Сутність інновацій та інноваційної діяльності

ТЕМА 5. ІННОВАЦІЙНА ФОРМА ІНВЕСТИЦІЙ

Інвестування оборотного капіталу.

Оборотний капітал необхідний підприємству для забезпечення безперервності процесу відтворення.

На відміну від основного капіталу, оборотний капітал споживається в одному виробничому циклі і його вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Інвестиції в оборотний капітал носять довгостроковий характер.

Інвестування оборотного капіталу включає інвестиції у оборотні виробничі засоби (запаси сировини, основні та допоміжні матеріали, пальне, запчастини, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва тощо) та інвестиції в оборотний капітал(готова продукція, виконані роботи, кошти на рахунках у банках, у розрахунках, касі та ін.)

В інвестуванні оборотного капіталу можна прослідкувати три етапи:

1. Первісне інвестування при створенні підприємствабазується на формуванні статутного капіталу підприємства.

2. Підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства не потребує довгострокового інвестування коштів, однак не можливо обійтись без активізації короткострокового банківського кредитування.

3. Інвестування у приріст оборотних засобів при розширенні обсягів і масштабів господарської діяльності передбачає пошук додаткових інвестиційних можливостей відносно до довгострокових вкладень для збільшення оборотного капіталу підприємства. Джерелами фінансування можуть бути прибуток підприємства, довгострокові кредити банків, кошти бюджету.

Джерелами оборотних засобів в інвестиційній сфері можуть бути власні фінансові ресурси, позичкові і залучені кошти.

Власні оборотні кошти закріплюються за організацією і стають частиною статутного фонду.

Позичкові оборотні кошти надаються у тимчасове користування у вигляді авансів і кредитів банку.

Залучені кошти – це кредиторська заборгованість усіх видів.

В умовах розвитку ринкової економіки оборотні засоби українських підприємств зазнали негативних змін. Істотно знизилась частка матеріальних оборотних засобів. Це було зумовлено нестачею обігових коштів підприємств через посилення платіжної кризи.

Уперше термін „інновація” був введений австрійським економістом Шумпетером в 1912 році. Шумпетер зазначає, що інновація є головним джерелом прибутку.

З розвитком сучасної економіки поняття „інновація” набуває більш широкого змісту. Сьогодні більша частина промислових інвестицій спрямовується на розробку інновацій. Хоча це поняття більше використовується у галузі технології виробництва, воно широко розповсюджується на організаційні методи (інновації в галузі управління кадрами, касових розрахунків тощо).

Роль інновацій в сучасній економіці істотно зросла, оскільки вони тісно пов’язані з підвищенням продуктивності праці і тому є домінуючим чинником конкуренції.

Інновація – процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить прибуток.

Інновація повинна задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносити прибуток виробнику.

Сучасна економічна теорія розрізняє п’ять основних типів інновацій:

· товарна (введення нового продукту);

· технологічна (введення нового методу виробництва);

· ринкова (створення нового ринку товарів або послуг);

· маркетингова (освоєння нового джерела сировини або напівфабрикатів);

· управлінська (реорганізація структури управління).

Розрізняють також соціальну інновацію (впровадження заходів щодо покращення життя народу) та екологічну інновацію (впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища).

За технологічними параметрами розрізняють інновації продуктові та процесні.

Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих, одержання принципово нових продуктів.

Процесні інновації пов’язані з новими методами організації виробництва (з новими технологіями).

Як правило, інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана із появою нововведення.

Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновації.

Інвенція – ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворяться в інновацію.

Ініціація – це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.

Дифузія – розповсюдження впровадженої інновації у нових умовах.

Підготовка, обґрунтування, освоєння і контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю (інноваційним процесом).

Інноваційний процес – це послідовність подій, під час яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, послуги і розповсюджується у господарській практиці і суспільній діяльності.

Інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. При цьому інноваційний процес характеризується високим ступенем ризику, що пов’язаний з низькою вірогідністю успішного втілення нової ідеї у новому виді продукції (9 -10%).

Розрізняють три форми інноваційного процесу:

· простий внутрішньо організаційний – це процес створення і використання нововведення в межах однієї організації;

· простий міжорганізаційний – передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функцій його споживання, тобто інновація стає об’єктом купівлі-продажу;

· розширений інноваційний процес передбачає порушення монополії виробника, появу нових виробників нововведення, що за допомогою конкуренції сприяє удосконаленню споживчих якостей товару.

Згідно Закону України „Про інвестиційну діяльність”, інноваційна діяльність як одна з форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

· випуск і розповсюдження принципово нових видів технологій і техніки;

· прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

· реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;

· фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

· розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології,призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Інвестиційний та інноваційний процеси, як правило, взаємопов’язані. Багато економістів вважають, що довгострокові інвестиції є інноваціями. Однак це не завжди так. Часто суб’єкти підприємницької діяльності вимушені відмовлятись від інновацій (конкуренція, низький рейтинг фірми, нестача коштів на певному етапі, високий ступінь ризику).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інвестиції в основний капітал.	\|	Напрями процесу управління інноваціями

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.