• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Право на сорти рослин, породи тварин.

Відповідно до ЗУ про охорону прав на сорти рослин, сорт – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю, або ж ні умови виконання правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або його комбінації

- може бути відрізнене від будь-якої іншої групи хоча б за однією із ознак

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Ботанічний таксон – відокремлена група рослин, споріднених між собою, спільністю ознак і властивостей.

Для отримання правової охорони сорт має відповідати умовам охороноздатності: сорт має бути новим, вирізняльним, однорідним, стабільним. Сорт вважається новим, якщо до дати подання заявки автор або особа, що передала автору інформацію, не передавали матеріалу сорту для комерційного використання. На території України за рік до цієї дати на території іншої держави, для деревних та чагарникових культур – за 6 років до дати, для всіх інших – за 4 роки.

Сорт вважається вирізняльним, якщо за проявом його ознак від відрізняється від будь-якого іншого вже загальновідомого.

Вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини залишаються схожими за основними ознаками.

Вважається стабільним, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після неодноразового розмноження.

Сорту присвоюється назва, яка включає його родове чи видове позначення і власну назву (може бути представлена у вигляді слів, комбінації слів, комбінації слів і цифр, комбінації літер і цифр). Назва сорту не повинна суперечити правилам гуманності та моралі, складатися тільки із цифр; не повинна вводити в оману або ж давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту; бути тотожною, або ж настільки подібною, що її можна сплутати з уже загальновідомим сортами.

Сорт повинен пропонуватися як в Україні, так і в інших державах під однією назвою.

Умови набуття прав на сорт рослин: набуваються особисті майнові та немайнові права.

Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в описі сорту.

Зазначені права на сорт набуваються в Україні шляхом подання заявки до установи, її експертизи і реєстрації. Набування прав на сорт в іноземних держава здійснюється незалежно від набування таких прав в Україні.

Якщо сорт створено кількома селекціонерами, всі вони мають однакові права, якщо інше не передбачено договором між ними. Якщо сорт створено у зв’язку із виконанням службових обов'язків, в силу вступає право роботодавця, він має оформити заявку протягом 2 місяці.

Заявка на сорт

Подається на 1 сорт, має містити:

- заяву

- ім'я, місце проживання селекціонера

- зазначення ботанічного таксону (українська та латинська)

- запропонована назва сорту

- опис сорту

- зазначення показників для визнання придатності його для поширення в Україні

- відомості про походження сорту

- відомості про інші заявки щодо цього сорту

- відомості про здійснення комерційного використання

До заявки подаються зразки посадкового матеріалу.

Експертиза:

- формальна

- кваліфікаційна: протягом 3 років.

Державне випробування здійснюється установою і визначеними нею закладами експертизи згідно з методикою, затрудженою центральним органом виконавчої влади з питань с/г і продовольства.

Кожного року організація інформує винахідника про результати експертизи.

Якщо рішення позитивне, внесеним до реєстру заяв відомостям про сорт надають тимчасову правову охорону.

Дія тимчасової правової охорони не поширюється на ті родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню.

Протягом місяця від державної реєстрації сорту авторові видається свідоцтво про авторство, а заявникові видається патент. Якщо авторів сорту кілька, кожному видається свідоцтво про авторство. Якщо вони є заявниками, їм видається 1 пакет.

Майнове право не передається, не відчужується.

Немайнове дозволяє використовувати, забороняти використовувати, передавати.

Майнове право може бути предметом застави і використовуватися у спільній діяльності, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, або ж бути предметом іншого комерційного обігу.

Строк чинності патенту починається з наступного дня від дати державної реєстрації і закінчується в останній день: 35го календарного року для сортів деревних та чагарникових сортів та винограду; 30го календарного року для всіх інших сортів.

Якщо протягом 3 років недостатньо використовується, то можна звернутись до суду. і буде видана примусова ліцензія.

КабМін в умовах надзвичайних ситуацій чи суспільних потреб може без згоди автора видавати примусову ліцензію на визначений термін і вимагати від власника надавати посадковий матеріал для розмноження цього сорту не сплачуючи державне мито.

20.11.12.

Дії, які не визнаються порушенням прав власника патенту:

- коли чинність патенту закінчилася;

- коли обмеження дій власника патенту закінчилося;

- коли відбулося використання в некомерційних цілях

- для здійснення експерименту

- з метою створення інших сортів у своєму господарстві

Для цих патентів діє закон попереднього користувача.

Обов'язки власника патенту:

- має добросовісно користуватися своїм майновим правом;

- забезпечувати збереження сорту або ж його похідних компонентів протягом чинності всього патенту;

- на запит установи зобов’язаний надати у визначений термін інформацію для перевірки збереженості сорту, або ж проведення порівняльної експертизи між сортами;

- власник зобов’язаний застосовувати назву сорту весь період дії патенту;

Припинення чинності майнових прав:

- у разі відмови власника від сорту;

- несплати щорічного збору;

- за заявкою будь-якої особи про втрату однорідності чи стабільності сорту внаслідок незабезпеченості його збереження;

- у разі невчасного надання інформації до установи для перевірки сорту;

- невчасне подання заяви до установи відносно зміни назви сорту

Набуття прав на породи тварин

Порода тварин – сукупність особин у межах певного виду тварин, що відрізняють її від інших сукупностей особин та стійко передають їх потомкам особливостей і є результатом творчої діяльності.

Права на породу набуваються, якщо вона відповідає критеріям чистоти і новизни та якій надана назва.

Порода вважається чистою, якщо вона є:

- своєрідна: за своїми кваліфікаційними характеристиками відрізняється від будь-якої існуючої природи;

- однорідна: якщо особини цієї породи схожі за проявом своїх кваліфікаційних характеристик;

- стабільна – якщо ці характеристики не змінюються при передачі із покоління в покоління.

Порода вважається новою, якщо :

- подана заявка та її генетичні ресурси не використовувалися до дати подання заявки;

- назва є загальновживаною, не суперечить правилам гуманності та моралі;

- не є схожою на інші назви;

- має бути лінгвістично придатною;

- не вводити в оману і не давати хибне явлення щодо характеристик;

- не містити елементів, які перешкоджають вільному використанню.

Свідчення прав на породу тварин є:

- реєстр заявок на офіційне видання;

- реєстр патентів на офіційне видання;

- свідоцтво на авторство та патент

Порядок набуття прав на породу тварин

Заявка має містити:

- заяву;

- вимоги щодо реєстрації породи

- ім'я, адресу… якщо кілька осіб – усіх.

- зазначення виду тварин, назви, опис породи з наданням генетичних ресурсів/матеріалів, відомостей про географічне походження;

- відомості про інші заявки щодо породи;

- відомості про здійснене комерційне використання;

- відомості про сплату зборів.

Експертиза:

- формальна

- кваліфікаційна.

Проводить Міністерство агрополітики, яке проводить апробацію порід, затверджує методику експертизи, здійснює контроль за дотриманням вимог; приймає ___; проводить реєстрацію порід і заявок; здійснює міжнародне співробітництво та укладає міжнародні договори з експертизи порід.

Крім Міністерства, активну участь приймають громадські організації:

- приймають заявки;

- допомагають у проведенні експертиз;

- у межах своєї компетенції розробляють нормативно-правові акти щодо підготовки, подання та проведення експертизи заяви

- міжнародне співробітництво

Якщо приймають рішення про надання, відбувається державна реєстрація прав і протягом місця видається патент.

Права автора патенту:

- особисті немайнові – діють безстроково

- майнові права

Власник має право:

- подати до установи заявку на використання своєї породи будь-якою особою

- виключне право власника породи та право на її використання набуті на підставі угоди можуть переходити в порядку універсального правонаступництва, в тому числі у спадок.

Дозволяється використання:

- коли держава дозволяє використання з некомерційною метою з метою розведення тварин базовим господарством;

- з мотивів суспільної необхідності – приймає рішення КабМін, надає особі (фіз./юр.) на термін 4 роки і вимагає від патентовласника надання генетичних ресурсів.

Термін може бути продовжений чи скорочений.

Для тварин діє право попереднього користувача.

Чинність патенту: 30 років.

Власник породи відповідає за збереження кваліфікаційних характеристик, має зберігати назву цієї породи; має подавати установи відповідні матеріали та інформацію щодо породи тварин; використовувати цю породу, або ж надавати дозвіл на використання іншим особам.

Припинення дії патенту:

- в разу втрати однорідності чи стабільності породи;

- ненадання до установи інформації вчасно, або ж надання неповної інформації;

- несплата збору;

- знищення породи;

- у разі відмови власника від породи.

4. Поняття комерційної таємниці.

Комерційна таємниця – інформація, яка є секретною у тому розумінні, що вона в цілому, або ж в певній формі є невідомою та є не легкодоступною.

Відповідно до ЗУ про підприємство в Україні, комерційна таємниця розглядається як відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансами, чи іншою діяльністю підприємства, що не є державними таємницями, однак розголошення яких може завдати шкоди цьому підприємству.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю і визнані комерційною таємницею, визначаються керівником підприємств. Відомості, які не можуть бути комерційною таємницею, визначені КабМіном у постанові «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».

Не є комерційною таємницею:

- установчі документи та документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю;

- інформація за всіма формами державної звітності;

- дані, які необхідні для перевірки обчислення і сплати податків;

- відомості про чисельність працюючих, їхню заробітну плату;

- документи про сплату податків та обов’язкових платежів;

- інформація про забруднення навколишнього середовища, а також недотримання безпечних умов праці;

- документи про платоспроможність;

- інформація, яка підпадає під режим таємної: регулюється законами про державну таємницю;

- фінансові звіти.

Ознаками комерційної таємниці є:

- конфіденційність

- комерційна цінність

- захищеність інформації

- інформаційність.

Охорона комерційної таємниці:

- мають здійснювати працівники підприємства, органи державної влади;

- згідно з ЗУ, за порушення або за розголошення комерційної таємниці передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша відповідальність, яка включає не тільки розголошення, а й незаконне збирання з метою використання.

Правовий захист комерційної таємниці в Україні є засобом захисту від недобросовісної конкуренції.

Це загально обізнане у світі положення випливає із змісту конвенції 1967 року, яка прийняла Всесвітню Організацію ІВ.

Відповідальність за порушення законодавства несуть особи, які винні у скоєнні таких порушень:

- необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

- надання інформації, що не відповідає дійсності (спотвореної);

- умисне приховування інформації;

- розголошення комерційної або державної таємниці;

- порушення порядку збереження інформації.

27.11.12.

5. Право на науково-технічну інформацію.

Національне законодавство розглядає науково-технічну інформацію як документовані на будь-яких носіях або ж публічно оголошені відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки виробництва, одержані під час науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та інших видів діяльності.

Розрізняють 2 види НТІ:

- відкриту: мають доступ будь-які фізичні та юридичні особи, державні органи, регіональні, місцевого самоврядування, міжнародні організації, іноземні фізичні, юридичні особи.

- з обмеженим доступом – регулюється спеціальним законодавством.

1992 р – ЗУ «Про інформацію»

1993 р - ЗУ «Про основи державної політики в сфері науково-технічної діяльності»

ЗУ «Про захист інформації в автоматизованих системах»

ЗУ «Про НТІ».

Оскільки НТІ є продуктом інтелектуальної діяльності людини, то результатами цієї діяльності є об’єкт інтелектуальної власності і передбачає його захист; захист його прав, визначення обов'язків.

Підставами виникнення права власності НТІ є:

- створення НТІ своїми силами і за свій рахунок;

- виконання договору про створення НТІ

- виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на НТІ до іншої особи.

Право власності на НТІ, яка створена кількома особами, визначається договором, який вкладається між творцем та фізичною або юридичною особою.

Якщо НТІ створювалася із залученням державних коштів, або на державне замовлення, то розпоряджається цією НТІ держава та приймає всі рішення стосовно цієї інформації.

НТІ, яка створюється приватними особами чи за рахунок особистих коштів, може бути передана державним організаціям у разі відповідної державної реєстрації чи створення державних банків даних, баз, інформаційних фондів. За бажанням власника може передаватися, може не передаватися.

Оскільки НТІ є суспільним надбанням, необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності у міжнародній практиці є торгівля ліцензіями, така практика зростає, приносить прибутки, спонукає державу створювати систему правової охорони НТІ.

В українській практиці такий захист не завжди є надійним, тому часто потребує удосконалення, перегляду.

Національна система НТІ

Це організаційно-правова структура, за допомогою якої формується інформаційна державна політика та здійснюється робота по координації, створенню, користуванню, зберіганню, поширенню НТІ з урахуванням інтересів національної безпеки.

Основою є задоволення потреб громадян, юридичних осіб та держави в НТІ. Така національна система складається з:

- спеціалізованих державних підприємств, організацій, установ, органів НТІ, наукових а науково-технічних бібліотек, які були впевнені у функції будь-яких організаційно-правових форм, які засновані на колективній чи приватній власності і предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства.

Основними завданнями національної системи є:

- формування на основі державного і зарубіжного досвіду та довідкових інформаційних фондів національних банків і баз даних;

- одержання, зберігання, обробка, поширення та використання НТІ;

- організація надходження до України зарубіжної НТІ

- підготовка аналітичних матеріалів для державних органів з метою прийняття рішень стосовно економічного, соціального та науково-технічного розвитку держави;

- аналітично-синтетична обробка першоджерел і створення на цій основі відповідної інформаційної продукції та послуг;

- розроблення та впровадження сучасних технологій науково-технічної діяльності, науково-інформаційної;

- створення мережі бібліотек та інформаційних центрів громадського користування як бази даних для освіти, наукової діяльності та виробництва.

Результати науково-технічної діяльності, створені за рахунок державних коштів, повністю або частково, потребують обов’язкової державної реєстрації/обліку. За власні кошти – може обліковуватися за бажанням.

Ринок науково-технічної інформації

В ринкових умовах НТІ являється цінним товаром, без якого неможливий успішний розвиток сучасного виробництва___

Органи, які здійснюють виробництво такої інформації, є потужними товаровиробниками, які є вільними у виборі постачальників, форм відносин з ними, методів і видів інформування, тому власники інформації мають право вчиняти із цим продуктом будь-які цивільно-правові дії, які не суперечать чинному законодавству.

У ході здійснення купівлі-продажу інформаційної продукції національним законодавством гарантується охорона прав власником.

Державні органи та служби НТІ, які надають відповідну інформацію, здійснюють її пошук, передачу, то такі послуги надаються безкоштовно, однак огляди, аналітичні та фактографічні довідки та інші види інформаційної продукції, які готуються на основі аналізу, обробки, оцінки інформації надаються на комерційній основі.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Право власності.
7. Аграрне право
8. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
9. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 1153