Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика нормування окремих видів робіт

Продуктивність праці

- характеризує ефективність витрат праці в матеріальному виробництві. Вона визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу чи витратами праці на одиницю продукції.

Рівень продуктивності праці характеризується такими показниками:

1) виробленням продукції:

- в одиницю часу:

В= В_п / Т_вир,

де В_п - обсяг зробленої продукції, натур, вимірники;

Т_вир - витрати робочого часу на виробництво продукції, година;

- на 1 працюючого:

В=В_п / Р_роб,

де Р_роб - середньосписочне число працюючих, чол.;

- на 1 день:

В=В_п / Д_відпр,

де Д_відпр - число днів, відпрацьованих робітниками;

2) трудомісткістю продукції:

Т_пр = Т_вир / В_п.

Ріст продуктивності праці характеризується зіставленням фактичної трудомісткості продукції в звітному і базовому періодах.

Зіставлення нормативної і фактичної норм виробітки виражає середній коефіцієнт виконання діючих норм виробітки.

Науково-технічний прогрес, роблячи істотним вплив на форми організації праці і зміст трудових процесів, вимагає удосконалювання методики нормування таких розповсюджених робіт, як:

1) багатоагрегатні;

2) багатоінструментальні роботи;

3) роботи на автоматичних і потокових лініях.

Розглянемо основні принципи нормування таких робіт.

1 Багатоінструментальна обробка характеризується тим, що здійснюється декількома інструментами при незмінному кріпленні деталі й інструмента.

У багатоінструментальної обробки є 2 мети:

1) економічна - скорочення машинного чи допоміжного часу (чи того й іншого разом);

2) технологічна - виконання більшого числа переходів при незмінному кріпленні деталі, що забезпечує велику точність обробки.

Розрізняють 3 основних варіанти багатоінструментальної обробки:

1 Послідовна робота інструментів зі зміною режимів обробки між переходами: нормування виробляється так само, як і при одноінструментальній обробці.

2 Послідовна робота інструментів без зміни режимів обробки: нормування виробляється в 2 етапи - спочатку вибирають оптимальний режим обробки для всіх інструментів, а потім, з урахуванням загального часу обробки, визначають оперативний час.

3 Рівнобіжна (одночасна) обробка чи рівнобіжно-послідовна обробка різним інструментом: норму визначають за максимальним часом роботи одного з інструментів з урахуванням періоду його стійкості, визначають для нього оптимальні режими обробки і розраховують норми часу.

За обраним інструментом, по його стійкістю виконується весь подальший техпроцес, тобто після закінчення його періоду стійкості йде заміна всіх інструментів, незалежно від ступеня їхнього зносу.

2 Багатоагрегатна обробка. При нормуванні вирішуються 2 задачі:

1) визначення норми обслуговування агрегатів;

2) визначення штучного часу на обробку виробу на багатоагрегатному робочому місці.

1 Величину норми обслуговування Н_о визначають як співвідношення

Т_м.в/Т_з = К_з,

де Т_м.в - вільний машинний час на кожнім з агрегатів;

Т_з - час зайнятості робітника на агрегаті;

К_з - коефіцієнт зайнятості.

Чим більше це співвідношення, тим більше агрегатів робітник може обслужити. Умова багатоагрегатного обслуговування можна записати так:

Т_м.в =Т_з (n - 1),

де n - число агрегатів, що обслуговуються одним робітником.

З урахуванням мікропауз, що вводяться для запобігання стомлюваності робітника можна визначити норму обслуговування:

а) для агрегатів-дублерів, що виконують однакову операцію:

Н_о =T_м.ck/ T_з +1,

де k - коефіцієнт, що враховує мікропаузи в операційному часі.

Величина k залежить від виду обслуговування агрегатів:

для універсального устаткування - 0.7, для спеціального устаткування - 0.8, для агрегатів-дублерів - 0.97;

б) для агрегатів, що виконують різні операції з різною тривалістю машинного часу і Т_з:

Н_о = ∑ Т_м.в k / ∑T_з + 1,

де ∑Т_м.в - сумарний вільний машинний час по всіх агрегатах;

∑T_з - сумарний час зайнятості робітника по всіх агрегатах.

Крім того, норму обслуговування можна визначити збільшено, використовуючи коефіцієнт зайнятості К_з робітника на кожному агрегаті. УМОВА: сума К_звсіх агрегатів не повинна перевищувати «1». На практиці К_з = 0.8...0.9.

2 Норма ШТУЧНОГО часу при багатоагрегатному обслуговуванні:

а) багатосерійне і масове виробництво:

Т_ш =Т_оп (К_з(1 +(А_орг + А_відп) /100)) +(Т_о /n)(А_тех /100),

де К_з - коефіцієнт збігу операцій, 1.003...1.6, залежить від К_з;

А_орг, А_відп, - процент від основного оперативного часу, часу технічного, організаційного обслуговування, і відпочинку при роботі на агрегатах;

б) серійне виробництво:

Т_ш= Т_оп К_с (1 + (А_орг+ А_відп+ А_тех) /100)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи нормування	\|	Нормування праці допоміжних робітників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.