Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Господарська, економічна та соціальна діяльність підприємства

Господарювання підприємства будь-якої галузі пов'язане зі здійсненням ним різноманітної діяльності. З метою визначення економічних результатів його функціонування всі види діяльності підприємства об'єднують утри великі групи: операційну, інвестиційну та фінансову діяльність.

До операційної діяльності підприємства відносять основ­ну діяльність та інші операції, які не належать до фінансової або інвестиційної діяльності. Основна діяльність підприєм­ства полягає у здійсненні операцій, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг, товарів), які є голов­ною метою створення підприємства. Здійснення основної ді­яльності пов'язане з необхідністю проведення маркетингових досліджень ринку, забезпечення постачанням сировини, мате­ріалів та інших ресурсів, потрібних для виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), організації виробничого процесу, безпосереднім виготовленням продукції та її збутом тощо. До інших операцій підприємства* що не належать до фі­нансової або інвестиційної діяльності, можуть належати такі: надання іншим особам в оренду приміщень або засобів праці; уцінка або дооцінка вартості запасів товарно-матеріальних цінностей тощо.

До інвестиційної діяльності підприємства відносять су­купність операцій, пов'язаних з придбанням основних засобів, цілісних майнових комплексів, нематеріальних активів та ін­струментів фінансового ринку з метою отримання економічно­го або будь-якого іншого ефекту від володіння ними, а також операції, пов'язані з їх реалізацією.

До фінансової діяльності підприємства відносять сукуп­ність операцій, які спричинюють зміни розміру та складу вла­сного й позикового капіталу підприємства (наприклад, отри­мання та погашення підприємством позик, додатковий випуск акцій або, навпаки, викуп підприємством власних акцій, що знаходяться в обігу тощо).

Здійснення підприємством усіх видів діяльності регулю­ється чинним законодавством.

Підприємство (крім казенного) самостійно планує свою ді­яльність і визначає перспективи свого розвитку, виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги, а також з необхідності забезпечення свого виробничого та соціального розвитку, підвищення своїх доходів.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі й інші посередницькі організації України та інших дер­жи н. Воно самостійно здійснює реалізацію своєї продукції, ін­ших матеріальних цінностей на основі прямих угод (контрак­ті), державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торговельних підприємств.

Реалізує підприємство свою продукцію та майно за цінами і тарифами, що встановлюються ним самостійно або на договір­ній основі, а у передбачених законодавством випадках - за державними цінами і тарифами. На продукцію підприємств, що посідають монопольне становище на ринку товарів і в знач­ній мірі визначають рівень цін в економіці та ступінь соціаль­ного захисту громадян, здійснюється державне регулювання цін відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Порядок здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності регулюється відповідними законами України. Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті визначається валютним законодавством України.

Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із законодавством. Мінімальний розмір заробітної плати працівників, які працюють за трудовим договором, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основним узагальнюючим показником фінансових резуль­татів господарської діяльності на всіх підприємствах є прибу­ток (дохід). Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним ор­ган відповідно до засновницьких документів та чинного зако­нодавства. Державний вплив на напрями та обсяги використання при­бутку (доходу) здійснюється через встановлення ставок подат­ків, надання податкових пільг, зокрема для активізації інвес­тиційної діяльності підприємства, а також шляхом впрова­дження економічних санкцій відповідно до законодавства України.

Підприємство користується банківським кредитом на ко­мерційній договірній основі. Підприємство може також на до­говірній основі надавати банку право використовувати свої тимчасово вільні кошти за умови отримання певних процентів за користування ними.

Підприємство має право відкривати розрахункові (поточні) та інші рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших дер­жав за своїм вибором та згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. Повідомлення про відкриття або закриття своїх рахунків у банківських уста­новах підприємство протягом трьох робочих днів зобов'язане надіслати податковому органу, на обліку якого воно стоїть.

Підприємства самостійно встановлюють черговість та на­прями списання коштів зі своїх рахунків, яке здійснюється установами банків за дорученням підприємств, крім випадків, передбачених законами України.

Підприємство може поставляти свою продукцію, виконува­ти роботи або надавати послуги в кредит зі сплатою покупця­ми (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство може застосовувати в господарському обороті векселі.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розра­хункової та податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підпри­ємство несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Підприємство здійснює первинний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи. Організація та ведення бухгалтерсь­кого обліку, складання й подання фінансової та статистичної цінності до державних органів визначається відповідними за­конодавчо-нормативними актами України.

Підприємство зобов'язане забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги щодо захисту здоров'я його працівників, населення і споживачів продукції.

Питання соціального розвитку, в тому числі поліпшення умов праці, безпеки життя та здоров'я, вирішуються трудовим колективом за участю власника чи уповноваженого ним орга­ну відповідно до статуту підприємства, колективного договору пі чинного законодавства України.

 


2. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Створення та функціонування підприємств в Україні регулюється господарським, податковим, інвестиційним, митним, валютним та іншими законодавствами, що регламентує окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні (рис.1.2)

Господарське законодавство

Інвестиційне законодавство

Податкове законодавство

Підприємства

Митне законодавство

Валютне законодавство

 

 
 


Рис. 1.2. Основні елементи правового середовища створення та функціонування підприємств

Господарське законодавство регулює правові, економічні .і соціальні принципи здійснення підприємницької діяльності її території України. Законодавство встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки; визначає види та організаційні форми підприємств, правила їх створен­ня, реєстрації, реорганізації та ліквідації; організаційний меха­нізм здійснення підприємницької діяльності; встановлює дер­жавний контроль у сфері ліцензування та відповідальність суб'єктів господарювання й органів ліцензування за порушення законодавства тощо (Закони України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" та інші). З 1 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, у зв'язку з чим втрачають силу Закони Украї­ни "Про підприємства в Україні" та "Про підприємництво".

Податкове законодавство визначає чинну в країні подат­кову систему, тобто сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних ці­льових фондів, що стягуються у встановленому відповідними законами держави порядку; встановлює об'єкти оподаткування та методики їх визначення, джерела сплати податків; регулює розміри ставок податків; визначає терміни сплати податків та порядок надання податкових пільг; регламентує застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання (Закони України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про плату за землю" та інші).

Інвестиційне законодавство регулює інвестиційні проце­си в країні, надає державні гарантії вітчизняним та іноземним інвесторам, визначає засади функціонування біржового та позабіржового ринків цінних паперів в Україні, встановлює пра­вила здійснення операцій з цінними паперами та забезпечує контроль за діяльністю емітентів, інвесторів та професійних учасників фондового ринку - інвестиційних фондів, інвести­ційних компаній, страхових компаній тощо (Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про цінні папери та фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фі­нансових послуг" та інші).

Митне законодавство регулює порядок здійснення опе­рацій з експорту та імпорту сировини, продукції, послуг; визначає ставки мит на ввезення (вивезення) сировини та продук­ції, встановлює пільгові ставки мит на певні групи товарів, регламентує процедуру перетинання кордону країни та оформлення вантажів, забезпечує контроль за сплатою мит і митних зборів тощо (Митний кодекс України, Закон України "Про Єдиний митний тариф" та інші).

Валютне законодавство регламентує порядок здійснення операцій з іноземною валютою, процедуру видачі Національ­ним банком України дозволу комерційним банкам на здійснен­ня таких операцій, відкриття валютних рахунків суб'єктами гос­подарської діяльності тощо (Закони України "Про зовнішньо­економічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та інші).

Таким чином, правове середовище функціонування підприємства є достатньо складним. Ступінь впливу його елементів визначається, насамперед, організаційно-правовою формою підприємства, галузевою належністю, видами діяльності, залежністю від іноземних постачальників або споживачів, обся­гом товарообігу тощо.

Підприємство є самостійним суб'єктом, що господарює відповідно до засновницьких документів, має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комер­ційну діяльність з метою отримання прибутку або доходу, ви-е гупає від власного імені, має завершену систему обліку та са­мостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. За зобов'язаннями підприємство несе повну відповідальність усім своїм майном [1, 21].

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відпо­відними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не ма­ють статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.

Основою діяльності підприємств, які створюються та функ­ціонують з метою отримання прибутку, є підприємництво.

Підприємництво - це безпосередня самостійна, система­тична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку [І 20].

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

□ вільного вибору видів діяльності;

□ залучення на добровільних засадах для здійснення під­приємницької діяльності майна та грошових коштів юридичних осіб та громадян;

□ самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників та споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

□ вільного найму працівників;

□ залучення та використання матеріально-технічних, фі­нансових, трудових, природних та інших видів ресур­сів, користування якими не обмежене або не заборонене чинним законодавством;

□ вільного розпоряджання прибутком, що залишається після сплати платежів, встановлених законодавством.

Певні види діяльності підприємства можуть виконувати лише на підставі отриманої ліцензії - дозволу, який надається на певний термін державними органами на здійснення окремих видів суспільно корисної діяльності, у тому числі зовнішньо­економічної. Перелік таких видів діяльності визначений Зако­ном України "Про порядок ліцензування окремих видів госпо­дарської діяльності". Так, до видів діяльності, на здійснення яких необхідна ліцензія, належать [24]:

1) пошук (розвідка) корисних копалин;

2) транспортування нафти, нафтопродуктів, газу трубо­проводом та їх розподіл;

3) операції з наркотичними та психотропними речовина­ми;

4) медична практика;

5) ветеринарна практика;

6) організація й утримання тоталізаторів, гральних закла­дів, випуск та проведення лотерей;

7) діяльність у галузі будівництва;

8) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повіт­ряним, річковим, морським, автомобільним, залізнич­ним транспортом;

9) операції з кольоровими та чорними металами;

 

10) надання освітянських послуг;

11) надання послуг радіо- та телезв'язку;

12) туристична діяльність;

13) професійна діяльність на ринку цінних паперів та інші
види діяльності.


3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

 

Підприємство як первинна ланка економіки і суб'єкт господарської діяльності повинно діяти в межах законодавства, яке регулює його організаційну форму, права, обов'язки та відповідальність. Чинне законодавство встановлює різні правові форми діяльності підприємств, котрі враховують форму власності, вид і масштаб діяльності, чисельність працюючих, можливості вступати в контрактні відносини з іншими суб'єктами ринку і т.п.

Для забезпечення ефективного господарювання та кваліфі­кованого управління підприємства класифікують (рис. 2.2) за певними ознаками [1, 21, 46, 85].

За метою та характером діяльності всі підприємства поділяються на:

комерційні підприємства, діяльність яких спрямована на отримання прибутку. До цієї групи належить переважна більшість суб'єктів господарювання;

некомерційні організації, що не ставлять за мету отри­мання прибутку. До них належать благодійні фонди, суспільні, наукові та інші організації невиробничої сфери господарства
країни.

За формою власності розрізняють [4] :

приватні підприємства, що засновані на власності фі­зичної особи з правом найму робочої сили. До таких відносять також індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються
тільки на особистій праці;

колективні підприємства, що засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, а також ін­шого статутного товариства або громадської організації;

комунальні підприємства, що засновані на власності певної територіальної громади;

державні підприємства, що засновані на державній вла­сності. До таких належать також і казенні підприємства (це підприємства, які за чинним законодавством не підлягають
приватизації);

підприємства, засновані на змішаній формі власності.
До них належать підприємства, створені на базі об'єднання майна різних форм власності.

За правовим статусом і формою господарювання розріз­няють:

одноосібні підприємства, які є власністю однієї особи або родини. За своїми зобов'язаннями вони несуть відповідальність усім майном (капіталом) власника;

кооперативні підприємства. Вони являють собою доб­ровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення гос­подарської або іншої діяльності. При цьому кожен член коопе­ративу особисто бере участь у спільній діяльності, яка перед­бачає використання власного або орендованого майна;

орендні підприємства, підприємницька діяльність яких пов'язана з тимчасовим (на договірній основі) володінням та користуванням необхідним для цього майном;

господарські товариства, які створюються на принци­
пах угоди між юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товари­ства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства [1, 5].

Акціонерним товариством (АТ) визнається таке, статутний фонд (капітал) якого розподілений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд (капітал) акціонер­ного товариства, який за чинним в Україні законодавством не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам на момент створення акціонерного товари­ства.

Відповідальність за своїми зобов'язаннями акціонерне то­вариство несе тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості акцій, що знаходяться в їх власності.

Розрізняють відкриті акціонерні товариства (ВАТ), акції яких можуть розповсюджуватись шляхом відкритої передпла­ти та купівлі-продажу на біржах, і закриті акціонерні товари­ства (ЗАТ), акції яких розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом передплати, купуватись і продаватись на біржі.

 

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є гос­подарське товариство, що має статутний фонд (капітал), поді­лений на частки, розмір яких визначається установчими доку­ментами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть відповідаль­ність тільки в межах їх внесків до статутного фонду (капіталу).

Товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) є гос­подарське товариство, статутний фонд (капітал) якого розпо­ділений на частки визначених установчими документами роз­мірів і яке несе відповідальність за зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до внес­ку кожного з учасників.

Мінімальний розмір статутного капіталу товариств з обме­женою та додатковою відповідальністю, згідно з чинним в Україні законодавством, становить 100 мінімальних заробіт­них плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Повним товариством (ПТ) є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язан­нями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством (КТ) є господарське товарист­во, в якому нарівні з учасниками (учасником), які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відпо­відальність за його зобов'язаннями усім своїм майном, є учас­ники (учасник), відповідальність яких обмежується тільки їх­німи внесками у майно товариства.

За ознакою національної належності капіталу розрізня­ють такі підприємства:

• • національні, капітал яких повністю належить суб'єктам господарювання своєї країни; іноземні, якщо сто відсотків капіталу підприємства є вла­сністю суб'єктів господарювання іноземних країн;

змішані або спільні підприємства, що створені як вітчиз­няними, так і іноземними суб'єктами господарювання для здійснення спільної діяльності.

За способом утворення (заснування) та формування статутного фонду (капіталу) розрізняють унітарні та кор­поративні підприємства [1].

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд (капітал), не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і фор­мує його трудовий колектив на засадах трудового найму, ви­рішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітар­ними підприємствами є державні та комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання гро­мадян, релігійної організації або на приватній власності заснов­ника.

Корпоративне підприємство утворюється, зазвичай, двома та більше засновниками за їхнім спільним рішенням (догово­ром). Воно діє на основі об'єднання майна та (або) підприєм­ницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі за­сновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприєм­ства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприєм­ства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб.

За галузево-функціональним видом діяльності розрізня­ють промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспорт­ні, торговельні, виробничо-торговельні, лізингові, фінансово-кредитні, страхові та інші підприємства.

За міжгалузевою структурою підприємства поділяють на:

вузькоспеціалізовані підприємства, що виготовляють об­межений асортимент продукції масового або багатосерійного

виробництва, наприклад виробництво сталепрокату, виробни­цтво зерна тощо;

багатопрофільні підприємства, що випускають продук­цію широкого асортименту та різноманітного призначення.Найчастіше вони зустрічаються у промисловості та сільському
господарстві;

комбіновані, на яких один вид сировини або продукції перетворюється паралельно або послідовно у другий, а далі – у третій вид. Наприклад, у текстильній промисловості на комбі­нованих підприємствах із сировини виготовляють волокно, з волокна - пряжу, а з пряжі - полотно.

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік розріз­няють підприємства [1]\

• малі;

• середні;

• великі.

Малими (незалежно від форм власності) визнаються під­приємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового до­ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищував суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік пере­вищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації про­дукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національно­го банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

 

 


4. ВИДИ ТА ФОРМИ ОБ"ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ

З метою координації діяльності, захисту загальних комер­ційних інтересів та підвищення ефективності функціонування підприємства можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Об'єднанням підприємств є господарська орга­нізація, утворена у складі двох або більше підприємств з ме­тою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних проблем.

Формами цих об'єднань є такі (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, трести, холдингові компанії, промислово-фінансові групи).

Асоціації - договірні об'єднання, створювані з метою по­стійної координації господарської діяльності їх учасників шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управ-нінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробни­цтва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задово­лення переважно господарських потреб учасників асоціації. При цьому асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі по-сднання виробничих, наукових та комерційних інтересів під­приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислово­го і банківського капіталу, що створюються для вирішення конкретних завдань протягом певного періоду часу. У разі до­сягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерни - статутні об'єднання підприємств промисловос­ті, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та інших організацій на основі повної фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій на­уково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовніш­ньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Картелі - договірні об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

Синдикати - договірні об'єднання, які діють на основі різ­новиду картельної угоди, що передбачає реалізацію створюва­ної учасниками продукції через спільну збутову мережу або збутову мережу одного з учасників. Така форма об'єднання найчастіше зустрічається у галузях з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести - монополістичні об'єднання в єдиний виробничо-господарський комплекс підприємств, що раніше належали різним підприємцям. Такі підприємства повністю втрачають свою юридичну та господарську самостійність, оскільки інтег­руються всі напрями їхньої діяльності. Холдингові компанії являють собою засновані на об'єднан­ні капіталів інтегровані товариства, які безпосередньо не здійс­нюють виробничої діяльності, а використовують свої фінансо­ві кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших під­приємств з метою контролю за їхньою діяльністю.

Промислово-фінансові групи є інтеграційними утворення­ми, які складаються з різних суб'єктів господарювання всіх форм власності для реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей, а також структурної перебудови еконо­міки. У складі промислово-фінансової групи визначається го­ловне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських від­носин.

Об'єднання є юридичною особою, що може мати самостій­ний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в уста­новах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено уста­новчим договором (статутом).

Основою для створення об'єднань, як правило, стають схожий характер технологічних процесів, взаємозалежний роз­виток господарств, синхронне зростання техніко-економічного рівня пов'язаних виробництв, необхідність комплексного ви­користання сировинних та інших ресурсів, диверсифікація.

Основними завданнями формування об'єднань є:

• підвищення ефективності роботи в результаті об'єднання зусиль учасників, а також розвиток внутрішньої коопе­рації виробничих, наукових, проектних, будівельних та інших організацій у єдиний господарський комплекс;

• завоювання та утримання ринків збуту;

• закріплення постачальників сировини, матеріалів, ком­плектуючих виробів та інших ресурсів;

• прискорення технічного розвитку виробництва.

 

Головні принципи формування господарських спілок під­приємствами та організаціями:

□ добровільність об'єднань;

□ рівноправність партнерів;

□ свобода вибору організаційних форм;

□ самостійність учасників (за винятком учасників, що створюють трест);

□ відповідальність тільки за зобов'язаннями, прийнятими кожним підприємством під час вступу до об'єднання.

У світовій практиці перелічені форми об'єднань зайняли міцну позицію в національних економіках ринково розвинених країн.

 

 



Читайте також:

  1. IV група- показники надійності підприємства
  2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  5. Автопідприємства вантажних автомобілів
  6. Адвокатська діяльність
  7. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  8. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
  9. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  10. Активами торговельного підприємства
  11. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
  12. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг




Переглядів: 2777

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Формування та використання майна підприємства | ТЕМА 2. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.