• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав

Розпуск Установчих зборів

До жовтневого перевороту більшовики постійно кри­тикували Тимчасовий уряд за затримки у скликанні Уста­новчих зборів. У листопаді 1917 р. відбулися вибори до Установчих зборів. Із 715 місць 412 отримали представни­ки есерів, 17 — меншовики, 16 — кадети, 87 — представ­ники інших політичних партій, 183 — більшовики. У цій ситуації ліві есери та більшовики прийняли рішення про розпуск Установчих зборів.

28 листопада 1917 р. Раднарком звинуватив кадетів у підготовці державного перевороту, призначеного на день відкриття Установчих зборів, та заарештував основних лі­дерів кадетської партії. На день відкриття Установчих збо­рів більшовики підготували "Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу", яку на засіданні Установчих зборів виголосив Голова ВЦВК Я. Свердлов. У цьому документі ставилася вимога визнати перші декрети Раднаркому, а також те, що основним завданням Зборів є вжиття заходів для перебудови суспільства на соціалістичний лад. Делега­ти проголосували проти Декларації. Тоді більшовицька фракція, за пропозицією Леніна, заявила про те, що біль­шість Установчих зборів є представниками контрреволюції. Після цього разом з лівими есерами більшовики покинули зал засідань.

Наступного дня, 6 січня 1918 р., червоноармійці не допустили делегатів до залу засідань Установчих зборів, які декретом ВЦВК від 6 січня 1918 р. були розпущені. Гро­мадськість країни в цілому лишилась байдужою до долі свого парламенту. Таким чином, парламентська демокра­тія в Росії тривала декілька годин.

Національно-визвольний рух значно активізувався в Росії при переході влади до Тимчасового уряду. 4 березня 1917 р. на Україні було утворено Центральну Раду — всеукраїнську суспільну організацію, створену з ініціативи "Товариства українських поступовців" і за участю "Укра­їнського техніко-агрономічного товариства", "Українсько­го наукового товариства" та ін. Головою ЦР було обрано видатного вченого й суспільного діяча М. Грушевського - Центральна Рада стає провідною політичною силою Укра­їни. У перебігу жовтневих подій 1917 р. Центральна Рада рішуче відокремилася від Петроградського повстання більшовиків. В умовах найгострішої політичної боротьби 7 лис­топада 1917 р. було прийнято III Універсал Центральної Ради. У ньому урочисто проголошувалося утворення Укра­їнської Народної Республіки як держави, побудованої на демократичних засадах. Новій державі було уготовлено складну долю, драматичні іспити, але сам факт її ство­рення означив першу перемогу українського народу на шляху до незалежності та суверенітету.

Революція в Фінляндії відбувалася, звичайно, під без­посереднім впливом подій в Петрограді, оскільки Фінлян­дія з початку XIX ст. перебувала в складі Росії, а на початку революції мала широку внутрішню автономію. Після Лют­невої революції там було створено коаліційний уряд П'єра Евінда Свінхувуда. Саме цей уряд добився вже після Жовт­невого перевороту незалежності Фінляндії, що була визна­на Росією.

Визвольна війна закавказьких народів увінчалася про­голошенням Закавказьким сеймом незалежної Федерації Закавказької Республіки, що включала всі території Закав­каззя, які належали до складу імперії, крім районів, що відійшли до Туреччини за Брест-Литовським договором, а також міста Баку. Після ліквідації Федерації в червні 1918 р. було утворено демократичні республіки у Вірменії, Азер­байджані та Грузії, що мали розвиватися згідно з волею їхніх народів, на засадах демократії й суверенітету. Однак напр. 1920 — на поч. 1921 рр. радянські війська під приводом подання допомоги в національних конфліктах вдерлися до меж закавказьких республік і насильницьки, за допомогою створених тут ревкомів встановили радянську владу. З демократичним рухом у Закавказзі було покінчено.

Більш щасливо склалася доля польського народу. В листопаді 1918 р. було урочисто проголошено створення Польської республіки.

У грудні 1918 р. радянську владу було встановлено у Прибалтиці, однак вона не дістала тут соціальної опори й політичної підтримки, то й проіснувала недовго. Незаба­ром було створено незалежні та суверенні держави Есто­нія, Латвія, Литва, що існували до 1940 р., коли їх було насильницьки включено до складу СРСР.

Утворення після жовтневих подій 1917 р. ряду незалеж­них держав відповідало надіям і прагненням народів, що їх населяли. Однак доля їхня склалася драматично. Більшість у різний час припинила існування й була підпорядкована більшовицькому центру.

Читайте також:

1. II Державна дума
2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
4. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
5. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
6. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
8. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
9. Автономні утворення у зарубіжних державах
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Адміністративне право і державне управління.
12. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів

Переглядів: 2274