• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність соціального управління, його види

Тема 3. Сутність, ознаки і принципи державного управління та основні напрями його розвитку в перехідний період

Договірні.

Види адміністративно-правових норм

Враховуючи різноманітність сфери публічного управління, можна зробити висновок, що адм-правовідносини, що складаються в його межах різні за характером, змісту та спрямованості. Звідси можливість їх видової класифікації за певними критеріями, що напрацьовані наукою АП.

1. щодо цільового призначення:

- на відносини позитивно-регулюючого (творчого)характеру;

- правоохоронні(зокрема, деліктні відносини, пов’язані з правопорушеннями).

2. залежно від управлінського характеру:

- основні –які безпосерньо виражають основну форму управлінського впливу (суб’єкт – об’єкт), тобто “владовідносини”;

- неосновні – складаються поза рамками управлінського впливу, але органічно пов’язані з його існуванням (суб’єкт – суб’єкт).

3. в залежності від конкретних цілей виникнення суспільних відносин:

- внутрішні - відносини, пов’язані з формуванням управлінських структур, визначенням основ взаємодії між ними і їхніми підрозділами, із розподілом прав і обов’язків, відповідальності між посадовими особами органу управління. Сторони в цих відносинах - супідрядні державні органи, структурні підрозділи, посадові особи;

- зовнішні - відносини, пов’язані з безпосереднім впливом на об’єкти, що не входять у систему управління (наприклад, громадян, громадянські об’єднання).

4. за характером зв’язків між учасниками:

- вертикальні - тобто такі, що складаються при юридичній нерівноправності (залежності) однієї сторони щодо іншої - в межах організаційного підпорядкування або поза ним. Вони уособлюють субординаційний характер нерівнозначності правового статусу сторін;

- горизонтальні (функціональні, координаційні, власне - рівноправні).

5. за своїм змістом (порядку реалізації прав і обов’язків їх учасників):

- матеріальні - відносини в сфері управління, які регулюються матеріальними нормами адмін права;

- процесуальні - відносини, що складаються сфері управління в зв’язку з розв’язанням індивідуально-конкретних справ, що регулюються адмін-процесуальними нормами.

1. Сутність соціального управління, його види.

2. Поняття та особливості державного управління.

3. Характеристика державної виконавчої влади

4. Співвідношення державного управління та виконавчої влади

5. Перспективи розвитку державного управління за Концепцією адміністративної реформи в Україні.

В самому широкому сенсі управління означає керівництво ким-небудь або чим-небудь. Воно є функцією організованих систем будь-якої природи та складності і пов’язане за своїм змістом з певним впливом керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою виконання завдань, що стоять перед системою, елементом якої вони є, її бажаної організації та забезпечення необхідного режиму функціонування.

Управління здійснюється у механічних, інших технічних, біологічних та соціальних системах. Однак не дивлячись на суттєві відмінності, закономірності управління системами загальні.

При управлінні будь-якими системами проходять одні й ті ж процеси отримання, перетворення та передачі інформації.

Управляючий суб’єкт завжди: по-перше, отримує інформацію як про поведінку керованого об’єкта так і функціонування всієї системи, так і інформацію з-за системи; по-друге, цю інформацію певним чином інтерпретує, оцінює, аналізує і на підставі цього, виходячи з завдань системи, приймає управлінське рішення, тобто рішення про характер впливу на об’єкт управління; в-третіх, передає інформацію, пов’язану з прийнятим рішенням, керованому об’єкту, здійснюючи на нього необхідний управлінський вплив. Це все є не одностороннім процесом, а процесом взаємодії.

Таким чином управління означає будь-який цілеспрямований, організуючий вплив з боку керуючого суб’єкту на поведінку керованого об’єкта, на ті чи інші явища та процеси для приведення їх у відповідність з певними закономірностями.

Управління обумовлене:

• наявністю суб’єкта управління (той, хто управляє) і об’єкта управління (той, ким управляють);

• існуванням між об’єктом і суб’єктом прямого (подання команд, розпоряджень) і зворотного зв’язку (інформування про виконання або невиконання команд суб’єкта управління).

Управліннязводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт ізметою:

• досягнення завдань, що стоять перед системою

• організації системи;

• збереження структури системи;

• забезпечення функціонування системи.

Соціальні системи є найбільш складними системами, а управління ними – найбільш складним видом управління.

Соціальне управління - це цілеспрямована владно-організуюча діяльність людей з метою організації і оптимізації людського середовища, забезпечення координації і взаємодії поведінки окремих індивідів та людських колективів, досягнення певної упорядкованості в процесі їх сумісних дій для досягнення завдань, що стоять перед суспільством.

Ознаки соціального управління:

• соціальне управління є тільки там, де має місце спільна діяльність людей;

• головне призначення соціального управління - вплив, що упорядковує діяльність учасників спільної діяльності;

• об’єктом впливу соціального управління є поведінка учасників спільної діяльності, взаємовідносини між ними;

• соціальне управління, регулюючи поведінку учасників спільної діяльності, досягає цієї мети в рамках суспільних зв’язків, які по суті є управлінськими відносинами;

• базис соціального управління - співпідпорядкованість волі учасників управлінських відносин;

• соціальне управління вимагає наявності особливого механізму його реалізації, який уособлюють суб’єкти управління в ролі яких виступають органи управління.

Зміст управління як соціальної функції виявляється уорганізаційній діяльності, що досягається шляхом:

• збирання і опрацювання інформації;

• прогнозування (науковому передбаченні змін у розвитку яких-небудь явищ або процесів на основі об’єктивних даних);

• планування (визначення напрямків, цілей управлінської діяльності, засобів і засобів їхній досягнення);

• організації (формування системи управління, упорядкування управлінських відносин між суб’єктом і об’єктом управління);

• координації, регулювання та взаємодії, які здійснюються для досягнення загальних завдань управління;

• контролю і обліку.

Види соціального управління:

державне управління;

самоуправління;

громадське управління (управління об’єднаннями громадян);

управління у недержавному (приватному) секторі;

сімейне управління.

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. II. Поняття соціального процесу.
3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
6. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
7. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
8. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
9. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
10. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
11. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині.
12. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація

Переглядів: 1050