Поняття про професійного комуніканта

Методи невербального впливу на аудиторію

Лекція 6.

Національна комунікація

Комунікація для учасників дорожнього руху

Військова комунікація

Спілкування між військовими відбувається письмово та усно (наказ, рапорт, доповідь). Найголовніша риса комунікаційних повідомлень — стислість. Адже в умовах військових дій потрібно швидко приймати рішення.

Знаки розрізнення (на петлицях, лацканах мундирів, кокарди на головних уборах) — належність до певного роду чи служби війська. Звання (на погонах) — для субординації, комунікації між начальниками та підлеглими.

Всі учасники дорожнього руху зобов’язані дотримуватись Правил дорожнього руху, порушення яких може призвести до створення аварійних ситуацій, матеріальних збитків, людських жертв. Комунікація відбувається за допомогою дорожніх знаків, вказівників, табличок, дорожньої розмітки. Водії під час руху користуються певними жестами, блиманням фар тощо.

Кожному народові, чи моно-національності, притаманні особливі манери вікової, гендерної, горизонтальної та вертикальної комунікації, обрядовість тощо. Особливо це спостерігається серед сільського населення, де діти звертаються до батьків і старших лише на «ви». В деяких народів є рада старійшин населеного пункту, району.

Комунікантами називають осіб, які ініціюють, проводять, підтримують або завершують процес спілкування. У ролі комунікантів масового спілкування виступають професійні комуніканти або аматори організованого спілкування, які намагаються діяти за правилами професіональної комунікації.

До професійних комунікантів або комунікантів-аматорів належать ті, які для спілкування використовують: а) мову або знакові системи, що створені на основі мови: агітатори, ведучі, вихователі, журналісти, іміджмейкери, піарники (фахівці зі зв’язків із громадськістю), представники влади, прес-секретарі, пропагандисти, проповідники, публіцисти, редактори, рекламісти, учителі; б) парамовні зображальні засоби — мову жестів, рухи тіла, голос тощо: співаки, танцівники і т. д.; в) художні образи, а також створені за уявними образами предмети: майстри народних ремесл, скульптори, художники тощо. До роду професійних комунікантів належать й інші фахівці масового спілкування. Звичайно, комуніканти групи в є учасниками массового спілкування тільки тоді, коли вони використовують створені ними предмети для впливу на людей — на їхні почуття, свідомість. Такі комуніканти, як, наприклад, агітатори, журналісти, іміджмейкери, пропагандисти, рекламісти тощо дуже часто використовують одночасно різні засоби спілкування: слово й образ, слово й жести і т. п.

Спілкування між професійним мовцем і комунікатом та непрофесійним мовцем і тим же комунікатом відрізняються. У першому випадку комунікаційний процес матиме більшу осмисленість і чіткість, відсутніми будуть зайві акти мовлення, тематичні відхилення і т. д.; у другому випадку процес спілкування може бути підпорядкований асоціативній роботі пам’яті, позначений зайвими мовними операціями й діями.

Професійне мовлення суттєво відрізняється від непрофесійного, звичайного, нормального мовлення. Різниця полягає в тому, що звичайне, нормальне мовлення завжди зумовлено тими чинниками, які його й породжують, тобто нормальне мовлення в конкретній ситуації мотивоване, цілеспрямоване, осмислене, через що воно завжди є актуальним. Якщо звичайне мовлення не відповідає хоч одному чиннику (наприклад немотивоване чи безцільне), воно тоді сприймається як ненормальне (аномальне). Професійне ж мовлення не завжди має внутрішньо-особистісну мотивацію і підпорядкування внутрішньозумовленим цілям мовця. Часто професійне мовлення є штучно породжене, тобто “зроблене”, виконане професіоналом за певними правилами, зразками, форматами, який ніби імітує нормальне мовлення, виконуючи виробниче, наприклад редакційне, завдання. Професіоналізм мовця в тому й полягає, щоб знати правила й принципи породження висловлювання, уміти імітувати нормальний акт висловлювання. Тому для професіонала важливими є такі поняття, як актуальність теми, її розробка, подача, що зовсім незрозумілим може бути для звичайних мовців, які завжди говорять актуально в межах своєї компетенції, зовсім не розуміючи, що таке актуальність.

Професійними мовцями стають у процесі вивчення й усвідомлення актів породження висловлювання, механізмів виникнення твору, тих факторів (чинників), які впливають на мовця під час мовлення. Тому ці спеціальні знання та вміння користуватися ними для організації власного мовлення й мовлення інших входять у професіограму фахівця й визначають рівень його професіоналізму. Знання про природу породження висловлювання лежать в основі технології праці професійного мовця.

Професійні комуніканти є визначальним чинником масового спілкування, від них залежить, якою буде масова комунікація. Залежно від того, яку соціально-професійну роль виконує комунікант, — він журналіст, проповідник, вихователь чи хтось інший, — таким буде спілкування за змістом і формою: різниця у виборі теми для розмови, формату її подачі, вибору засобів спілкування тощо. Об’єднує кожного з професійних комунікантів уміння усвідомлювати комунікаційний процес, організовувати його за певними технологіями з використанням визначених способів, процедур спілкування (визначених технік), ставитися до спілкування як до роботи, виробничої діяльності, що передбачає, зокрема, постановку виробничих цілей. Виробничі цілі завжди включають саму процедуру створення інформаційного продукту або проведення інформаційної акції. Для професійних мовців мовлення найчастіше виступає самоціллю, а не засобом досягнення цілей. Ця особливість є досить суттєвою для розуміння поведінки професійних комунікантів.

Завдяки усвідомленню комунікаційного процесу і себе в ньому професійні комуніканти здатні позиціонуватися у масовій комунікації певним чином. Позиціонування може мати суперечливий характер: представники однієї й тієї ж професії по-різному уявляють себе в соціумі. Так, журналісти в колишньому СРСР позиціонувалися агітаторами й пропагандистами або публіцистами, що пропагують і відстоюють соціалістичні й комуністичні цінності, виховують народ у комуністичному дусі. У незалежній Україні журналісти позиціонують себе інформаторами суспільства, незалежними носіями інформації, незаангажованими виробниками новин, а також представниками інтересів громади, борцями за свободу слова і демократію.

Усі комуні канти мають практично однаковий мотив — потребу якісно, професійно, належно і чесно виконувати свою роботу, щоб мати від неї задоволення, повагу від колег і зарплату.

Фахівці	Мета	Смисл
агітатор	Проведення агітаційної кампанії	позитивна реакція аудиторії на заклик
журналіст	Майстерно виготовити інформаційний продукт, придатний для поширення через ЗМІ	впливати на владу і громаду через створення інформаційного поля, в якому громадяни і політики здатні приймати зважені рішення
іміджмейкер	Проведення заходів, підготовка матеріалів про особу, інституцію	Створити позитивний імідж особи чи інституції
педагог	Організація уроку чи іншого заходу, що є засобом формування класу як єдиної культурної групи та виховання учня як особистості й члена колективу	виховання й формування особистості, що стане активним учасником соціальних процесів, буде придатною до професійної й суспільної діяльності
піарник	Проведення піар-акції, пов’язаної з просуванням інтересів певної особи чи інституції на ринок, в суспільстві	Створення позитивного враження про справи особи чи інституції
політик	Проведення зустрічі з народом, виступ перед людьми	Готувати громадську думку до певних кроків, які має зробити політик чи його політична сила
прес- секретар (див. піарник)	Організація зустрічі з журналістами для піару, пов’язаного з просуванням інтересів певної особи чи інституції на ринок, в суспільство	Створення позитивного враження про справи особи чи інституції
пропагандист	Проведення пропагандистського заходу	позитивна реакція аудиторії на переконання
проповідник	Виконання проповіді	викликати віру людей у сказане
редактор	підготувати до друку чи ефіру матеріал	Забезпечити ефективність впливу матеріалу на громаду, владу, особу
рекламіст	Проведення рекламної кампанії	досягти серед людей реакцій виконання або втягнення, вплинути на них таким чином, аби вони результативно зреагували на зміст реклами
репортер (див. журна- ліст)	Майстерно виготовити новинний продукт, придатний для поширення через ЗМІ	впливати на владу і громаду повідомленнями і створювати інформаційне поле, в якому громадяни і політики здатні приймати зважені рішення

Спілкування — це форма досягнення адекватної задумові комуніканта реакції комуніката, тобто це вплив того, хто говорить, показує чи пише, на того, хто слухає, дивиться або читає. Воно завжди включене в якусь діяльність людини чи суспільства. Це може бути пропаганда ідей, агітація, виховання, інформування, формування громадської думки тощо.

Формування суспільної думки теж може бути різним: нав’язливим, агресивним, диктаторським і демократичним, лояльним, толерантним. ЗМК — це структури, які мають у суспільстві владну силу: вони несуть відповідальність за процес спілкування, бо їхнє завдання — викликати певні реакції в аудиторії. Вони завжди перебувають у руках визначених осіб (редакційного колективу, партійних діячів, влади і т. д.) і виражають саме їхні інтереси.

Слід боятися не впливу і не його технологій здійснення, а цілей та змісту впливу. Не так страшне формування думки, як те, якої думки. Не так страшна маніпуляція, як її наслідки, що випливають з цілей маніпулятора та смислу його діяльності. Вплив під час спілкування — це неминучість, така сама, як і спілкування під час досягнення мети,— важко уявити, як можна досягнути мети поза спілкуванням.

Що ж таке масовий вплив?

Під масовим впливом слід розуміти таку дію, яку певна особа, найчастіше фахівець у галузі масової комунікації, виявляє стосовно інших осіб, викликаючи в них однакові настрої та формуючи однакові думки, й на основі сформованої масової свідомості об’єднує тих осіб у масу (публіку або натовп), в якій кожна людина здатна виявляти передбачувані або й не передбачувані фахівцем однакові емоційно-вольові, інтелектуальні або фізичні реакції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Субкультурна комунікація	\|	Професійні засади масовокомунікаційного впливу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.