосподарські та агротехнічні видання; технічні книги; масова політична і професійна література; художні видання (особливо ті, які розвивають актуальні політичні теми і спрямовані проти буржуазних впливів, міщанства, занепадництва); військова, спортивна література; медична; природознавча література; дитячі, юнацькі та комсомольські видання; науково-популярна книга, пов’язана із завданням соціалістичної реконструкції господарства країни.

журналістську версію тематичного розмаїттявітчизняного книжкового ринку пропонує К. Родик. Він класифікує продукцію видавництв за такими тематичними серіями: “Вершини” (класика світової літератури), “Хрестоматія” (вітчизняна класика), “Красне письменство” (сучасна проза), “Голос душі” (поезія), “Софія” (філософія, психологія, соціологія), “Я єсмь” (вітчизняна культурологія), “Минувшина” (історія), “Постаті” (біографії, мемуаристика), “Політлікнеп” (політика, політологія), “Дитяче свято”, “Світ мистецтва”, “Візитівка” (туризм, краєзнавство, дорожні нотатки), “Успіх” (бізнес, фінанси, спеціальна підготовка), “Швидка допомога” (практичні посібники, порадники, довідники), “Слово” (енциклопедії, словники), “Калейдоскоп” (книжки іншої тематики)

Ще з 1985 р., у період так званої перебудови, розпочалася торгівля виданнями й перевиданнями творів заборонених раніше українських авторів, а також виданнями української діаспори. Популярністю користувалися книжки В. Барки, Д. Донцова, І. Огієнка, У. Самчука, Б. Лепкого, Н. Полонської-Василенко, І. Багряного, Є. Маланюка, В. Винниченка

Кінець 80-х середина 90-х — популярність завоювали твори історичного спрямування, що розповідали про недавню українську минувшину, відкривали правду про сталінізм, тоталітаризм та перебудову.

Середина 90-х років минулого сторіччя відзначається значним попитом українського пересічного читача і на так звану “легку” літературу. Спочатку читач цікавився американським та англійським детективом, згодом – російським. Загострення видавничої кризи в Україні призвело до того, що саме у цей час у тематичному розподілі вітчизняного книговидання визначальною стала експансія російської книги. Потік друкованої продукції з близького зарубіжжя наситив українського читача легким чтивом, яке швидко заполонило вже спорожнілі книжкові ніші, котрі ще донедавна заповнювала література інтелектуального змісту. Здавалося б, відповідь вітчизняних видавців мала бути однозначною – зреагувати на потреби читача і дати йому те, що він бажає, – чтиво, але своє, українське. “Шлюбні ігрища жаб” А. Кокотюхи у 1997 р. стали першою ластівкою вітчизняного жанру сучасної детективної попси.

== довгий час вітчизняне книговидання ігнорувало літературу «широкого вжитку», попсу — любовні романи, детективи і цей сектор заполонили закордонні видання.

Родик К.: “інтелектомісткі книжки (включно з серйозним красним письменством) ніколи не матимуть широкого попиту, якщо на підґрунті ринку не лежатиме товстий шар масової літератури, яка прищеплює, так би мовити, технічну звичку до читання. Ця звичка потім розвивається за власним законом – від легкого чтива до самозростаючого інтересу до якіснішої літератури. Це – закон книжкового ринку, ігнорування якого призводить до сучасних українських реалій, коли серйозною вітчизняною книжкою масово не цікавляться тому, що не прищеплено інтересу до української книжки взагалі, а цей інтерес тільки і можливо сформувати на рівні масово-популярної продукції [146, с. 6]”.

На початку ХХІ ст. визначальними стають такі сектори літератури:

1. Видання ділового змісту (право, економіка, менеджмент, комп’ютерна та ділова іноземна література).

2. Художня література (традиційні та масові жанри).

3. Навчальні видання.

4. Дитячі книги.

5. Езотерична та психологічна і парапсихологічна література.

== тематика книговидання стає дедалі прагматичнішою. Насамперед, щоразу менше уваги приділяється літературі високоморальній та гуманістичній.

==інтелектуальної літератури серед наявних вітчизняних книжок все меншає. Звідси виникає важлива соціальна необхідність – випуск інтелектуальної художньої літератури. Причому, не тієї, яку ми сьогодні називаємо елітарною, а справжніх зразків високого письма, що виховує любов і повагу до ближнього, взаєморозуміння, дружбу, моральність

== читання набуває функціонального значення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Крок 4. Віртуальні функції	\|	Розвиток видавничої справи за останні роки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.