Завдання вибору критеріїв обґрунтування рішення.

У процесі ухвалення рішення широко використовуються спеціальні методи обґрунтування, досвід, інтуїція, експеримент.

Коротко розглянемо загальні підходи до їх вибору, а потім і їхнє застосування. При цьому мається па увазі; що вибір конкретного методу визначається як об'єктивними факторами (об'єкт дослідження), Так і конкретним суб'єктом їхнього застосування (керівник і системні аналітики).

Не існує кращого методу обґрунтування рішення взагалі, як і найкращого методу планування, найкращого методу керівництва людьми і виробництвом.

У загальному вигляді завдання вибору рішення може бути сформульоване в такий спосіб: як, розташовуючи визначеними (обмеженими) ресурсами і поруч методів, знайти метод (підхід, прийом), що може дати найкращий результат по досягненню поставленої мети до необхідного моменту часу?

Для вирішення цієї завдання можна використовувати наступні критерії:

• практична застосовність методу;

• збалансованість даного методу з іншими методами;

• вартість використання методу;

• вірогідність методу;

• ефективність застосування методу;

• стабільність застосування методу.

Практична застосовність методу визначається можливостями й умовами, що характеризують його використання.

Так, якщо ми для обґрунтування якого-небудь рішення застосуємо лінійне програмування, то використовувані функції повинні бути лінійними. Іншими серйозними обмеженнями є обмеження за часом і недолік кваліфікованих фахівців – системних аналітиків.

Збалансованість методів означає необхідність використання на різних етапах формування рішення визначені взаємозалежні чи взаємозалежні методи. Ясно, що якість рішення не може бути вище обумовленого найменш ефективним етапом формування рішення. Наприклад, якщо при оцінці ефективності варіантів рішення використовується недостовірна інформація, то навряд чи доцільно застосовувати складні, витончені методи її обробки.

Вартість використання методу характеризує витрати ресурсів, витрачених для цих цілей. У цій області також можуть бути істотні обмеження, що повинні враховуватися при виборі конкретного методу. Вартість методу повинна бути менше величини ефекту від його застосування. У тих випадках, коли рішення проблеми обіцяє особливо високу віддачу, може виявитися бажаним використовувати дорогі, але більш точні методи.

Необхідно знати, наскільки великі помилки в даному рішенні є припустимими. Цим визначається вимога вірогідності до використовуваного методу. Коли вірогідність заздалегідь відома, ступінь невизначеності у виборі методу ухвалення рішення зменшується. Керівник, що приймає рішення, може віддати перевагу методу рішення, що приносить менший ефект, якщо воно вірогідно.

Ефективність методу характеризується як частками, так і узагальненими показниками з обов'язковою перевіркою за абсолютним показником ефективності.

Стабільність застосування методу визначається тривалістю і періодичністю його використання.

Якщо передбачається, що даний метод буде використовуватися часто і протягом дещо тривалого часу, то в його розробку можна вкласти і більше засобів.

Звичайно при виборі методів обґрунтування рішень приходиться іти на компроміс. Щоб домогтися високої вірогідності, приходиться миритися і з більш високою вартістю рішення. Однак вимоги застосовності і збалансованості повинні бути виконані до того, як будуть розглянуті інші чотири вимоги, оскільки вони є обмеженнями стосовно останнього. Відзначимо, що на ефективність кінцевих результатів впливає не тільки вибір, але і грамотне застосування цих методів.

Головне завдання застосування методів обґрунтування рішень полягає у визначенні того, що потрібно робити, і в перебуванні шляхів рішення задачі. При цьому варто визначити, що ми повинні робити, а не що ми можемо робити. Звідси випливає, що варто йти від проблеми до вибору адекватних методів її вирішення, а не навпаки.

Чітке формулювання проблеми — це 50% успіху в її дозволі, тобто необхідно ретельно осмислити проблему і розглянути сукупність основних факторів, що впливають на проблему.

Найбільш повні результати виходять тоді, коли в складі дослідницької групи є фахівець, що хоча б у загальному вигляді уявляє собі коло питань, що відносяться до дослідження.

У зв'язку з ростом фактора невизначеності і ризику підвищується інтерес до таких методів, що дозволяють його враховувати. Крім того, необхідно мати на увазі такий варіант рішення, що давав би гарні результати в передбачуваних умовах для того, щоб була досить висока ймовірність того, що при виникненні непередбачених обставин, він принесе також позитивний результат.

ЛПР повинен знати, коли і де може виникнути фактор невизначеності, який вплив він може зробити і які міри необхідно прийняти, щоб усунути чи взагалі зм'якшити негативні наслідки його прояву.

В основі багатьох методів обґрунтування рішень лежить моделювання. Модель повинна бути по можливості простою, будуватися відповідно до поставленої проблеми й охоплювати всі її істотні основні аспекти. Велика помилка, допущена при побудові складної моделі, може звести нанівець результати обґрунтування рішення. Помилка при цьому може довгий час залишатися непоміченою. При побудові простих моделей серйозна помилка стає очевидною задовго до закінчення розрахунків.

Системні аналітики не повинні цікавитися самою моделлю більше, ніж проблемою. Вони зобов'язані в першу чергу відповісти на поставлені питання, а оригінальність моделі, можливість створення нових методів її аналізу відіграють другорядну роль.

Економіко-математичні методи і моделі мають великі можливості, але їх варто застосовувати разом з неформальними методами, інакше завдання може виявитися настільки спрощеним, що втратить практичну цінність.

Таким чином, ЛПР свій досвід і інтуїцію повинен засновувати на результатах застосування цих методів, а не використовувати замість них.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль особи, що приймає рішення (ЛПР) у розробці управлінських рішень	\|	Моделі в системі управлінських рішень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.