МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Сімейна» і «континентальна» системи зовнішньої політики Наполеона
Наполеон вибудував досить струнку систему панування Франції в Європі. В її основі лежало зростаюча могутність Франції, яка завдяки численним анексіям, стала найбільшою за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом державою Західної Європи. Це визначало відносини Франції з іншими країнами, що носили свідомо нерівноправний характер. Після того, як в 1804 р. Наполеон Бонапарт оголосив себе імператором, а Францію - спадковою монархією, він змінив образ правління і в дочірніх республіках (Батавська (замість Голландії), Гельветичена (замість Швейцарії), Лігурійська (замість Генуї), Партенопійська (замість Неаполя) і т.д.), віддавши їх під управління своїх родичів. Так, Луї Бонапарт – король Голландії, Жером Бонапарт – король Вестфалії, Жозеф Бонапарт – спочатку король Неаполя, а потім король Іспанії; Зять Мюрат – король Неаполя Наполеон – взяв собі титул італійського короля тощо. Ці «братські» монархії були не тільки близькими і надійними союзниками наполеонівської Франції, але також і повністю їй підконтрольні. Наполеон на свій розсуд мав право змінювати їх кордони, переміщати монархів тощо. Так виникла так звана «сімейна система» відносин між Францією і її сателітами. Наступним кроком у системі МВ в Європі були протекторати. 12 липня 1806 р. на заході Німеччини під протекторатом Наполеона був створений Рейнський союз зі столицею у Франкфурт-на-Майні (князь-примас – Майнцський архієпископ Дальберг). Спочатку об’єднувало 16, а в 1811 р. – вже 36 німецьких держав. У 1807 р. створено Велике герцогство Варшавське (намісник – саксонський король Фрідріха-Августа). Наступний протекторат – Швейцарський союз, в який була перетворена Гельветична дочірня республіка; її протектором став також наполеон. Нарешті, над всією цією системою відносин із залежними державами височіла ще одна надбудова із союзних Франції держав. Вони були номінально незалежними і самостійними, але пов'язаними з нею договорами, які Наполеон змусив їх укласти, керуючись міркуваннями військової, економічної, стратегічної вигоди. Росії він нав'язав союзний договір у Тільзіті в 1807 р., з Австрійською імперією уклав його в 1809 р., зі Швецією - в 1810 р., а крім того в різні роки з Пруссією, Данією, Саксонією та іншими державами. У результаті завойовницьких війн Наполеона політична карта Європи сильно змінилася.Франція домоглася безпрецедентного територіального розширення. Зникла з політичної карти Священна Римська імперія німецького народу. Утворивши в 1806 р. Рейнський союз німецьких держав, Наполеон просто скасував її. Тим самим Габсбурги втратили титул німецького імператора. Зміни в Німеччині змусили їх прийняти ще в 1804 р. титул австрійських імператорів, визначившись, нарешті, зі своїми пріоритетами. З цього часу їх спадкові володіння (монархія Габсбургів) отримують офіційну назву, як і всі інші суверенні держави, - Австрійська імперія. Таким чином, завдяки Наполеону не тільки німці здобули певний прообраз національної держави (Рейнський союз), а й австрійці самовизначились як особлива європейська нація. Найбільше в центральній Європі від панування Франції постраждали Пруссія і Австрія. З великих країн Європи за підтримки Наполеона розширила свої володіння Росія. У результаті війни 1808 - 1809 рр. вона відняла у Швеції Фінляндію, а в 1812 р., незадовго до вторгнення французьких військ, приєднала Бессарабію, якою раніше володіла Туреччина. Більш міцними виявилися соціальні та внутрішньополітичні наслідки Наполеонівських воєн. У підвладних Франції країнах - як на анексованих територіях, так і державах «сімейної системи» - були проведені за французьким зразком реформи і перетворення, які допомогли покінчити з багатьма пережитками Середньовіччя. В цілому, простежується певна закономірність: чим менше була залежність тієї чи іншої країни від Франції, ніж більша відстань їх розділяла, тим слабкішим був у них реформаторський дух.
Читайте також:
|
||||||||
|