• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Врегулювання міжнародних торгових суперечок

Виконання контракту

Виконання контракту – це процес реалізації узятих на се­бе зобов'язань: з боку продавця – у постачанні покупцеві това­ру, що є предметом контракту, з боку покупця – у сплаті вста­новленої ціни.

Продавець, щоб виконати свої зобов'язання, повинен у встановлений термін підготувати товар до відвантаження й оформити документацію, необхідну для відправлення товару й одержання платежів.

Для вирішення суперечок, що виникають у міжнародній торгівлі, найчастіше використовується третейський суд, або арбітраж.

Використання арбітражу додає учасникам торгівлі більше впевненості. Сторони можуть самостійно визначити склад суддів, установлювати право, застосовуване для вирішення су­перечки, при цьому забезпечується конфіденційність інфор­мації в ході судового розгляду, досягається економія часу.

Щоб справа розглядалася в третейському суді, сторони повинні про це домовитися. Для цього вони можуть включити в договір контракту арбітражне застереження або укласти арбітражний договір.

При укладенні арбітражного договору в ньому необхідно передбачити:

♦ місце розгляду спору;

♦ норми права, від яких не можна відступати;

♦ вибір, матеріального права, відповідно до якого буде розглядатися суперечка;

♦ межі дії арбітражного застереження;

♦ вибір арбітрів;

♦ оплату третейського суду по розгляду суперечки;

♦ мова, якою буде розглядатися суперечка;

♦ характер розгляду справи (ступінь відкритості, термін);

♦ процедуру, якої повинні дотримуватися арбітри (на основі тільки документів, усного розгляду, опитування свідків і т. ін.);

♦ третейський суд зобов'язаний винести рішення, якщо тільки сторони не вирішать суперечку мирно;

♦ чи не впливає недійсність окремих положень арбітраж­ного договору на дійсність договору в цілому;

♦ у яких випадках можна вважати, що ще не вичерпано
процедури «мирного» врегулювання суперечки.

Учасники міжнародної торгівлі завжди прагнули звести до мінімуму труднощі, які виникали у зв'язку з відмінностями в нормах національного законодавства про арбітраж. Тому низкою міжнародних організацій розроблено міжнародні про­цедури врегулювання торгових суперечок.

Інституціональну структуру міжнародного арбітражу становить сукупність різних арбітражних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення безпеки і передбачуваності світової системи торгівлі.

♦ Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);

♦ Міжнародний Арбітражний суд Міжнародної Торго­вельної палати (МТП);

♦ Лондонський міжнародний третейський суд;

♦ Американський арбітраж;

♦ Європейський арбітраж;

♦ Орган розв'язання спорів (ОРС) у рамках СОТ;

♦ Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промислових палатах країн СНД та ін.

ЮНСІТРАЛрозробив декілька документів, що містять типові правила по доарбітражному врегулюванню спорів і про арбітраж. До них відносяться:

♦ Правила про арбітраж 1976 р.

♦ Правила по доарбітражному врегулюванню спорів 1980 р.

♦ Типовий закон про арбітраж 1985 р.

Ці документи покладені багатьма державами в основу роз­робки національних законодавчих актів.

При складанні міжнародних торгових контрактів у час­тині, що стосується вирішенню спорів, можна робити поси­лання на названі вище документи шляхом використання типо­вого арбітражного застереження, наведеного в них.

Міжнародний Арбітражнийсуд МТПє неурядовою ор­ганізацією і функціонує з 1923 р. Він займається арбітражним врегулюванням міжнародних комерційних суперечок. Ним у 1988 р. розроблені:

♦ Регламент про арбітраж;

♦ Регламент про факультативне примирення (для спри­яння мирному вирішенню спорів).

Відповідно до рекомендацій МТП усі сторони, що хочуть посилатися на Арбітраж МТП, у своїх контрактах повинні ви­користовувати такий нормативний пункт: «Усі суперечки, що виникають у зв'язку з дійсним контрактом, підлягають оста­точному врегулюванню відповідно до Регламенту про Примирення й Арбітраж МТП одним чи декількома арбітрами, при­значеними відповідно до цього Регламенту».

Регламент про Арбітраж МТП не обмежує сторони у вільному виборі закону, що регулює контракт, а також місце і мову арбітражу.

Європейський арбітражрегламентується Конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж, підписаною в Женеві в 1961 р. Конвенція ратифікована Україною.

Європейський арбітраж діє під егідою Європейської еко­номічної комісії ООН.

Орган вирішення спорів у рамках СОТ,функцію якого виконує Генеральна рада СОТ, має виняткові повноваження створювати третейські групи для розгляду конкретних супере­чок; затверджувати доповіді, що надаються такими групами, а також апеляційним органом; стежити за виконанням рішень і рекомендацій; санкціонувати застосування відповідних за­ходів у випадку невиконання рекомендацій.

Мета механізму врегулювання суперечок у рамках СОТ полягає в забезпеченні позитивного рішення суперечок, тобто заохочується прагнення сторін до пошуку взаємоприйнятого рішення проблем, що виникають у відносинах між країнами-членами. Врегулювання спорів досягається в процесі двосто­ронніх консультацій між зацікавленими урядами.

Так, на першому етапі врегулювання розбіжностей, прове­дення таких консультацій є обов'язковою умовою. Якщо кон­сультації не дають бажаних результатів протягом 60 днів, по­зивач може звернутися в ОРС із проханням про утворення третейської групи для розгляду справи.

Порядок проведення роботи третейської групи полягає в наступному.

До початку розгляду суперечки кожна сторона представ­ляє групі свою заяву, у якій викладаються факти й аргументи, що стосуються спору.

Якщо одна зі сторін піднімає питання наукового чи технічного змісту, третейська група може призначити групу експертів для підготовки експертного висновку.

Третейська група представляє сторонам описовий розділ своєї доповіді (фактологічна сторона справи й аргументація сторін) і дає їм два тижні для підготовки зауважень. Потім гру­па надає сторонам проміжну доповідь з висновками і дає сто­ронам один тиждень для подачі заяви про перегляд доповіді. Термін перегляду - не більше двох тижнів.

Заключна доповідь передається сторонам у суперечці про­тягом шести місяців. У разі негайної потреби, коли йдеться про товари, які швидко псуються, терміни надання доповіді зменшуються до трьох місяців. Через три тижні після передачі доповіді сторонам доповідь поширюється серед усіх членів СОТ.

У випадку, якщо третейська група визнає, що розглянутий захід суперечить умовам відповідної угоди СОТ, вона реко­мендує країні-члену, яка запровадила цей захід, привести його у відповідність із цією угодою. Група також може запропону­вати шляхи виконання рекомендації.

Механізм розв'язання спорів у СОТ передбачає мож­ливість подати апеляцію кожної зі сторін. Апеляція розгля­дається постійним апеляційним органом, який створюється ОРС і складається з 7 чоловік. Термін розгляду апеляції не по­винен перевищувати 60 днів. Апеляційний орган має право підтвердити, змінити чи анулювати правові висновки і вис­новки третейської групи. ОРС приймає доповідь апеляційного органа, що в безу­мовному порядку підлягає прийняттю сторонами суперечки, якщо немає загальної думки про те, що доповідь не повинна бути прийнята.

Невідкладне виконання рекомендацій ОРС є необхідною умовою ефективного розв'язання суперечок.

На засіданні ОРС, що проводиться протягом 30 днів після затвердження доповіді третейської групи чи доповіді апе­ляційного органу, порушена сторона (відповідач) зобов'язана викласти свої наміри у відношенні виконання рекомендацій. Якщо негайне виконання рекомендацій неможливе за об'єктивних причин, ОРС установлює «розумні терміни» для їх виконання. У випадку невиконання рекомендацій у вста­новлений термін сторона-відповідач зобов'язана почати пере­говори з позивачем для визначення взаємопогоджуваної ком­пенсації, наприклад, про зниження тарифів у секторах, що яв­ляють особливий інтерес для позивача.

Якщо задовільна для позивача компенсація не буде погод­жена, позивач має право звернутися до ОРС за санкцією на призупинення дії поступок чи зобов'язань щодо відповідача.

Дія поступок припиняється в тому секторі торгівлі, у відно­шенні якого виникла суперечка. Якщо цей захід чомусь неефек­тивний чи не може бути реалізований за практичних міркувань, дія поступок припиняється у відношенні іншого сектора торгівлі, але в рамках тієї ж угоди, а якщо і це неможливо, то дія поступок припиняється в рамках іншої угоди СОТ.

ОРС контролює виконання прийнятих рекомендацій чи правових визначень, а будь-яка невирішена суперечка буде за­лишатися в його порядку денному до повного розв'язання.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торго­во-промисловій палаті України(Арбітражний суд). Це са­мостійний постійно діючий третейський суд, який розглядає економічні суперечки, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з договірних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо хоч би одна зі сторін є іноземною.

До компетенції Арбітражного суду відносяться суперечки, що виникають з відносин:

♦ купівлі-продажу (постачання) товарів;

♦ виконання робіт;

♦ надання послуг;

♦ обміну товарами і (чи) послугами;

♦ перевезення вантажів і пасажирів;

♦ торгового представництва і посередництва;

♦ оренди (лізингу);

♦ науково-технічного обміну й обміну іншими результа­тами творчої діяльності;

♦ спорудження промислових та інших об'єктів; ,

♦ ліцензійних операцій;

♦ страхування;

♦ спільного підприємництва, інших форм підприємниць­кої кооперації;

♦ інших видів міжнародних економічних зв'язків.

Діяльність Арбітражного суду здійснюється на підставі Регламенту Міжнародного комерційного суду при ТПП Ук­раїни.

В Україні вирішення міжнародних торгових суперечок здійснюється на підставі Закону України № 4002 - XII від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж», що установлює вимоги до арбітражного договору (арбітражного застереження), вимоги до порядку вибору арбітрів, правила арбітражної процедури, порядок прийняття арбітражних рішень.

Читайте також:

1. Аналіз фінансового стану торгових підприємств
2. Банк міжнародних розрахунків
3. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів
4. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА НАЦІОНАЛЬНИХ, МІЖНАРОДНИХ І СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ
5. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
6. Вивчення оборотності оборотних коштів у зовнішньоторгових операціях.
7. Види і напрямки організаційних перетворень міжнародних корпорацій
8. Види міжнародних відносин
9. Види міжнародних економічних договорів
10. Види міжнародних правопорушень
11. Види міжнародних торгових угод.
12. Виконанню цих завдань сприяла робота двох міжнародних конференцій: у Думбартон-Оксі у США (21 серпня – 7 жовтня 1944 р.) і в Ялті (Криму) в СРСР (4 – 11 лютого 1945 р.).

Переглядів: 1656