• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І СОЦІАЛЬНА БАЗА

ЛІБЕРАЛІЗМ ТА КОНСЕРВАТИЗМ, ЇХНІ ПРІОРИТЕТИ

ТЕМА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ

Ліберали (від лат. liberalis — вільний) боролися за свободу слова, друку, віросповідання, вільну політичну діяльність. Одним з головних пунктів їхньої доктрини була критика державного втручання у торгівлю та приватне підприємництво. Ліберали виступали проти революції, протиставляючи закликам до повалення існуючого ладу політику соціальних реформ. На їхню думку, це надавало можливість зменшити соціальну напруженість, поліпшити життя трудового народу і поступово перетворити суспільство на більш справедливе за умови збереження влади правлячих верств.

За часів боротьби народжуваної буржуазії проти абсолютизму лібералізм був світоглядним обґрунтуванням вимог про обмеження прерогатив монарха становим представництвом, парламентом, про встановлення конституційно­го ладу й залучення вихідців з третього стану до участі в управлінні державою, про впровадження демократичних свобод, скасування привілеїв дворянства й духівництва.

Теоретичні настанови лібералізму зазнали відчутного впливу ідеї природних прав людини, складовою якої є, зокрема, визнання переважності прав громадянина перед правами держави, яка не створює й не надає прав людині, а тільки зобов'язана захищати й забезпечувати дотримання її прав. Економічна функція держави, згідно з ліберальною доктриною, має бути якомога більш обмеженою (принцип laisser faire). Звідси, зміст ліберального принципу заведено зводити до визнання пріоритету вільного підприємництва й приватної власності на засоби виробництва, вільної конкуренції та ринкової економіки, встановлення парламентської форми державного правління, проголошення гро­мадянських свобод (слова, совісті, асоціацій тощо).

Лібералізм як політичний принцип зазнав еволюції від схарактеризованого вище класичного стану до сучасних, дещо компромісних форм, які припускають поєднання свободи дії з обмежувальним впливом держави в інтересах усього суспільства.

Яскравим прикладом такого втручання держави в економіку на засадах неолібералізму став "новий курс" Ф. Рузвельта в 30-х роках у США. Держава, на думку Кейнса, чиї погляди було покладено в основу цієї економічної страте­гії, повинна брати на себе відповідальність за долю своїх громадян у скрутні часи й відповідними заходами регулю­вати економічне життя країни.

Консерватори (від лат. conservatio — збереження) виступали за зміцнення устоїв суспільства: сім'ї, соціальної ієрархії, існуючих порядків. Вони не відмовлялися від необхідності проведення реформ, проте намагалися уник­нути їх. Система їхніх поглядів базувалася на пріоритеті наступності перед інноваціями, на визнанні непорушності природного порядку, Богом даної ієрархічності людського співтовариства, а відтак і моральних принципів, що лежать в основі сім'ї, релігії та власності. На їхню думку, збере­ження минулого здатне зняти всі напруження теперішньо­го й тому має розглядатись як моральний обов'язок щодо майбутніх поколінь. Цілком природно, що такі принципи заперечували оптимізм лібералізму і радикалізм соціалізму.

На відміну від обох згаданих вище течій, консерватизм не має сталого ідейного ядра і набуває різних форм у окремі історичні періоди. Як правило, ідеологія консерватизму висту­пає у двох основних формах: як апологія традиційних порядків (політичний консерватизм) і як ностальгія за втраченим соціальним статусом (реакція типу антисемітизму, расизму, ірраціоналізму, націоналізму та ін.). Попри різні форми, консерватизмові притаманні спільні ідейні риси: визнання недосконалості людської природи й обмежених можливостей людського розуму; орієнтація на загальний морально-релігійний порядок; переконання про вроджену нерівність людей; ставлення до конституції як до Богом даного порядку; впевне­ність у необхідності панування закону й законопослушності як форми індивідуальної свободи й т. ін.

Соціальною базою лібералізму був третій стан, а в XX ст. — середні верстви населення. Консерватизм виник як феодально-аристократична реакція на французьку буржу­азну революцію кінця XVIII ст., а в XX ст. його сповідували представники буржуазних верств, великі землевласники, а також клерикальні кола. Консерватизм було покладено в основу фашистських теорій і взято на озброєння в таких країнах, як Італія та Німеччина.

ТЕМА АНТИВОЄННИЙ І НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХИ,

Читайте також:

1. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
2. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
3. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
4. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
5. Визначення поняття соціальна мобільність.
6. Генеза і соціальна сутність мистецтва.
7. Господарська, економічна та соціальна діяльність підприємства
8. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).
9. Заліковий МОДУЛЬ 1 . Економічна і соціальна географія світу
10. Здоров’я населення як соціальна категорія
11. Колектив як соціальна група

Переглядів: 2451