Діяльність морів і озер

Моря займають 71% поверхні земної кулі і омиваючи сушу виконують величезну роботу. Її характер неоднаковий в смузі прибою, області шельфу, на материковому схилі, ложі океану і в глибоководних западинах. Ці частини моря мають різні глибини. Водні маси їх рухаються неоднаково. Їх населяють різні організми.

На морські береги впливають хвилі прибою, приливи, відливи і течії. Прибій підточує береги і поступово вирівнює майданчик, званий абразійною терасою (рис. 1.7).

Якщо море біля берега неглибоке, розмитий матеріал відкладається під водою біля абразійної тераси і нарощує її в ширину. Після того, як хвилі навіть в сильні шторми вже не досягають краю високого берега, абразія припиняється і берег піддається руйнуванню іншими процесами (вивітрювання, розмив). Якщо море біля берега глибоке або коли течії відносять

Рис. 1.7 - Утворення терас на березі моря. 1, 2, 8 — різні положення відступаючого берега; 4 — абразійна тераса; 5, 6, 7 — акумулятивна тераса, що росте у море

розмитий матеріал від місця руйнування, абразійна тераса наростає протягом довгого часу і може досягати значної ширини. При піднятті берега абразійна тераса разом з ним і сама може піддатися прибійному підточуванню і підробці. Опускання берега спричиняє вироблення хвилями нової берегової лінії. В обробці берегів замерзаючих морів беруть участь також і крижини, які викидають на берег хвилі. На гірські породи берегів діють різні риючі і свердлячі морські тварини мілководої смуги і сама вода як хімічний реагент.

Море не тільки руйнує, відносить, але і відкладає гірські породи. У смузі прибою — це продукти абразії і матеріал, що виноситься в море річками, за складом переважно галька, гравій і пісок. Вони формують пляжі, берегові вали, коси, пересипи, дюни. При опусканні і піднятті берега в бухтах, лагунах і лиманах відкладаються намули. У області шельфу відкладається тонший матеріал — піски, алевроліти, тонкий мул. На глибинах від 0 до 200м мешкає багато рослин і тварин. Їх залишки накопичуються на дні й утворюють органогенні породи кременистого і вапнякового складу (коралові і черепашкові вапняки). На великих глибинах відкладаються намули різного складу. З них утворюються глини, діатоміти, вапняки. До складу багатьох з цих порід входять скелети і мушлі найдрібніших морських і донних організмів. Відкладаються і хімічні осади, що виділяються з розчину морської води.

Більше 95% об'єму всіх осадових гірських порід земної кори морського походження. Підняття суші вивело частину їх на поверхню землі з дна моря. Тут з морських осадових порід в результаті вивітрювання та інших екзогенних процесів утворилася й значна частина континентальних осадових порід.

У роботі озер багато спільного з роботою морів. Озера — це закриті водоймища, що безпосередньо не сполучаються з морями і океанами. Величина їх різна. Найбільшими з озер є Каспійське і Аральське, які за свої розміри названі морями. Озерні улоговини утворилися різними шляхами. У Байкалу і Ладозького озер — це тектонічні западини, Каспійське і Аральське моря — залишки древніх морів, відрізані від океану підняттям суші. Улоговини багатьох озер утворені ерозією, льодовиками, карстовими процесами або загачуванням річкових долин при обвалах. Подібно до морських, озерні води руйнують гірські породи на берегах і утворюють хвилеприбійні ніші і абразійні тераси. Вітри зганяють хвилі до берегів озера, а зміни атмосферного тиску викликають підняття рівня води біля одного берега і одночасне опускання рівня іншого. З'являються стоячі хвилі, звані сейшами. Ці коливання рівня води в озері сприяють розподілу продуктів озерної абразії на берегах і по дну водоймища. Утворюються пляжі, берегові вали, дюни. У озерах з прісною водою відкладаються галька, гравій, піски, намули і глини. У солоних озерах, крім того, випадають хімічні осади — хлориди і сульфати натрію, магнію і кальцію, карбонат натрію (сода).

У морських і озерних відкладах нерідко зустрічаються відбитки і залишки викопної фауни і флори. За ними визначають відносний вік порід (біостратиграфічний метод). Вивчення органічного життя минулого Землі одночасно з вивченням складу і будови відкладів дозволяє визначити фаціальну (географічну) обстановку, в якій відбувалося накопичення осадів. Це дозволяє відновити природні умов і клімат віддалених геологічних епох, тобто провести палеогеографічні і палеокліматичні реконструкції. При цьому використовують аналогії з процесами, що відбуваються на Землі в сучасний період.

Фаціальний аналіз є одним з найефективніших геологічних методів і широко застосовується у всіх галузях геології, оскільки дозволяє прогнозувати вірогідну будову досліджуваних товщ гірських порід, їх мінливість, вміст в них різних корисних копалин. Цей метод можна застосовувати для вивчення гірських порід будь-якого походження і віку, але найбільша ефективність досягається при вивченні морських і озерних відкладів у зв’язку з їх широким розповсюдженням, збереженням в них викопних залишків організмів та відносної однорідності складу і будови у великих масивах.

При трасуванні доріг та проектуванні будівель і споруд на берегах морів і озер необхідно зважати на можливість абразії і обвалу берегів. Проектами повинні передбачатися споруди хвилеломів, бунів, хвилевідбійних стін, укладання тетраподів та інші проти абразійні заходи або перенесення траси і споруд далі від берега.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робота постійних водних потоків	\|	Геологічна робота льодовиків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.089 сек.