• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та загальна характеристика ноу-хау.

Ноу-хау – комплекс знань та навиків, конфіденційність інформації, досвід, які містять відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового та іншого характеру, використання яких забезпечує певні переваги та комерційні вигоди.

Поняття «промислове ноу-хау» вперше було використане в 1968 році на нараді міжнародної асоціації по охороні інтелектуальної власності.

ЗУ «Про інвестиційну діяльність» визначено ноу-хау як сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації, але не запатентованих.

Сукупність інформації, що утворює зміст ноу-хау має характерні ознаки:

- носить секретний характер, в цілому або ж окремих складових;

- не є загальновідомою;

- не доступна для ознайомлення без згоди власника;

- здатна створити умови для підвищення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства, тобто має комерційну цінність;

- має практичне застосування;

- може передаватися тільки на основі взаємної довіри осіб;

- відсутність прямої охорони у вигляді промислового захисту;

- повна або часткова конфіденційність.

Ноу-хау носить диференційований характер, стосується різних сфер: наукової, технічної, фінансової, комерційної.

В залежності від виду роботи, що виконується та результату, промислове ноу-хау виділяють як:

- наукове-дослідне

- конструкторське

- розрахункове

- технологічне і виробниче

- проектне

- будівельне

- монтажне.

Володіючи особистісними майновими та немайновими правами, розробник набуває право володіння, розпорядження та передачі своїх майнових прав.

Юридичні методи захисту ноу-хау.

Оскільки ноу-хау – це секретна інформація, то використовується ряд методів, щоб забезпечити її юридичний захист: патентування та ліцензування.

Зазвичай використовується комплексний захист: патент або пакет патентів, докладаючи до них пакет ноу-хау.

Патенти та ліцензії ноу-хау становлять до 20% від комерційного обігу.

Патенти та ліцензії ноу-хау разом з передачею ноу-хау становлять до 50% від комерційного обігу.

Угоди про передачу ноу-хау – до 30%.

Договором визначається: предмет операції, його ціна, термін дії, час і місце його використання, права і обов’язки як однієї, так і іншої сторони, умови про нерозголошення ноу-хау в період дії ліцензії та після її закінчення.

Ліцензії на ноу-хау можуть бути:

- прості

- виняткові

- повні.

За формами передача ноу-хау ліцензії :

- чисті: винахід, що має ознаки патентноздатності, однак не захищений патентом; в силу неможливості___

- змішані

- субліцензійні угоди: ліцензіат за домовленістю з ліцензіаром отримує право на передачу ноу-хау третім особам

- опціонна – покупець має можливість ознайомитися з об’єктом передачі до укладання угоди: не зобов’язує купувати ліцензію, але зобов’язує тримати інформацію в таємниці.

____

Заходи захисту ноу-хау:

- строгий контроль за доступом співробітників до такої інформації

- обмеження осіб, які мають доступ

- розписка про нерозголошення

- при прийомі на роботу в трудовому договорі або угоді фіксують режим доступу і володіння секретною продукцією

- на кожному аркуші технічної документації проставляють штам з фразою «ОІВ»

- документи, які містять секретну інформацію, запечатуються в конверт, роблять наклейку «розкрити тільки за рішенням суду»

- ведеться облік осіб та їх паспортних даних, що мають доступ до такої інформації.

4.12.12. Тема: …

1. Особливості права на об’єкти ІВ як товару.

2. ІВ як нематеріальний актив.

3. Гудвіл як нематеріальний актив підприємства.

4. Облік нематеріальних активів.

1. Особливості права на об’єкти ІВ як товару.

Загальновизнано, що об’єкти ІВ є специфічним товаром у випадку, якщо на них визначена ціна.

Товар – це продукт праці, що виготовлений для продажу. Продукт стає товаром, якщо він оцінений/має ціну.

Відповідно до ЗУ про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, можуть оцінюватись нематеріальні активи, в т.ч. об’єкти ІВ.

Тобто, майнові права цих об'єктів мають ознаки товару, тому що також є продуктом парці і мають ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового товару відносять:

- корисність – здатність задовольнити будь-яку потребу;

- рідкість – стосовно ОІВ новизна, оригінальність – те, що робить його цінним;

- універсальність – придатність до обміну як на гроші, так і на будь-який інший товар.

- оборотоспроможність – передбачає відчуження/передачу прав ІВ як від індивідуума, так і від підприємства

За принципом відокремлюваності права можуть поділятися на 3 групи:

- права, які відокремлюються і від індивідуума, і від підприємства (винаходи, ТМ, твори літератури, мистецтва);

- права, які не відокремлюються від індивідуума (знання, уміння, досвід, професійні навички);

- права, які не відокремлюються від підприємства (___, маркетингові методики)

З цієї причини ___ не можуть виступати, як товар, однак вони можуть бути передані разом з підприємством чи індивідуумом.

2. ІВ як нематеріальний актив.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений) від підприємства і утримуватись для досягнення майбутніх прибутків, доходів. Утримуватись може протягом певного періоду (1 ріку чи більше або операційного циклу) для виробництва, торгівлі чи надання в оренду іншим особам.

___ полягають:

- у відмінності матеріальної основи і відсутності її;

- відсутності в організації наміру перепродавати ці активи;

- тривалість експлуатації, що дозволяє враховувати їх у складі довгострокових інвестицій;

- відсутність відходів;

- багатоцільовий характер експлуатації (можна використовувати на різних ділянках);

- високий ступінь ризику, що пов'язаний із інвестиціями тощо;

- наявність документів, що підтверджують існування такого активу: патенти, свідоцтва;

- відчуженість у формі передачі об'єктів інтелектуальної власності.

В Україні основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються матеріальних активів, є закони:

- про оподаткування прибутку підприємства (1997 р);

- положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні (1993 р)

- указівки про організацію бух обліку України;

- положення (стандарт) бух обліку №8 «Нематеріальні активи» (1999 р)

Стають нематеріальними активами після того, як вони поставлені на бух.облік.

Для цього необхідно виконати 2 умови:

- встановити ціну цих прав;

- визначити термін їх служби (є об’єкти ІВ з визначеним та з невизначеним терміном служби). Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості об'єктів ІВ, атакож при визначенні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.

Розрізняють юридичний та економічний терміни служби об’єктів.

Термін дії патенту – юридичний.

Економічний ___ з появою більш сучасних розробок. Економічний термін служби на патент=10-12 років.

Без установлення терміну дії об’єкта ІВ стає проблематичним визначення вартості на ОІВ.

Будь-яків ОІВ, які створені і використовуються на підприємстві – приховані економічні резерви.

Процес прийняття рішень керівництвом про включення таких об'єктів до складу матеріальних активів починається з необхідності мінімізації оподаткування, а також, при намірі, збільшити статутний капітал організації.

___надання банками інвестиційних кредитів під заставу вартості прав на ОІВ. Нематеріальні активи входять у фінансову практику не тільки розвинених ринкових країн, а й України, що характеризує фінансовий стан, економічний потенціал, стабільність всього підприємства.

3. Гудвіл як нематеріальний актив підприємства.

Англійський бухгалтер Мор вперше запропонував методику для оцінки гудвілу.

Гудвіл – це переваги, які отримує покупець, що придбав вже існуючу, або ж діючу компанію порівняно з відкриттям особистої, власно, нової фірми/організації.

Це: ринки збуту, репутація, відповідна стабільність, відпрацьовані канали збуту продукції, ____.

Вартість його визначається як різниця між покупною ціною підприємства і балансовою вартістю його активів. Не можу бути визначений калькуляцією об’єктивних вартісних показників, оскільки він відображає відповідний напрацьований потенціал підприємства, його технологічну культуру, зв’язки та репутацію, тобто сукупність тих якостей, які не можуть бути відображені в обліку.

Щодо оцінки внутрішнього гудвілу, це є проблематичним не тільки за вітчизняними, а й за міжнародними стандартам, оскільки більша частка гудвілу не являється активом. Відповідно до положення БО №8 «Нематеріальні активи», такі активи не визнаються активами, хоча й пов’язані з майбутніми економічними вигодами, а списуються на витрати звітного періоду.

Інвесторам надається суб’єктивна оцінка, не конкретна а загалом.

У світовій практиці склалися певні методики розрахунку внутрішнього гудвілу.

І. Метод надлишкових прибутків. Ґрунтується на порівнянні рентабельності чистих активів підприємства з середньої рентабельністю чистих активів на фінансовому ринку, або ж по галузі.

ІІ. Метод вартості ТМ (дохідний). За ним гудвіл розраховується через дисконтування прогнозованих і постпрогнозованих потоків прибутку.

ІІІ. Оцінка за допомогою показника ділової активності. В цьому випадку показник середньорічного обсягу продажу застосовують разом з коефіцієнтом, який визначають, виходячи з аналізу угод купівлі-продажу з однорідними підприємствами.

IV. Залишковий метод. Вартість придбаного гудвілу оцінюють за міжнародними стандартами обліку, де гудвіл = вартість придбання – справедлива вартість придбаних чистих активів.

4. Облік нематеріальних активів.

В залежності від високої вартості ОІВ та майнових прав на них, у господарській діяльності тільки деякі з цих об'єктів можуть бути внесені до статутного фонду, а саме: комп’ютерні програми, бази даних, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, породи тварин, сорти рослин, ТМ, географічні зазначення походження товару.

Якщо нематеріальний актив придбаний, він відображається в обліку у разі відповідності таким критеріям:

- актив контролюється підприємством щодо минулого його використання;

- вартість активу може бути достовірно визначена

- існує ймовірність одержання підприємством економічних прибутків.

Нематеріальні активи відображаються на балансі за таких умов:

- якщо підприємство має намір, технічну можливість і ресурси для доведення цього активу до стану прибутку;

- якщо володіє інформацією для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою і впровадженням цього активу;

- володіє можливістю економічних вигод при використанні.

Нематеріальні активи підлягають амортизації, однак лише у тих випадках, коли такий актив має визначений строк експлуатації.

Враховується:

- моральний знос

- ____

- враховується очікуване використання нематеріального активу з урахуванням амортизації/морального зносу.

- строки корисного використання подібних нематеріальних активів

- ___

У БО нематеріальний актив списується з балансу у разі вибуття, продажу, безоплатної передачі та неможливості отримання надалі економічних вигод від використання.

Якщо п-во планує надалі використовувати цей матеріальний актив, воно здійснює його переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих активів, для яких існує активний ринок

Читайте також:

1. D) ноу-хау.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. II. Поняття соціального процесу.
6. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
8. А/. Поняття про судовий процес.
9. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
10. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
11. Автокореляційна характеристика системи
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 2149