Судетська проблема

Серед національних меншин у найбільш привілейованому становищі перебували німці, але в умовах гострої конкуренції посилилися античеські настрої серед німецьких підприємців, торговців, дрібних власників. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера було створено Судетонімецьку партію на чолі з К. Генлейном, що спочатку декларувала курс на лояльність по відношенню до Чехословаччини, але потім стала на шлях приєднання до "третього рейху".

Президентом Чехословацької республіки обрано близького до Т. Масаріка (за станом здоров'я пішов у відставку) беззмінного керівника зовнішньої політики країни — Едуарда Бенеша. Уряд чехословацько-німецької коаліції очолив видний діяч аграрної партії Мілан Годжа. У вирішенні питань внутрішньої та зовнішньої політики республіки посилився вплив правого крила аграрної партії, пов'язаної з фінансовим капіталом і великою аграрно-промисловою буржуазією. Вона виступала за зближення з нацистською Німеччиною.

У 1936-1938 рр. посилилась активність генлейнівців і словацьких, угорських, польських сепаратистів. За вказівкою Птлера Генлейн від первісних помірних вимог "національної рівноправності" перейшов до вимоги далекосяжної автономії Судетської області, що було лише прикриттям справжньої мети розчленування Чехословаччини та приєднання Судет до гітлерівської Німеччини. На Гітлера відверто орієнтувалася й глінківська партія в Словакії. Після "аншлюса" Австрії, коли Німеччина отримала спільний кордон з Угорщиною та Італією, Гітлер затвердив "зелений план" нападу на Чехословаччину, що передбачав координацію дій вермахту з фашистською "п'ятою колоною" в республіці — генлейнівцями та словацькими сепаратистами. Однак у березні 1938 р. у відповідь на концентрацію частин вермахту на кордонах Чехословаччини її уряд відповів частковою мобілізацією. Чехословаччина володіла однією з найсильніших армій в Європі, тому Гітлер змушений був відступити.

Уряди Великої Британії та Франції справляли постійний тиск на Прагу, вимагаючи прийняття неухильно зростаючих вимог генлейнівців. Вони рекомендували передати Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% населення. Чехословаччина мала всі можливості чинити опір нацистським домаганням, але 21 вересня 1938 р. уряд країни заявив, що приймає .пропозицію Великої Британії та Франції. Після бурхливих демонстрацій протесту уряд Годжи був змушений піти у відставку. Наступного дня було сформовано позапартійний уряд на чолі з генералом Я. Сирови. Новий уряд прийняв диктат західних країн, гітлерівської Німеччини та фашистської Італії.

Внаслідок мюнхенської угоди (мюнхенського зговору), під якою поставили свої підписи Чемберлен, Даладьє, Гітлер і Муссоліні, Судетську область було передано Німеччині. Чехословаччина втратила 1/5 частину території та частину населення. Кордон її з Німеччиною проходив тепер за 40 км від Праги. Однак нещастя на цьому не закінчилися. Мюнхенська угода зобов'язала Чехословаччину задовольнити претензії Польщі та Угорщини: спочатку було передано Тешинську область, потім — частину Словакії та Закарпаття.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішня політика Т. Масаріка та Е. Бенеша	\|	Революція 1918 року

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.