МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Сімейна» і «континентальна» системи зовнішньої політики Наполеона
Наполеон вибудував досить струнку систему панування Франції в Європі. В її основі лежало зростаюча могутність Франції, яка завдяки численним анексіям, стала найбільшою за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом державою Західної Європи. Це визначало відносини Франції з іншими країнами, що носили свідомо нерівноправний характер. Після того, як в 1804 р. Наполеон Бонапарт оголосив себе імператором, а Францію - спадковою монархією, він змінив образ правління і в дочірніх республіках (Батавська (замість Голландії), Гельветичена (замість Швейцарії), Лігурійська (замість Генуї), Партенопійська (замість Неаполя) і т.д.), віддавши їх під управління своїх родичів. Так, Луї Бонапарт – король Голландії, Жером Бонапарт – король Вестфалії, Жозеф Бонапарт – спочатку король Неаполя, а потім король Іспанії; Зять Мюрат – король Неаполя Наполеон – взяв собі титул італійського короля тощо. Ці «братські» монархії були не тільки близькими і надійними союзниками наполеонівської Франції, але також і повністю їй підконтрольні. Наполеон на свій розсуд мав право змінювати їх кордони, переміщати монархів тощо. Так виникла так звана «сімейна система» відносин між Францією і її сателітами. Наступним кроком у системі МВ в Європі були протекторати. 12 липня 1806 р. на заході Німеччини під протекторатом Наполеона був створений Рейнський союз зі столицею у Франкфурт-на-Майні (князь-примас – Майнцський архієпископ Дальберг). Спочатку об’єднувало 16, а в 1811 р. – вже 36 німецьких держав. У 1807 р. створено Велике герцогство Варшавське (намісник – саксонський король Фрідріха-Августа). Наступний протекторат – Швейцарський союз, в який була перетворена Гельветична дочірня республіка; її протектором став також наполеон. Нарешті, над всією цією системою відносин із залежними державами височіла ще одна надбудова із союзних Франції держав. Вони були номінально незалежними і самостійними, але пов'язаними з нею договорами, які Наполеон змусив їх укласти, керуючись міркуваннями військової, економічної, стратегічної вигоди. Росії він нав'язав союзний договір у Тільзіті в 1807 р., з Австрійською імперією уклав його в 1809 р., зі Швецією - в 1810 р., а крім того в різні роки з Пруссією, Данією, Саксонією та іншими державами. У результаті завойовницьких війн Наполеона політична карта Європи сильно змінилася.Франція домоглася безпрецедентного територіального розширення. Зникла з політичної карти Священна Римська імперія німецького народу. Утворивши в 1806 р. Рейнський союз німецьких держав, Наполеон просто скасував її. Тим самим Габсбурги втратили титул німецького імператора. Зміни в Німеччині змусили їх прийняти ще в 1804 р. титул австрійських імператорів, визначившись, нарешті, зі своїми пріоритетами. З цього часу їх спадкові володіння (монархія Габсбургів) отримують офіційну назву, як і всі інші суверенні держави, - Австрійська імперія. Таким чином, завдяки Наполеону не тільки німці здобули певний прообраз національної держави (Рейнський союз), а й австрійці самовизначились як особлива європейська нація. Найбільше в центральній Європі від панування Франції постраждали Пруссія і Австрія. З великих країн Європи за підтримки Наполеона розширила свої володіння Росія. У результаті війни 1808 - 1809 рр. вона відняла у Швеції Фінляндію, а в 1812 р., незадовго до вторгнення французьких військ, приєднала Бессарабію, якою раніше володіла Туреччина. Більш міцними виявилися соціальні та внутрішньополітичні наслідки Наполеонівських воєн. У підвладних Франції країнах - як на анексованих територіях, так і державах «сімейної системи» - були проведені за французьким зразком реформи і перетворення, які допомогли покінчити з багатьма пережитками Середньовіччя. В цілому, простежується певна закономірність: чим менше була залежність тієї чи іншої країни від Франції, ніж більша відстань їх розділяла, тим слабкішим був у них реформаторський дух.
Читайте також:
|
||||||||
|