• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика нормування окремих видів робіт

Продуктивність праці

- характеризує ефективність витрат праці в матеріальному виробництві. Вона визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу чи витратами праці на одиницю продукції.

Рівень продуктивності праці характеризується такими показниками:

1) виробленням продукції:

- в одиницю часу:

В= В_п / Т_вир,

де В_п - обсяг зробленої продукції, натур, вимірники;

Т_вир - витрати робочого часу на виробництво продукції, година;

- на 1 працюючого:

В=В_п / Р_роб,

де Р_роб - середньосписочне число працюючих, чол.;

- на 1 день:

В=В_п / Д_відпр,

де Д_відпр - число днів, відпрацьованих робітниками;

2) трудомісткістю продукції:

Т_пр = Т_вир / В_п.

Ріст продуктивності праці характеризується зіставленням фактичної трудомісткості продукції в звітному і базовому періодах.

Зіставлення нормативної і фактичної норм виробітки виражає середній коефіцієнт виконання діючих норм виробітки.

Науково-технічний прогрес, роблячи істотним вплив на форми організації праці і зміст трудових процесів, вимагає удосконалювання методики нормування таких розповсюджених робіт, як:

1) багатоагрегатні;

2) багатоінструментальні роботи;

3) роботи на автоматичних і потокових лініях.

Розглянемо основні принципи нормування таких робіт.

1 Багатоінструментальна обробка характеризується тим, що здійснюється декількома інструментами при незмінному кріпленні деталі й інструмента.

У багатоінструментальної обробки є 2 мети:

1) економічна - скорочення машинного чи допоміжного часу (чи того й іншого разом);

2) технологічна - виконання більшого числа переходів при незмінному кріпленні деталі, що забезпечує велику точність обробки.

Розрізняють 3 основних варіанти багатоінструментальної обробки:

1 Послідовна робота інструментів зі зміною режимів обробки між переходами: нормування виробляється так само, як і при одноінструментальній обробці.

2 Послідовна робота інструментів без зміни режимів обробки: нормування виробляється в 2 етапи - спочатку вибирають оптимальний режим обробки для всіх інструментів, а потім, з урахуванням загального часу обробки, визначають оперативний час.

3 Рівнобіжна (одночасна) обробка чи рівнобіжно-послідовна обробка різним інструментом: норму визначають за максимальним часом роботи одного з інструментів з урахуванням періоду його стійкості, визначають для нього оптимальні режими обробки і розраховують норми часу.

За обраним інструментом, по його стійкістю виконується весь подальший техпроцес, тобто після закінчення його періоду стійкості йде заміна всіх інструментів, незалежно від ступеня їхнього зносу.

2 Багатоагрегатна обробка. При нормуванні вирішуються 2 задачі:

1) визначення норми обслуговування агрегатів;

2) визначення штучного часу на обробку виробу на багатоагрегатному робочому місці.

1 Величину норми обслуговування Н_о визначають як співвідношення

Т_м.в/Т_з = К_з,

де Т_м.в - вільний машинний час на кожнім з агрегатів;

Т_з - час зайнятості робітника на агрегаті;

К_з - коефіцієнт зайнятості.

Чим більше це співвідношення, тим більше агрегатів робітник може обслужити. Умова багатоагрегатного обслуговування можна записати так:

Т_м.в =Т_з (n - 1),

де n - число агрегатів, що обслуговуються одним робітником.

З урахуванням мікропауз, що вводяться для запобігання стомлюваності робітника можна визначити норму обслуговування:

а) для агрегатів-дублерів, що виконують однакову операцію:

Н_о =T_м.c k/ T_з +1,

де k - коефіцієнт, що враховує мікропаузи в операційному часі.

Величина k залежить від виду обслуговування агрегатів:

для універсального устаткування - 0.7, для спеціального устаткування - 0.8, для агрегатів-дублерів - 0.97;

б) для агрегатів, що виконують різні операції з різною тривалістю машинного часу і Т_з:

Н_о = ∑ Т_м.в k / ∑T_з + 1,

де ∑Т_м.в - сумарний вільний машинний час по всіх агрегатах;

∑T_з - сумарний час зайнятості робітника по всіх агрегатах.

Крім того, норму обслуговування можна визначити збільшено, використовуючи коефіцієнт зайнятості К_з робітника на кожному агрегаті. УМОВА: сума К_з всіх агрегатів не повинна перевищувати «1». На практиці К_з = 0.8...0.9.

2 Норма ШТУЧНОГО часу при багатоагрегатному обслуговуванні:

а) багатосерійне і масове виробництво:

Т_ш =Т_оп (К_з(1 +(А_орг + А_відп) /100)) +(Т_о /n)(А_тех /100),

де К_з - коефіцієнт збігу операцій, 1.003...1.6, залежить від К_з;

А_орг, А_відп, - процент від основного оперативного часу, часу технічного, організаційного обслуговування, і відпочинку при роботі на агрегатах;

б) серійне виробництво:

Т_ш= Т_оп К_с (1 + (А_орг+ А_відп+ А_тех) /100)

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
3. Автоматизація проектних робіт
4. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
5. Аналіз продуктивності праці й заробітної плати
6. Аналіз собівартості окремих видів продукції.
7. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
8. Аналіз фонду заробітної плати.
9. Аналіз якості продукції та робіт
10. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
11. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
12. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу

Переглядів: 841