У своїй партійній програмі більшовики передбачали після приходу до влади перетворити Російську імперію на державу диктатури пролетаріату. І тому з перших днів приходу до влади вони розпочали одночасно процес зламу старого державного апарату та створення нового.
Відразу ж після Жовтневого перевороту у Петрограді було ліквідовано Сенат, Синод, Державну Раду. Місцеві органи самоврядування (міські думи, земські управи) було підпорядковано Радам. А до літа 1918 р. вони припинили свою діяльність, їхні функції були передані Радам.
Вищим законодавчим органом влади став Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, а між з'їздами — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК). Він призначав Раднарком та окремих комісарів, мав право скасувати та змінити декрети, видані Раднаркомом. Головним органом виконавчої влади був Раднарком (Рада народних депутатів).
Народними комісарами запропонував називати радянських міністрів Л. Троцький, вбачаючи в цьому щось революційно піднесене. До складу РНК входили народні комісаріати (наркомати), що замінили ліквідовані міністерства. З початку своєї діяльності радянський уряд був коаліційним, але з березня 1918 р. став однопартійним і складався лише з більшовиків.
Одночасно із створенням системи органів влади більшовики розпочали будівництво апарату захисту радянського режиму. Поряд з існуючими військово-революційними комітетами та Червоною гвардією було створено робітничо-селянську міліцію, Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК), народні суди та революційні трибунали.
Створення Червоної Армії було проголошено декретом від 15 січня 1918 р. Перші формування Червоної Армії комплектувались із солдатів-добровольців та виборних командирів, але в умовах наростання боротьби за владу більшовики повернулися до попередньої практики комплектування армії — 9 червня 1918 р. оголошено про обов'язкову повинність.
У листопаді 1918 р. було створено Раду робітничо-селянської оборони на чолі з В. Леніним, яка забезпечувала координацію дій фронту та тилу.
Згодом, за пропозицією Троцького, незважаючи на протести "лівих комуністів" на чолі з М. Бухаріним, до служби у Червоній Армії було залучено 50 тис. офіцерів царської армії, в основному це були офіцери-фронтовики.
Для контролю дій воєнспеців та виконання наказів командування у військових підрозділах створено інститут політичних комісарів, призначених більшовицькою партією. Згодом саме кадровий склад Червоної Армії став основою для управлінських структур радянської влади.