Угорщина за режиму М. Хорті

Доба Угорської Радянської республіки

Перші перетворення нового уряду здійснювались за відомим вже з Росії сценарієм: скасовувалися чини і звання, церква відокремлювалася від держави, націоналізовувалися банки, великі й навіть дрібні підприємства, ощадні каси, транспортні та торговельні контори, скасовувалося поміщицьке землеволодіння. Націоналізації підлягали ділянки землі, що перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га). Встановлювався 8-годинний робочий день. Провадилися примусова реквізиція майна заможних верств населення, виселення з квартир і переселення до них родин робітників. Використовуючи досвід комуністів Росії, нова влада застосовувала репресії проти опозиційних верств населення. Передача поміщицької землі не селянам, а сільськогосподарським кооперативам, націоналізація власності дрібної буржуазії, ремісників відштовхнули від нової влади значну частину населення.

Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні й сприяло створенню антирадянського фронту. Його активно підтримувала Антанта, прагнучи ізолювати Угорщину від Радянської Росії, з якою було встановлено тісні зв'язки. Ленін докладав усіх зусиль для підтримки Угорської республіки силами Червоної Армії. 16 квітня наступ проти Угорської республіки розпочали румунські, а незабаром і чехословацькі війська. Проти них діяла 300-тисячна угорська Червона Армія, що складалася здебільшого з робітників і селян, воїнів-комуністів інших національностей (чехів, поляків, австрійців, росіян та ін.). Румунські та чехословацькі війська в квітні—травні 1919 р. відтіснили Червону Армію до ріки Тиса, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ Радянської Росії не виправдалися.

Влітку в Будапешті, Карпуварі, Калочі спалахнули антирадянські повстання, жорстоко придушені загонами угорських червоноармійців. Країна опинилася в економічній блокаді, а уряд фактично не контролював ситуацію. Румунські війська перейшли у наступ і 4 серпня 1919 р. увійшли до Будапешта. Угорська Радянська республіка, проіснувавши 133 дні, була ліквідована.

14 листопада 1919 р. після виведення з Будапешта румунських військ до столиці вступили частини угорської армії, які сформувалися ще у період Радянської республіки на території, що перебувала під французькою окупацією. На чолі її став колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Хорті.

Міклош Хорті (1868-1957 рр.) — правитель Угорщини в 1920-1944 рр., адмірал. Народився у м. Кендереш. Закінчив військово-морську академію. В 1886-1918 рр. служив у військово-морському флоті Австро-Угорщини. В 1919 р. — учасник розгрому Угорської республіки. Після 1920 р. — регент (правитель) Угорщини. Після 1933 р. встановив тісні зв'язки з фашистською Німеччиною. З жовтня 1944 р. — в еміграції, де і помер. Незабаром після цього було сформовано коаліційний уряд за участю соціал-демократів. Фактична влада знаходилась в руках Хорті, почалася розправа над творцями Угорської Радянської республіки. Боротьба за владу в 1919 р. в Угорщині обернулася національною трагедією. В січні 1920 р. було проведено вибори до Національних зборів, де більшість місць отримали Партія дрібних сільських хазяїв (ПДСХ) і пов'язана з католицькою церквою Християнсько-національна партія (ХНП).

Легітимісти - прибічники реставрації монархії Габсбургів — домагалися повернення угорського престолу королю Карлу IV, але проти цього заперечували Антанта й держави-спадкоємиці Австро-Угорщини — Чехословаччина, Румунія та Королівство сербів, хорватів і словенців. У цій обстановці Хорті, що видавав себе за прибічника Габсбургів, добився, спираючись на армію та таємні союзи, проголошення себе регентом держави з дуже широкими повноваженнями (1 березня 1920 р. І Національні збори прийняли рішення про відновлення монархії в Угорщині). Тріанонський мирний договір, підписаний у червні 1920 р., зафіксував розпад Австро-Угорщини та встановив кордони Угорського Королівства, до складу якого ввійшло 33% колишньої території та 44% населення. На Угорщину було покладено обов'язок сплати репарацій державам-переможницям у Першій світовій війні. Чисельність її збройних сил обмежувалася 35 тис. чол. без права мати авіацію, танки й важку артилерію.

За межами Угорщини проживало 3 млн. угорців, і правлячі кола країни використали Тріанонський договірдля розпалювання шовіністичних настроїв на користь відродження "великої Угорщини". Ця обставина викликала цілком зрозуміле побоювання сусідніх держав — Чехословаччини, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, що створили військово-політичний союз — Малу Антанту.

Карл Габсбург і легітимісти прагнули реставрувати монархію і двічі 1921 р. робили спроби путчу з метою зведення Карла на королівський трон. Проте Хорті відмовився віддати владу, посилаючись на позицію Антанти та Малої Антанти. З листопада 1921 р. І Національні збори прийняли закон, що скасував права Карла Габсбурга.

Режим М. Хорті, встановлений в Угорщині в 1920-1921 рр., мав авторитарний характер. Майже нічим не обмежена влада глави держави поєднувалась із збереженням парламенту й деяких елементів парламентської демократії — загального виборчого права, опозиційних, в тому числі соціал-демократичної, партій. Хортістам не вдалося створити власної масової фашистської партії. Не маючи масової соціальної опори, хортізм спирався на цілу систему легальних і таємних союзів і товариств, таких як "Союз угорців, що пробуджуються" та інших. їхнім керівним центром був "Союз Етелкез", або "Екса", яким керувала "Рада Семи вождів". Хорті вважався "невидимим главою союзу" і контролював діяльність всіх цих організацій.

Економічне становище Угорщини вдалося стабілізувати лише в 1924-1926 рр. за допомогою позик, що надійшли від СІНА, Великої Британії та Франції. Розрив із Австрією позбавив промисловість сильного конкурента, що призвело до значного зростання текстильної промисловості. Почала розвиватися важка промисловість, в тому числі машинобудування.

У сільському господарстві особливих змін не відбулося. Внаслідок аграрної реформи тільки 7% землі, що оброблялася, були розподілені між селянами, головним чином заможними, прихильниками Хорті. Майже половина селянських родин не мала землі, тоді як великі поміщики володіли понад 30%.

У другій половині 30-х років внутрішню і зовнішню політику в країні почали визначати праві сили. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера активну діяльність в Угорщині розгорнули націонал-соціалістичні групи, які 1935 р. об'єдналися в партію "Схрещені стріли". Регулярними стали німецько-угорські консультації на найвищому рівні. У серпні 1938 р. на переговорах Хорті з Гітлером і міністром закордонних справ Ріббентропом у Берліні було досягнуто домовленість про спільний воєнний виступ проти Чехословаччини. Угорські правлячі кола втягувались у фарватер воєнної політики Німеччини, ставали її близьким партнером.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Революція 1918 року	\|	Становище країни після Першої світової війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.