Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав

Розпуск Установчих зборів

До жовтневого перевороту більшовики постійно критикували Тимчасовий уряд за затримки у скликанні Установчих зборів. У листопаді 1917 р. відбулися вибори до Установчих зборів. Із 715 місць 412 отримали представники есерів, 17 — меншовики, 16 — кадети, 87 — представники інших політичних партій, 183 — більшовики. У цій ситуації ліві есери та більшовики прийняли рішення про розпуск Установчих зборів.

28 листопада 1917 р. Раднарком звинуватив кадетів у підготовці державного перевороту, призначеного на день відкриття Установчих зборів, та заарештував основних лідерів кадетської партії. На день відкриття Установчих зборів більшовики підготували "Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу", яку на засіданні Установчих зборів виголосив Голова ВЦВК Я. Свердлов. У цьому документі ставилася вимога визнати перші декрети Раднаркому, а також те, що основним завданням Зборів є вжиття заходів для перебудови суспільства на соціалістичний лад. Делегати проголосували проти Декларації. Тоді більшовицька фракція, за пропозицією Леніна, заявила про те, що більшість Установчих зборів є представниками контрреволюції. Після цього разом з лівими есерами більшовики покинули зал засідань.

Наступного дня, 6 січня 1918 р., червоноармійці не допустили делегатів до залу засідань Установчих зборів, які декретом ВЦВК від 6 січня 1918 р. були розпущені. Громадськість країни в цілому лишилась байдужою до долі свого парламенту. Таким чином, парламентська демократія в Росії тривала декілька годин.

Національно-визвольний рух значно активізувався в Росії при переході влади до Тимчасового уряду. 4 березня 1917 р. на Україні було утворено Центральну Раду — всеукраїнську суспільну організацію, створену з ініціативи "Товариства українських поступовців" і за участю "Українського техніко-агрономічного товариства", "Українського наукового товариства" та ін. Головою ЦР було обрано видатного вченого й суспільного діяча М. Грушевського - Центральна Рада стає провідною політичною силою України. У перебігу жовтневих подій 1917 р. Центральна Рада рішуче відокремилася від Петроградського повстання більшовиків. В умовах найгострішої політичної боротьби 7 листопада 1917 р. було прийнято III Універсал Центральної Ради. У ньому урочисто проголошувалося утворення Української Народної Республіки як держави, побудованої на демократичних засадах. Новій державі було уготовлено складну долю, драматичні іспити, але сам факт її створення означив першу перемогу українського народу на шляху до незалежності та суверенітету.

Революція в Фінляндії відбувалася, звичайно, під безпосереднім впливом подій в Петрограді, оскільки Фінляндія з початку XIX ст. перебувала в складі Росії, а на початку революції мала широку внутрішню автономію. Після Лютневої революції там було створено коаліційний уряд П'єра Евінда Свінхувуда. Саме цей уряд добився вже після Жовтневого перевороту незалежності Фінляндії, що була визнана Росією.

Визвольна війна закавказьких народів увінчалася проголошенням Закавказьким сеймом незалежної Федерації Закавказької Республіки, що включала всі території Закавказзя, які належали до складу імперії, крім районів, що відійшли до Туреччини за Брест-Литовським договором, а також міста Баку. Після ліквідації Федерації в червні 1918 р. було утворено демократичні республіки у Вірменії, Азербайджані та Грузії, що мали розвиватися згідно з волею їхніх народів, на засадах демократії й суверенітету. Однак напр. 1920 — на поч. 1921 рр. радянські війська під приводом подання допомоги в національних конфліктах вдерлися до меж закавказьких республік і насильницьки, за допомогою створених тут ревкомів встановили радянську владу. З демократичним рухом у Закавказзі було покінчено.

Більш щасливо склалася доля польського народу. В листопаді 1918 р. було урочисто проголошено створення Польської республіки.

У грудні 1918 р. радянську владу було встановлено у Прибалтиці, однак вона не дістала тут соціальної опори й політичної підтримки, то й проіснувала недовго. Незабаром було створено незалежні та суверенні держави Естонія, Латвія, Литва, що існували до 1940 р., коли їх було насильницьки включено до складу СРСР.

Утворення після жовтневих подій 1917 р. ряду незалежних держав відповідало надіям і прагненням народів, що їх населяли. Однак доля їхня склалася драматично. Більшість у різний час припинила існування й була підпорядкована більшовицькому центру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Встановлення влади більшовиків	\|	Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.