• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фінансова політика - сукупність заходів з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку країни.

Основні питання теми.

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА Й ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

1. Фінансова політика і фінансовий механізм.

2. Управління фінансами.

3. Фінансовий контроль.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів:

v зовнішні фактори: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсі, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави тощо;

v внутрішні фактори: форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, його інтелектуальний рівень, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо.

Для держав з ринковою економікою існують загальні принципи (основні напрямки) фінансової політики:

v Постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення.

В умовах ринкової економіки фінансова політика держави має спрямовуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти завдяки як вишукуванню додаткових інвестицій в ці галузі, стимулюванню залучення додаткових коштів самих підприємнцьких структур, так і створенню сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів. Сприятливі умови для іноземних інвесторів - це певні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів.

Звичайно, в умовах ринкової економіки діють саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів у сфері виробництва. Але ринок не всесильний і булоб великою помилкою недооцінювати роль держави в проведенні фінансової політики.

v Мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій.

Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені. Ці обмеження особливо чітко виявляються при вирішенні соціальних проблем суспільства. Більшість соціальних гарантій мають загальнодержавне значення, їх не під силу вирішити окремим підприємницьким структурам і навіть цілим компаніям. Проте потребу в них відчувають усі. Такими соціальними гарнтіями є освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не меньш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.

v Вплив за допомогою фінансовго механізму на раціональне використання природніх ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини.

З одного боку, держава домагається від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища, а з іншого, використовуючи фінансові важелі, - закриття шкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберегаючих технологій. Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.

Напрямки фінансової політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі, в певний період можуть змінюватися. Так, для України тепер важливим є проведення і фінансування заходів щодо соціального захисту громадян, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, завдання з конверсії військової промисловості, прискореного розвитку агропромислового комплексу тощо.

Фінансову політику держави можна поділити на самостійні складові частини:

v Податкова політика.

Головне її призначення - це стягнення частини валового суспільного продукту на загальнодержавні потреби, мобілізація цих коштів і їх перерозподіл за допомогою бюджету.

v Бюджетно-фінансова політика

Пов'язана з розподілом фонда грошових коштів держави та його використанням по галузевому, цільовому, територіальному призначенню.

v Фінансово-кредитна політика

Метою фінансово-кредитної політики є зростання ролі банківського кредита в стимулюванні зацікавленості господарюючих суб'єктів в ефективному використанні позичених коштів; більш гнучкий підхід до надання кредиту; формування фінансового ринка; реорганізація ощадної і страхової справи.

Фінансова політика здійснюється за допомогою фінансового механізму.

Фінансовий механізм - сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.

За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюванного в державі валового внутрішнього продукту (ВВП) відповідно до основних положень фінансової політики.

Складовими фінансового механізму є:

v Фінансове планування і прогнозування.

На стадії фінансового планування і прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери.

v Фінансові показники.

Вони є основою для приведення в дію відповідних стимулів (у формі пільг, санкцій, дотацій) та інструментів, що обмежують ту чи іншу форму діяльності (штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткувння).

v Нормативи

Характерезують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.

v Ліміти

Являють собою певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.

v Резерви

Мають нейтралізувати дію. непередбачувальних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.

v Система управління фінансами.

Сукупність важелів, які за напрямом своєї дії поділяються на стимули і санкції. В ролі стимулів виступають різні пільги (в оподаткуванні, кредитуванні), а санкції – це штрафи, пені та ін.

Фінансовий механізм діє ефективно, якщо функціонують усі його складові частини.

Обрана фінансова політика може бути успішною тільки при науковій організації процесу управління фінансами.

Зміст процесу управління фінансами - це створення, застосування, перевірка додтримання, вивчення, аналіз і вдосконалення форм фінансових відносин.

Об'єктом управління фінансами є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів.

Суб'єктом управління є сукупність органів управління і фінансових інститутів, кожен з яких має свої функції і сферу впливу на окремі складові фінансової системи, таблиця 2.2.1.

Таблиця 2.2.1.

Вони здійснюють управління фінансами за допомогою наступних методів:

v Фінансове прогнозування

v Фінансове регулювання

v Фінансове стимулювання

v Фінансовий контроль

Управління фінансами в більшості країн знаходиться в завідуванні вищих органів влади - парламентів: В США - це Конгрес, у Великобрітанії - Парламент, в Німетчині - Бундестаг, в Франції - Національних зборів і т.д. Парламенти мають дві палати - нижню і верхню. Всі основні фінансові закони і, перш за все, затвердження державного бюджету здійснюються двома палатами і підписуюються головою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державного бюджету, закони про податки, всановлюють ліміти державного боргу.

Безпосереднє управління фінансами знаходиться в завідуванні фінансового апарату, головна ланка якого - Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову і податкову політику держави, політику в області державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів. Мінистерство фінансів складає проект державного бюджету і організує його виконання.

інформації провадяться заходи по усуненню порушень, а при необхідності вносяться зміни в основні параметри функціонування об'єктів перевірки.

Для проведення фінансового контролю в усіх міністерствах і відомствах створені структурні підрозділи - ревізійні управління. Загальне керівництво покладається на КРУ (контрольно - ревізійну комісію) Міністерства фінансів.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності у міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів, розроблення пропозицій щодо усуненн виявлених недоліків і порушень та уникнення їх у подальшому.

Завданням фінансового контролю є перевірка:

· складання і виконання бюджету всіх рівнів;

· надходження податків і зборів у всі ланки бюджетної системи;

· додержання положень фінансової дисципліни при виконанні видаткової частини бюджетів;

· заходів по виявленню резервів скорочення видатків бюджетів всіх рівнів.

Види фінансового контролю:

v Попередній

Покликаний запобігати порушенням законів, нераціональному використанню бюджетних та інших коштів, перекрити шляхи інших порушень і крадіжок.

v Поточний

Провадиться всіма фінансовими й господарськими органами у процесі використанн підприємствами коштів; здійснюється через аналіз, перевірку та обстеження їхньої діяльності)

v Наступний

Виконується після надходження доходів чи проведених видатків. У процесі наступного контролю перевіряються: виконання бюджету по доходах і видатках; повнота своєчасного надходження доходів; законність проведенн видатків; виявлення порушень фінансової дисципліни, перекручення звітності, зловживання. В результаті вживаються заходи щодо усунення порушень й притягнення винних до відповідальності)

Форми фінансового контролю:

v Ревізія

Це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку й звітності, а також в разі виявлення, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

v Перевірка

Це обстеження й вивчення окремих ланок фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ. Наслідки перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою.

Методи фінансового контролю:

Метод інвентарізації матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсів використовується для перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей, і в разі виявлення розходжень, вжиття заходів до ліквідації відхилень.

Метод зустрічних перевірок потребує звірення записів у книгах і рахунках бухгалтерського обліку перевірюваної організації або установи з даними обліку організації або установи, яка надає сировину, матеріали чи продукцію перевірюваній організації.

Метод рахункової перевірки бухгалтерських звітів і балансів використовується для перевірки достовірності відображання у них звітних показників, виявлення і усунення приписок та інших помилок, недопущення незаконого або неправильного використання коштів; забезпечення виконання обов'язків перед бюджетом і зміцнення звітної дисципліни.

Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація і створення на їхній основі акціонерних товариств, приватних підприємств привело до необхідності створення органу, в обов'язки якого входило б проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення консультацій по фінансових питаннях. Цим органом, який провадить незалежний фінансовий контроль є інститут аудиторства.

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Введення в розробку програмного забезпечення
4. II. Поняття соціального процесу.
5. II.1 Програмне забезпечення
6. III. Етапи розробки програмного забезпечення
7. III.Цілі розвитку особистості
8. III.Цілі розвитку особистості
9. III.Цілі розвитку особистості
10. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
11. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
12. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства

Переглядів: 730