• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План лекції

1. Довгострокові цілі політики цін.

2. Наслідки прийняття рішень по ціні.

3. Розробка цінової стратегії.

4. Цінова тактика підприємства.

Домашнє завдання:

1. вивчити конспект, (10) с.78 – 95,

2. відповіді на запитання с. 94,

3. розв’язок задач № 2 та 3 с. 185

4. підготовка рефератів.

І. Основні категорій і поняття,

Цінова політика підприємства — діяльність підприємства, спрямована на досягнення його головної мети за допомогою цін.

Цінова стратегія підприємства — основні напрямки, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики.

Товарообмінний залік — особливий вид цінової знижки на новий товар, яка надається покупцям за умови здавання ними раніше придбаної і вже застарілої моделі даної фірми.

Державна дисципліна цін— процес дотримання визначених нормативними актами вимог щодо формування, встановлення та використання цін за умов регульованої економіки.

Державна цінова політика — діяльність органів виконавчої влади, яка в умовах України спрямована на досягнення трьох основних цілей: послідовного проведення лібералізації цін, державного регулювання цін і тари­фів на окремі товари та послуги й здійснення контролю за їх дотриманням.

Декларування цін — комплекс заходів щодо отримання дозволу на зміну ціни, яка підлягає державному регулюванню.

ІІ. Короткий виклад теми

Цінова політика — це діяльність підприємства, спрямована на досягнення його головної мети за допомогою цін. Як правило, вирізняють три основні завдання ціноутворення:

· збільшення продажу;

· отримання найбільшого прибутку;

· збереження існуючого становища.

Довгострокові цілі політики цін пов'язані з такими показниками підприємства, як: прибутковість, частка ринку, яку займає підприємство з продажем певного виду товару.

Довгострокова цінова політика тісно пов'язана зі стратегією маркетингу і товарною політикою підприємства.

Маркетинг- це наука про збут товару, продукції або послуг, її завдання полягає у пошуку найкращих каналів збуту продукції підприємства.

Виділяють чотири пріоритетні маркетингові цілі, які пов'язані з ціновою політикою підприємства:

1. прибуток на інвестиції;

2. прибуток на акції;

3. зростання частки ринку;

4. зростання частки нових проектів.

Цінова політика є частиною маркетингової політики, яка складається із стратегії і тактики, ринкової поведінки товаровиробника.

Цінова політика визначає не тільки ціну товару в залежності від ринку, але і її зміни у зв'язку з життєвим циклом товару, діями конкурентів, змінами кон'юнктури ринку та іншими факторами.

Цінова політика- це сукупність організаційних і економічних заходів, які спрямовані на досягнення за допомогою цін кращих результатів господарської діяльності, забезпечення стійкого збуту продукції та отримання прибутку.

Таким чином цінова політика - це сукупність дій в області ціноутворення, реалізація яких забезпечує стійкий фінансовий стан підприємства та ефективність досягнення поставленної мети. Крім головної мети підприємства (досягнення максимального прибутку при мінімальних витратах) є і другорядні:

- завоювання або утримання частки ринку для свого товару;

- забезпечення високої якості товару;

- планомірне використання наявних ресурсів;

- підвищення прибутковості діяльності підприємства;

- підвищення рівня зайнятості.

Найбільш поширеними у ринковій економіці є такі типи (види) цінової політики:

1. «Цінове лідерство»- політика цін, яка запроваджується великими фірмами, що володіють більшою частиною ринку.(Засіб досягнення - великий економічний потенціал підприємства, умови використання - наперед відомий монопольний стан підприємства, наслідки - монопольне високі ціни на продукцію)

2. «Слідування у фарватері» (за лідером) - це цінова політика, яка

практикується невеликими фірмами.(Засіб досягнення - встановлення цін, орієнтуючись на лідера; умови використання - обсяг продажу дозволяє досягти беззбитковості; наслідки - отримання достатнього виторгу для забезпечення необхідного рівня рентабельності)

3. «Атака»- цінова політика, яка використовується фірмами, що хочуть стати лідером.(Засіб досягнення- відповідний економічний потенціал; умови використання- встановлення низьких цін та зростання попиту на продукцію; наслідки - укріплення становища фірми на ринку за рахунок зростання обсягу продаж)

4. «Зняття вершків»- ціноваполітика, яка використовується, коли на ринок виводиться новий товар, який має попит.(Засіб досягнення - наявність товару по дуже високій ціні, умови використання - унікальність товару,наслідки - завоювання частки ринку з високим рівнем доходу)

5. «Швидкі гроші»- це цінова політика, якапередбачає негайне забезпечення рентабельності виробництва і збуту.(Засіб досягнення- встановлення цін, нижчими за цінами конкурентів; умови використання - раптовість зміни цін; наслідки - одержання виторгу у найкоротші строки)

6. «Проникнення та ринок»-це цінова політика, яка застосовується новачками та передбачає негайний захват частки ринку для збуту товару.(Засіб досягнення – низькі ціни; умови використання - великі обсяги виробництва; наслідки – завоювання частки ринку)

Етапи розробки цінової політики :

1. вибір виду цінової політики;

2. реалізація цінової політики;

3. аналіз і корегування цінової політики.

Наслідки рішень по цінам бувають : довгострокові, негайні. Рішення по цінам впливають як на осіб, які не являються робітниками фірми ( споживачі, постачальники, конкуренти) так і на робітників фірми.

При встановленні ціни необхідно враховувати:

1. оцінку товару споживачами ( у співставленні з товарами - аналогами фірм конкурентів з точки зору ціни);

2. врахування додаткових переваг товару ( доставка до споживача, монтаж);

3. форму розрахунків (готівковими або безготівковими коштами);

4. застосування знижок за певну кількість товару;

5. врахування святкових розпродаж та акцій;

6. врахування реакцій конкурентів;

7. врахування інфляції(ріст цін на сировину, матеріали, збільшення витрат на підприємстві).

Стратегія ціноутворення- це основні напрями, задачі та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики.

Стратегічні завдання, які вирішуються за допомогою ціноутворення:

1. впровадження та продаж нових товарів;

2. вихід на нові ринки;

3. розширення сфери впливу;

4. підвищення і стабілізація виробництва;

5. збереження прибутку ( в період інфляції);

6. прискорення потоку готівки.

Виділяють 2 групи стратегії ціноутворення :

1. стратегія по відношенню до продукції;

2. стратегія по відношенню до ринку.

В залежності від маркетингової політики підприємства розрізняють:

1. стратегія пасивного маркетингу ( встановлення низьких цін на новий товар при незначній стимуляції збуту);

2. стратегія широкого проникнення ( встановлення низьких цін на товар при високій стимуляції);

3. стратегія вибіркового проникнення ( встановлення високих цін на товар при низькій стимуляції збуту);

4. стратегія інтенсивного маркетингу ( встановлення високих цін при високій стимуляції збуту).

Цінова тактика-цесукупність методів та прийомів розробки цінової стратегії. При її виборі використовують методи:

1. платіжна матриця;

2. дерево цілей;

3. лінійне програмування;

4. дослідне моделювання;

5. теорія ігор і т. ін.

Алгоритми формування цінової тактики:

1. дослідження та оцінка ринкової ситуації;

2. прийняття тактичного цінового рішення;

3. розробка оперативних планів і завдань;

4. вибір методу ціноутворювання;

5. виконання поставлених завдань;

6. проведення поточного контролю практичних заходів.

Цінова тактика повинна сприяти :

1. розширенню асортименту продукції;

2. зниженню терміну реалізації продукції;

3. поліпшенню інформації про ціни;

4. зменшенню перешкод у ціноутворенні;

5. збільшенню джерел інформації про ціни;

6. зростанню частоти зміни цін.

ІІІ. Тести для самоперевірки знань

1. До опосередкованих методів державного регулювання цін належить встановлення:

А. Граничних рівнів цін.

Б. Декларування зміни цін.

В. Граничних рівнів торговельних надбавок.

Г. Граничних нормативів рентабельності.

2. Встановлення тарифів на водопостачання для населення входить до повноважень:

А. Кабінету Міністрів України.

Б. Міністерства економіки.

В. Обласних (міських) держадміністрацій.

Г. Безпосередньо постачальників води.

3. Регулювання цін на основі граничного нормативу рентабель­ності:

А. Обмежує зростання собівартості продукції.

Б. Створює інтерес до збільшення витрат на виробництво продукції.

В. Стримує зростання абсолютної величини прибутку.

Г. Заінтересовує виробника у зменшенні ціни.

4. До прямих методів державного регулювання цін належить:

А. Застосування граничних нормативів рентабельності.

Б. Диференціація ставок ввізного мита.

В. Зміна рівнів ставок товарних податків.

Г. Декларування зміни цін.

5. Шляхом встановлення граничних рівнів посередницько-збу­тових надбавок регулюються ціни на:

А. Електроенергію для населення. Б. Дитяче харчування.

В. Скраплений газ. Г. Алкогольні вироби.

6. При включенні до ціни акцизного збору за умов нееластичного попиту:

А. Основна частина податку припадає на споживача.

Б. Основна частка податку припадає на виробника.

В. Податок між споживачем та виробником розподіляється нарівно.

Г. Усі відповіді неправильні.

7. До прямих регуляторів ціни не належать:

А. Рівень рентабельності. Б. Ввізне мито.

В. Торговельна надбавка. Г. Податок на прибуток.

8. Державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень в Україні здійснює:

А. Кабінет Міністрів України. Б. Міністерство економіки.

В. Антимонопольний комітет. Г. Міністерство фінансів.

Читайте також:

1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
5. ДОДАТОК до Лекції № 12
6. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
7. Закріплення матеріалу лекції
8. Закріплення матеріалу лекції
9. Закріплення матеріалу лекції
10. ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ лекції № 3.
11. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
12. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Переглядів: 1265