МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Роль особи, що приймає рішення (ЛПР) у розробці управлінських рішеньЛекція 5 1.Роль особи, що приймає рішення (ЛПР) у розробці управлінських рішень 2.Завдання вибору критеріїв обґрунтування рішення. 3.Моделі в системі управлінських рішень. 4.База управлінських рішень і закони організації. Робота керівника складається з великого числа послідовних операцій і процедур, що вимагають свого чіткого поділу, що складає основу успішного функціонування системи. У процесі рішення можна виділити наступні основні функції керівника: • керівник повинен керувати процесом вироблення рішення; • керівник висуває завдання для вирішення, бере участь у його конкретизації і виборі оцінних критеріїв; • ЛПР повинен уміти правильно визначити і поставити завдання в складній і суперечливій ситуації. Це є однією з основних обов'язків ЛПР, його головною творчою частиною роботи; • керівник відповідальний за вибір і особисто повинен приймати рішення; • керівник організує виконання рішення, очолює роботу в період його реалізації. У розглянутих процедурах беруть участь два основних типи працівників: системні аналітики і власне керівник (за рішенням окремих питань можуть залучатися експерти і консультанти з боку). Системні аналітики повинні володіти в повному обсязі сучасними методами аналізу, а керівник — володіти системним підходом до прийняття рішень і мати загальне уявлення про методи і засоби, використовуваних у процесі ухвалення рішення. Досрвід учить, що керівники, що не розуміють хоча б загалом логіку дослідження, не вірять рекомендаціям системних аналітиків. Системний аналітик на основі даних прогнозу, думок окремих фахівців і інших вихідних даних складає список усіх можливих цілей (який спочатку не зобов'язаний бути точним і повним) і проводить їхню систематизацію. Потім цей список передається керівнику. Обмін думками допомагає уточнити старі і виявити нові цілі. Більшість керівників у процесі спільної роботи над постановкою завдання виявляють такі проблеми і можливості, про існування яких їм раніше не було відомо, і, що стали очевидними тільки в процесі цієї роботи. Участь керівника у формуванні критеріїв, визначенні цілей вирішальним образом позначається на впровадженні результатів. У 80% випадків розробки при учасіі керівників знаходять практичне застосування. Це в два рази більше, ніж без їхньої участі. Ясна,логічно струнка і, по можливості, математично точна постановка завдання може здаватися керівнику погано пристосованою до сфери його діяльності і не потрібною, і, навпаки, системний аналітик схильний недооцінювати роль інтуїції і минулого досвіду. Це багато в чому обумовлене тим, що традиції наукового спілкування привчили його звертати більше уваги на вибір і застосування методів рішень, ніж на доцільність і ефективність їхнього використання. Керівник повинен приймати рішення на основі точних математичних результатів аналітиків, а інтуїція і досвід служать істотним доповненням, але не як заміна результатів, отриманих аналітиками. Системні аналітики розглядають ухвалення рішення як самостійний процес, ЛПР — як частина всього процесу керування, де необхідно враховувати й об'єктивні фактори, що впливають на вирішення проблеми. Розбіжність між ними виявляється, у першу чергу, в оцінці ризику. У той же час неприйняте рішення — це набагато гірше, ніж прийняте, хоча й має які-небудь погрішності. Завжди є якийсь оптимум, до якого необхідно вести дослідження, після чого необхідно прийняти рішення. Вибрати етап, момент (не раніш і не пізніше) — це вже мистецтво праці керівника. У загальному вигляді практична реалізація підготовки і прийняття рішень може бути представлена у вигляді наступних принципів: • орієнтація на кінцеві результати задоволення попиту споживачів; • виявлення й аналіз декількох варіантів рішення; • сполучення кількісних і якісних рішень; • облік ймовірнісного характеру соціально-економічних явищ; • комплексна оцінка ефективності прийнятих рішень, у т.ч. психологічних наслідків і перспективи; • використання сучасних обчислювальних засобів; • раціональне використання праці ЛПР і системних аналітиків. На основі сказаного можна зробити висновок, що майбутнім менеджерам (ЛПР) вкрай необхідно знати ці принципи, розуміти зміст діяльності аналітиків, мати уявлення про основні методи, ними використані, і на їхній основі приймати грамотні, продумані рішення. Читайте також:
|
||||||||
|